Розділ 19

О, так! Тепер я точно можу стверджувати, що пройшла всі кола пекла!!! Перші кілька годин мені читали лекцію. Виявляється існує якийсь список обов'язкових танців, які повинна вміти танцювати кожна юна леді, до того моменту, коли її представлятимуть на першому в її житті балу. Зазвичай, це відбувається з нагоди повноліття, тобто в сто вісімдесят років.

До того ж існує окремий протокол за яким проводиться бал. На початку кожного балу, імператор обирає собі партнерку, для першого танцю, яким вони будуть відкривати цей захід. І це, обов'язковий танець, щось на зразок нашого вальсу. Ну, якщо з вальсом ще більш-менш знайомий напевно кожен, зі шкільного випускного, то інші танці — це щось!!! І найстрашніше в цьому всьому було те, що кожен танець створений, як би для того, щоб без слів сказати своєму партнеру по танцю про якісь свої почуття і наміри. Це ж просто жах якийсь!!! Я тепер, як ніколи розумію Нейтана, який під час балу стоїть біля колони. Так що не зважаючи на те, як закінчиться моє навчання, на цьому великому терені танцюристів я точно маю намір зайняти почесне друге місце поруч з Нейтаном, по іншу сторону колони.

Ще два дні була практична частина навчання. Ну, що я можу сказати: хлопцям потрібно однозначно ставити пам'ятники за життя! Чого тільки коштують їх відтоптані ноги... Я чесно намагалася повторити всі ці па і піруети. Але, Боже кого ж ми намагалися обдурити? Ну не створена я для цього! Як то кажуть: не вмієш — не варто й починати. Одне я знала точно: це буде мій перший і останній бал! І то, тільки тому, що дала слово на ньому бути. Другого ж я просто не переживу!

З етикетом справа йшла простіше. Але, в принципі, ми всі більш-менш вміємо поводитися на публіці. Ну або принаймні удаємо, що вміємо поводитися на публіці. Так, що тут проблем практично не виникло.

І ось, настав день балу. Сніданок прийшов, як завжди нашою дружною компанією з жартами та веселощами. Потім всі розійшлися домовившись, що зустрінемося вже безпосередньо в імператорському палаці.

Ще два дні тому Леон, зайшов ввечері до мене з великою коробкою у руках і сказав, що це його мені подарунок на честь мого першого балу.

Відкривши її, я побачила абсолютно білу сукню, досить закритого типу та зовсім незрозумілого крою. Я намагалася не показати свого подиву та, мабуть, у мене цього не вийшло, оскільки Леон раптом голосно розсміявся, і сказав:

— Я цілком очікував побачити саме такий вираз обличчя! Аріна, річ у тім, що такі сукні, робить тільки одна майстриня зі столиці. Весь секрет цього виробу в тому, що жінка надягаючи його, тільки за власним баченням його у своїй уяві, може перетворити це безформне щось, на свій особистий шедевр. Але, для цього потрібно вколоти палець, і ось тут дивись на комірці — і він показав щось на зразок бирочки на нашому одязі — доторкнутися до нього пальцем та одягнути сукню. У тебе буде приблизно, десь пів години для того, щоб уявити, яку саме сукню ти хочеш бачити. А потім, десь ще пів години, для того, щоб воно стало таким яким ти його уявила. Це дуже складна магія, і дуже незвичайна. Скажу чесно, що не кожна жінка дозволяє собі мати таку сукню, і не кожен чоловік може дозволити собі купити його для своєї жінки, дружини або дочки. Крім того, що цей бал для тебе є першим, то таким подарунком, я хочу тобі сказати своє  «Дякую». За другий шанс стати батьком, за можливість піти та представити на балу, як свою дочку. Побачити, як ти вражаєш усіх і танцюєш, нехай у тебе це не дуже й виходить — посміхнувшись сказав він — але все ж, я знаю, ти будеш найчарівнішою на цьому балу. І чомусь, мені здається, що саме там станеться щось абсолютно неймовірне. Те, що переверне з ніг на голову життя багатьох. Так, що удачі, моя дівчинка! — при цьому він мене міцно обійняв, і потім вийшов з кімнати.

А я сиділа деякий час, і обмірковувала те, що почула. Це, дійсно другий шанс. І не тільки для нього, але і для мене зробити все так, як я це бачу. Ось, як з цією сукнею створити щось чарівне, щось важливе, і буде дуже нерозумно з мого боку не скористатися такою можливістю. Тому, я гарненько подумала, що саме я хочу побачити на собі в цей вечір.

Ні, я не ставила собі за мету підкорити всю імперію, зовсім не це було для мене головним! Досить було донести до одного впертого мага, що вже час відкрити очі та побачити те, що у тебе під носом.

Так що я сміливо зайшла в гардеробну, одягла на себе щось на зразок футляра. Закрила очі, і доторкнулася проколотим пальцем до бирочки на комірі, і завмерла в очікуванні дива. Буквально кілька хвилин нічого не відбувалося, а потім було відчуття що, тканина на мені почала ворушитися, поступово змінюючи структуру. Мені стало цікаво, і я відкрила очі. О, так! На моїх очах відбувалося диво: безформний футляр перетворювався в легку сукню, що облягає до пояса і з горловиною човником. А ось, від пояса вона була злегка розкльошеною. Так, що необхідні па, під час танцю, цілком можливо буде зробити. Найдивовижніше, що ажурні візерунки та нашивні камені виглядали ніжно і гармонійно. Саме так, як я і задумала. Ззаду, плаття було з відкритою спиною до самого пояса, і для того, щоб скажімо цей факт не відкрився завчасно, було ще задумано щось на зразок накидки. При цьому вона гармонійно вписувалася в образ і абсолютно не заважала. Я могла залишатися в ній, і при цьому мої руки, як і раніше залишалися відкритими. Скажу, забігаючи наперед, що я придумала дещо незвичайне, і в чомусь Леон мав рацію — цей вечір дійсно багато переверне, багато змінить, багато поставить на свої місця. Для когось, цього вечора відбудеться велике диво, а для когось трапиться великий облом! Але, як то кажуть: не ми такі — життя таке!