Розділ 15

Я вже було повернулася, щоб порушити дані Нейтану обіцянки не виходити з дому, як почула шум внизу. Вибігши з бібліотеки, я побачила, що хлопці вже підіймаються по сходах несучи на руках Нейтана, який втратив свідомість. Але чим ближче вони підходили до мене, тим більше створювалося враження, що його пітьма вбирається назад в нього. Його швидко занесли в кімнату, лиш на ходу хлопці мені шепнули, що все буде добре. Вони тихенько прикрили за собою двері. Але, я встигла розчути слова Стефаніеля про те, що дуже погано, що темрява Нейтана не оточує його. А я стояла посеред коридору і не могла зрозуміти, як бути далі. Одразу ж згадалося те, як я читала, що після поранення тварюкою шанс вижити мізерний.

Скільки я так стояла посеред коридору, навіть і не знаю, проте через якийсь час з кімнати вийшов імператор.

— Кріс, я можу чимось допомогти? — я була настільки розгублена, що звернулася до імператора на ім'я.

— Так, Аріна приготуй, будь ласка, щось всім поїсти. Ми втратили дуже багато сил. А я зараз до палацу, за своїми імперськими лікарями. Може вони щось придумають з цим станом Нейтана — відповів він і зник в порталі.

Що ж, зараз дійсно мало чим можу тут допомогти, адже зовсім не тямлю в магії. Але з їжею допомогти можу. Тому, не втрачаючи більше часу спустилася на кухню, і через пів години була готова хоч проста, але поживна вечеря. Я піднялася наверх, постукала у двері та почувши дозвіл, тихо увійшла. Хлопці сиділи хто у кріслі, хто на стільці, на підвіконні, а Теодор  та Стівенсон взагалі розмістилися просто на підлозі. Вони мали блідий та втомлений вигляд. А на великому ліжку, в оточенні лікарів, лежав блідий Нейтан.

Напевно, кожному знайоме, те почуття безвиході, коли дорога для тебе людина знаходиться на межі. Тобі боляче разом з нею, і ти б все що завгодно віддав для того, щоб її біль став терпиміше. Перший час ти кидаєшся, наче звір у клітці, шукаючи вихід. Намагаєшся розв'язати питання, вивчаючи всякі методики та технології. І начебто у тебе є все: гроші, зв'язки, рішення. Але в певні моменти розумієш, що все це не має жодного значення, все це марно, адже той, заради кого ти все це робиш, не бажає боротися сам за себе.

Ось і зараз я стояла посеред кімнати чула, що обговорювали лікарі. Виявилося, що допомогти впоратися з магією тварі в крові, може тільки магія темряви. А так, як Нейтан є її носієм, то у нього шансів набагато більше, ніж було в інших. Але тільки незрозуміло, що з ним відбувається? Що блокує його магію? Ніхто з них не знав. Та знала я. І навіть, якщо після усього він мене зненавидить... Нехай!

— Вибачте, що втручаюся у вашу розмову, але я знаю, що відбувається з Нейтом — тихо сказала я, підходячи ближче до його ліжка.

— І що ж відбувається юна леді? — запитав мене сивочолий високий чоловік — і я б не рекомендував Вам підходити ближче, адже ніхто не знає в який момент, його магія може вирватися.

— Саме так, тому прошу всіх спуститися в їдальню. Там приготовлена вечеря, вам всім потрібно підкріпитися і відновити сили — неголосно промовила я, а бачачи, як все той же чоловік, намагається щось заперечити, додала — і це не обговорюється!

— Аріна, я розумію, що ти хочеш допомогти Нейтану, але зараз за його станом стежать кращі лікарі імперії — промовив заспокійливо імператор.

— Я знаю це Ваша Величносте. Як я знаю і те, що його магія не активується, поки я в цьому будинку. Річ у тому, що не так давно я взяла з Нейтана цю обіцянку. І по всій видимості, це зараз зіграло з ним злий жарт. Тому, я повторюю ще раз: зараз ви всі спускаєтеся в їдальню, вечеряєте і йдете спати! — і, бачачи як все той же, придворний маг намагається щось сказати, розвертаюся до нього, додаю — А до Вас, у мене всього одне питання: Ви з його магією домовлятися вмієте?

У відповідь маг тільки похитав головою. Але, все ж таки, через кілька хвилин в кімнаті більше нікого не залишилося. Присівши на край ліжка, зараз я могла краще розглянути його обличчя. Від скроні до самого підборіддя, зачіпаючи куточок ока, з'явився шрам. Мабуть, це і є поранення. Рана хоч і була акуратно зашита, але було видно, що йде запальний процес. Зараз Нейтан спав. Я й гадки не мала, що мені робити. Що говорити? А може спробувати, як тоді в бібліотеці, з пошуком книг? Просто попросити. Що ж, спробуймо. Я взяла його за руку. І просто почала говорити:

— Ти знаєш мила пітьма, я абсолютно не знаю, як до тебе звертатися. Я пам'ятаю, що сама просила тебе не проявлятися. Але це не, тому що, я тебе боялася. Швидше за все, я боялася самої себе. А з тобою Нейтане ми познайомилися... А точніше я з тобою, набагато раніше, ніж ти зі мною. Я знаю, що ти мене зараз чуєш і, по всій видимості, думаєш, що я несу повну ахінею. Я тут всіх розігнала, нібито для того, щоб з вами двома домовлятися. Тож давайте будемо домовлятися — все це я говорила, розуміючи, що він вже мій, разом з його даром. А я зі своїми таємницями й недомовками можу його втратити. А ще я зрозуміла, що абсолютно не хочу від нього йти. Тому, роззувшись я залізла на ліжко і вляглася йому на плече — Так ось, мила моя і для тебе, і для мене він занадто важливий. Через наші з тобою відносини зараз страждає він. До того ж зовсім скоро я і так збираюся розповісти все про себе. Так, що проявляйся вже, нам потрібно лікувати нашого чоловіка. Ти лікуєш, а я морально підтримую, домовилися?

І через кілька секунд помітила, що навколо нас почала проявлятися пітьма. І це не було страшно, навпаки з'явилося відчуття захищеності, цілісності й набуття свого місця в цьому житті та в цьому світі. Магія огорнула нас в кокон чогось рідного й теплого, і абсолютно не було почуття відторгнення. Я вдома! І ніщо цього вже не зможе змінити.