Розділ 23

Аріна

Рано вранці, мене розбудили спроби Нейтана витягнути з під мене руку. При цьому, він дуже намагався мене не розбудити, навіть здається не дихав.

— Намагаєшся втекти? — Запитала я піднімаючись.

— Вибач, розбудив? Просто на тренування треба, там хлопці вже чекають — якось винувато вимовив він — а ти відпочивай, ще занадто рано.

— Нейт! — покликала я його коли він вже дійшов до дверей — зовсім забула! Підійди, будь ласка.

— Щось трапилося? — запитав він сідаючи на ліжко і дивлячись на мене з занепокоєнням.

— Ні, просто ти ж мені тепер наречений? — він кивнув і з цікавістю очікував, що я видам далі. І судячи зі смішинок в очах, він точно знав: Я видам! — тоді нахилися.

Було видно, що він здивувався, але мовчки зробив те, що я просила. А я, провела кінчиками пальців уздовж шраму і поцілувала, а після сказала:

— Вдалого тобі тренування, Нейт! — і бачачи щастя в його очах, зі сміхом додала — і не повбивай їх там від щастя!

— Я вже не хочу йти, може вони самі, а? — він зробив такий нещасний вигляд, на що я розсміялася.

— Ти ж їм уже пообіцяв? Тож виконуй обіцянки!

— Є виконувати! — відрапортував він, і сміючись вийшов з кімнати.

Я деякий час ще полежала, розмірковуючи про те, що потрібно сьогодні зробити. Подивилася на годинник, в принципі ще є пів години, і потрібно буде починати готувати сніданок. Зрозуміла, що не спитала скільки їх буде. Хоча скоріш за все так, як зазвичай. Хоча, швидше за все, ще будуть Кріс і Анрі. Разом, зі мною дев'ять осіб. Так, час вставати. Я потягнулася і вставши з ліжка, попрямувала у ванну. Сьогодні, я вибрала чорні штани та фіолетову сорочку довжиною до середини стегна, одягла зручні балетки та заплела волосся в колосок.

На сніданок напекла вже улюблених млинців, налила в креманки джем і сметану. Зробила омлети з шинкою і сиром. Так, треба ще щось... І тут, я вирішила, чому б не спробувати зробити їм какао? Так, напій цілком дитячий, але ж до млинців піде. Гадаю, їм повинно сподобатися. Ну, ось я стояла і стежила за тим, щоб молоко не втекло, в руках я тримала велику ложку. На кухні була ідеальна тиша, тому цілковитою несподіванкою стало те, що ззаду мене хтось спробував обійняти. Природно я злякалася, тож перше що зробила — це розвернулася, і вдарила ложкою.

— Ауч, це ж боляче!

Ну і хто б сумнівався, переді мною стояв Анрі, і потирав забите плече.

— Ось скажи, ти зовсім ідіот? — не втрималася я — ну, як можна підкрадатися до людини ззаду без попередження? Ти, що безсмертний?

— Ну я ж хотів пожартувати... навіщо відразу битися та обзивати — ображено сказав він.

— Пожартував? — зашипіла я — ось уяви, як пожартую я в наступний раз, якщо у мене в руках буде ніж! Я так пожартую, що більше імперія не дочекається наступного імператора!

— В сенсі?

— Що в сенсі? — почала я пояснювати цьому принцу — можливо, випадково, відріжу тобі те, чим ти думаєш. Це, звичайно, не життєво важливий орган, але буде сумно. Так, і шкоди імперії буде завдано.

— Ти ж зараз жартуєш, так? — здавалося, що він до такої міри здивований, що навіть не може підібрати слів.

— Ні, Анрі. Я не жартую! Я абсолютно серйозно говорила тобі там на балу, і кажу зараз: я можу за себе постояти, і тому свої руки, як і всі інші частини свого тіла, тримай при собі. Якщо, звичайно, не хочеш їх позбутися!

— Ти не зробиш цього? — якось розгублено промовив він.

— Хочеш перевірити? — примружившись запитала я беручи в руки ніж.

— Ні! — швидко зорієнтувався він та відійшов до столу.

— Ось і домовилися, тримай себе в руках, і не підходь зі спини. Будемо вважати, що цієї ситуації не було, йде?

— Йде — пробурчав він.

— Ось і добре — сказала я, і як ні в чому не бувало, стала додавати какао і цукор в молоко помішуючи, щоб не було грудочок — Хлопці вже закінчили тренування?

— Так, зараз прийдуть.

— Ну, ось і чудово. Якщо тобі не тяжко, то он там тарілочки можеш їх розставити? Або ж наслідному принцу це незвично?

— Наслідний принц вміє все! — було мені відповіддю.

— Тоді буду рада, прийняти твою допомогу.

Він, було щось хотів ще сказати, але в кухню увійшли інші, і природно хлопці відразу помітили розгублений вид принца. Тому, Теодор вже передбачуючи щось цікаве, з посмішкою запитав:

— А, що у вас тут сталося?

На це Нейт лиш підняв брову, а решта розсаджувалися за стіл поглядаючи з цікавістю. Мабуть, чекаючи чергову комічну і цікаву історію, але я не поспішала задовольняти їх цікавість. На кухню зайшов імператор, як завжди бадьорий і веселий.

— Доброго ранку, Аріна. Як спалося? Як здоров'я?

На що природно йому відповіла:

— І Вам не хворіти, Ваша Високість. На здоров'я не скаржуся, а спалося — без Вас, так просто чудово!

Очікувано на це всі розсміялися.