Розділ 16

Напевно, я задрімала, бо прокинулася від звуку дверей, що відкриваються. В кімнату заглянув Стефаніель, а побачивши що я не сплю, запитав:

— Можна увійти? Ми тихенько.

— Так, Стефе, звісно входьте — було смішно спостерігати, як дорослі чоловіки крадуться і розсаджуються по кімнаті — Як йдуть справи в зовнішньому світі? І довго я спала?

— Уже пішла друга доба, як ви тут — заговорив Рігс — Тобі б поїсти. Ти взагалі як? Добре себе почуваєш?

— Так, цілком нормально. Все добре — я бачила, що у хлопців накопичилося багато питань, тому додала — Гаразд, задавайте вже свої питання, адже розірве ще від цікавості. І тоді залишиться імперія без своїх кращих магів!

— Аріна, ти як завжди неповторна! Ти в будь-якій ситуації можеш все перевести на жарт! — проговорив Андре — Ми переймалися через те, що залишили тебе тут одну. Ти ж напевно читала, що сила магів смерті не підкоряється нікому. Їх темрява сама обирає собі й співрозмовника, і друга, і ворога. Тому, було відверто лячно!

— Ага, боялися з ранку знайти тут мої обгризені кісточки — пожартувала я.

— Аріна!!! — скрикнули всі разом.

— Так, не ричіть ви на мене — промовила я і в примирливому жесті підняла руки — я просто жартую! Я теж дуже рада вас бачити! І я цілком собі жива, але дуже голодна. Правда не знаю, відпустять мене в їдальню або ж доведеться їсти тут? — і вже звертаючись до темряви, запитала — Що скажеш, мила? Відпустиш?

Кокон навколо заворушився і сповз так, що я залишилася оповитою лише до пояса. А потім, я відчула легке стискання.

— Ага, зрозуміло. Значить, будемо їсти тут!

О так! Шок це по-нашому! Якби я не боялася розбудити Нейтана, то б заіржала на повний голос.

— Гаразд, не дивуйтеся! Я ж казала вам, що вмію домовлятися! — і передбачаючи нові питання, сказала — Вам поки, варто знати тільки, що ми подружилися. А, решту я розповім, коли Нейтан прийде в себе. Щоб, як там говорив імператор? Аби не повторюватися двічі!

Тим часом Стів вийшов з кімнати, напевно, за їжею. Було цікаво спостерігати, як мої слова і дії викликають різні реакції у кожного з них. Теодор і Стефаніель — дивилися на мене, з якимось побожним жахом чи що. Рігс і Андре — з повагою і ледь помітною заздрістю. Леон — він мною пишався! І це було дуже приємно. Виникло відчуття, що я роблю все правильно. А імператор — він був розгублений. Так, напевно, складно отримувати зовсім не те що ти очікуєш: думав, що перед тобою ворог, а це виявився не найслабший союзник. Що ж, часом життя підносить найкращі уроки. І те, що люди не змогли донести діями або словами, життя змусить прийняти фізично та буквально.

— Знаєш там мої маги, все намагаються увійти та перевірити Нейтана — задумливо промовив імператор — але ми їх не пустили. Без твого дозволу сюди ніхто не наважувався увійти. А ти безстрашна!

— В принципі якщо лікарям потрібно оглянути його, то, будь ласка. Ми не проти.

— Тоді я покличу?

— Так звісно.

Його імператорська високість, вийшов з кімнати, щоб буквально через кілька хвилин повернутися з придворними магами. Зайшовши в кімнату маги дивилися на мене, як на восьме диво світу. Той маг, який був, швидше за все, серед них старшим промовив:

— Леді Аріна, Ви не проти, якщо ми оглянемо сера Нейтана?

— Так, звичайно, будь ласка.

— Річ у тому, що для того, щоб нам оглянути сера Нейтана, необхідно щоб темрява пішла, ну якщо можна так сказати. Але проблема полягає у тому, що кожному з нас, вона може завдати шкоди, вибачте.

— Вам нема за що просити вибачення. Я прекрасно знаю дію магії смерті. Тож, будь ласка, проводьте огляд — як тільки я це сказала, мені здалося що темрява, наче з небажанням та все ж перемістилася до Нейтана. І через кілька секунд розчинилася в районі серця.

— Це просто неймовірно — прошепотів маг, підходячи до ліжка. Зробивши кілька пасів руками, і оглянувши шрам. Він відійшов на кілька кроків і вимовив — не рахуючи шраму на обличчі, сер абсолютно здоровий, і, судячи з усього, зараз він знаходиться у звичайнісінькому сні. На цьому вважаю наша робота завершена. Тут ми більше не потрібні. Тому, Ваша Високість дозвольте відкланятися.

— Так, звісно. Я гадаю, вам не потрібно, нагадувати про те, що все вами тут побачене, має тут і залишитися.

— Звичайно, Ваша Високість — проговорили маги, і пішли порталом.

Поки відбувалися огляд і розмова між імператором та лікарем, я встигла з'їсти те, що приніс Стів.

— Аріна, ти виглядаєш втомленою. Тобі точно не завдає шкоди його магія? — занепокоєно запитав Теодор.

— Ну хлопці, припиніть. Все дійсно в порядку, просто переживання і стрес завжди залишають свій відбиток. Хороша їжа і здоровий сон, і все як рукою зніме. Дякую за Вашу турботу!

— Добре, — сказав Рігс — ми підемо, а ви відпочивайте.

Хлопці пішли, а я подивилася на годинник і зрозуміла, що зараз вечір і мені абсолютно не хочеться спати. Тому, попередивши магію, сходила в бібліотеку і взяла книги про історію проривів і тварюк. Ви запитаєте: таке читати проти ночі? Ну так! Адже якщо пророцтво оракула вірне, то саме я повинна стати помічником для хлопців під час закриття грані назавжди. Тому, я вирішила, що повинна мати хоча б базові знання з цього питання. Інформації було відверто дуже мало. Все почалося приблизно років двісті тому, і все відбувається приблизно за одним і тим же сценарієм. Єдине, що змінюється, так це періодичність проривів. З кожним роком, вони стали відбуватися все частіше і на сьогоднішній момент це відбувається раз на місяць. Хоча місце прориву залишається незмінним. Історія свідчить, що в тому місці, де зустрічаються дві гори, колись був побудований перший храм творцям. Як я зрозуміла, він був порушений, внаслідок якогось бою, чи спроби повалення влади, але на сьогоднішній момент, цей храм зруйнований вщент. Деякі вважають, що там існує якесь магічне джерело, яке і провокує розриви грані.