Розділ 20

Нейтан, щось тихо сказав чоловікові, який по всій видимості оголошував гостей. Потім Леон кивнув на його питання, й перед нами відчинилися двері, а наступної миті по залу пронеслося:

— Його Сяйство ерл Леон де Іскрен.

І через пару секунд Леон підморгнувши мені переступив поріг, пройшов по коридору з гостей і зупинившись за кілька метрів до трону вклонився імператору.

Вже після оголошення про прибуття Леона, я зрозуміла увесь ступінь свого потрапляння! Це ж треба було стільки часу перебувати з людиною поруч, і не дізнатися ні  про його титул, ні його прізвище. Абсолютно нічого! Тому, я тихо запитала у Нейтана:

— Він, що граф? — на що він тільки посміхаючись кивнув.

— А ти? — запитала я, але відповіді отримати не встигла. Оскільки все той же чоловік знову оголосив:

— Його Світлість дьюк Нейтан де Перістон і його супутниця леді кантес Аріна де Іскрен.

Герцог!? Я тільки встигла прошипіти Нейтану  «Уб'ю!», на що звісно у відповідь отримала лиш його сліпучу посмішку. Він запропонував мені свою руку і ми переступили поріг.

О, так! Увагу ми привернули однозначно! На нас, не дивився тільки що сліпий, і то думаю, що й він повернувся б в наш бік. Такої підстави, я точно не очікувала! Ну нічого, я їм ще зроблю. Жартівники, блін! Ми, з Нейтаном пройшли той же шлях, до трону імператора, де Нейт вклонився, а я присіла в реверансі.

Але, варто було тільки мені підняти очі на імператора, як я пробачила своїм хлопцям все! Так, було видно, що імператору коштувало чималих зусиль зберегти безпристрасне обличчя! Хоча, його очі метали блискавки й обіцяли нам усі кари. Так, що чекали нас розбори польотів! Слідом за нами ще прибували гості, що дало нам можливість зникнути з поля зору Його Величності. Але, я раз у раз ловила на собі його злий погляд.

Ми з Нейтаном підійшли до всієї нашої компанії. Всі хлопці виглядали просто шикарно!

— Ну все пропало… — зумисно засмучено промовила я.

На, що все відразу скинулися, а Леон посміхаючись запитав:

— Перегнули, так?

— Лиш трохи — сказала я, і додала — про це потім поговоримо. А, зараз я про інше: боюся, що розберуть вас хлопці сьогодні на сувеніри. Адже не можна так шикарно виглядати!

Коли до всіх дійшов сенс сказаного, їм варто було чималих зусиль зберегти спокій на обличчі й не засміятися.

— Ой, Аріна, ти як завжди! — сказав Стів і тихо додав — вітаю!

— З чим? — здивовано запитала я.

— Ну, як же ти придбала батька і так, розумію нареченого — спокійно відповів за нього Теодор.

— Так? Ну не знаю щодо нареченого, ніяких офіційних пропозицій мені не надходило. А, ось з батьком — так, і я дуже цьому рада. А ще, для мене це величезна честь і відповідальність — і я з вдячністю подивилася на Леона й отримала у відповідь не менш теплий погляд.

Тим часом по всій видимості всі гості були на місці. Оскільки імператор виголосив урочисту вітальну промову, і в кінці передав право відкрити цей бал, своєму синові. Наслідний принц, встав з трону і подякувавши імператору за надану честь, почав оглядати зал.

— Ага, шукає жертву для першого танцю — подумала я і подумки зазначила, що принц, нічим не поступався за красою своєму батькові.

Обидва вони були високі, добре складені й дивлячись на них сміливо можна було стверджувати, що це хижаки! Каштанове, злегка кучеряве волосся, аристократичні правильні риси обличчя. У кожному його русі відчувалися грація і сила. Так, зовні вони цілком відповідають своїм титулам, дивлячись на них ти розумів, що перед тобою особи імператорського роду. До речі, я раптом зрозуміла що не пам'ятаю, як звуть наслідного принца.

— Ну і добре! Якщо щось викрутимося — тільки подумала я, і мало не завила в голос. Тому, що цей  «принц» зупинив свій погляд на мені й хиже посміхнувшись, рушив через весь зал в мою сторону — Молодець, Аріна! Надивилася! Ну, і як тепер викрутиться?

Сподіваючись знайти рішення, я повернулася до хлопців запитала:

— Відкрутитися ніяк не вийде? — На що отримала їх дружний кивок — Що зовсім ніяк? — подивилася на Нейтана — навіть якщо ти його своєю силою…. Ну того ... шандарахнеш?

— Аріна! — майже простогнав він — Ні мила, цей танець тобі доведеться танцювати!

За час нашої розмови, законне продовження Його гаднейшиства, вже стояв за моєю спиною:

— Леді кантес, дозвольте запросити Вас на танець — простягаючи мені свою руку і схиляючись у вітальному поклоні, вимовив принц.

Я ж віддала келих Леону, який тримала в руках, і повільно повернулася. Якомога ввічливіше посміхнулася, і вклавши свою долоню в його руку вимовила:

— Це буде для мене велика честь, Ваша Високість... — ага, ось тут і черговий попадос Аріна.

— Анрі! Для вас просто Анрі... — хитро примруживши очі сказав він і схилившись поцілував мої пальці.

— Боже, дай мені сил витримати все це — подумки почала благати я — нехай цей вечір швидше закінчиться!

Ми пройшли на середину залу і звідки зверху зазвучала музика.