Розділ 13

Спустившись в кухню, застала всіх вже за столом. Вигляд у них був якийсь пом'ятий і можна було зрозуміти, що спали хлопці сьогодні погано.

Сніданок пройшов у цілковитій тиші. І це пригнічувало.

— Ні, я звичайно розумію, що всіх напружує ситуація з імператором — врешті не витримавши почала я — але чи варто через це так сумувати? Ну подумаєш вийшов хижак на полювання. Але це, ж ще не означає, що вся здобич в окрузі впала на пузо і чекає його зоряного часу? Агов, хлопці! Я не зрозуміла ви, що заздалегідь вже налаштувалися на поразку? Не турбуйтеся, я не така вже слабка здобич і свою шкурку задешево продавати не збираюся! — я помітила, що хлопці від моїх слів трохи розслабилися.

— Тоді, може вип'ємо кави та посидимо в малому залі? — запропонував Андре.

Всі з ним погодилися і через кілька хвилин ми вже зручно розмістилися хто де.

— Аріна, — почав Леон — річ у тім, що Кріс дуже азартний, і буде грати до останнього. Він завжди перемагає! Я розумію, що все це складно, але ми не дамо тебе в образу. Я гадаю, що усі в цій кімнаті вважають тебе рідною — він замовк, мабуть, підбираючи слова.

— Можна, я продовжу — запитав Рігс, і після кивка Леона продовжив — розумієш, в нашій імперії всі жінки негласно знаходяться під чиїмось заступництвом: батька, опікуна або ж чоловіка…

Хлопці мовчали, і я розуміла, що це не через страх або боягузтва. Вони, дійсно хотіли допомогти, але так щоб не ущемити мої права.

— Я все розумію — сказала і, подумавши пару секунд, продовжила — давайте я викладу, як я бачу цю ситуацію та її подальший розвиток, а ви скажіть, що з цього буде прийнятним. Добре?

Після дружного кивка я поділилася з ними своїми думками.

— Я цілком усвідомлюю, що своєю поведінкою розохотила хижака, спровокувавши його на полювання. Але в цьому завжди й була моя проблема, я не вмію вчасно закрити рот. Найчастіше страждаю від цього не тільки я. У цій ситуації, я не хочу підставляти нікого з вас. І вже здогадуюся, що ви мені запропонуєте: опікун або чоловік. І я схильна з цим погодиться — помітила, як всі полегшено видихнули — але залишимо це на крайній випадок.

Нейтан і Леон дружно насупилися. Ага, ось і кандидати — я посміхнулася. Стало світло і радісно на душі.

— Дякую — І бачачи нетямущі погляди, спробувала пояснити — Дякую за те, що Леон і Нейтан готові виконати ці ролі, що дозволить мене убезпечити. Та ще раз повторюсь: я піду на це коли вже не буде інших варіантів. Я ціную ваші бажання, але вважаю що опікунство і заміжжя, досить серйозні кроки в житті. Тож не хочу йти на них під тиском обставин.

— Добре, що ти ще придумала? — запитав Стів.

— Під час аудієнції мені б якось відгородитися від імператорського тиску. Тоді я хоча б зможу чітко думати. Андре, скажи, а академія, який має статус?

— Що ти маєш на увазі?

— Ну, якщо припустимо, сирота вступає в академію, хто виступає його опікуном?

— Ректор академії — раптом радісно заявив Рігс.

— Твоя ідея зрозуміла — промовив Нейт — Але є одне  «але»… Вибач, та у тебе немає магії.

— Так я знаю. Але те, що чогось не видно, ще не означає, що його немає. По-перше, мої щити, можуть приховувати дар? По-друге, бачити магію це ж теж дар?

— Так, твої пропозиції можуть мати під собою підґрунтя. А значить, тебе потрібно взяти під спостереження, а де це краще зробити? Правильно в академії — вже посміхаючись, сказав Андре.

— Так, плану як такого й немає. Мені  б якось захиститися від його впливу. Для початку я з ним поговорю, і якщо не побачу інших варіантів викрутиться, то чиє ім'я назву той і включається в гру.

— Це все добре, але як ти включиш нас в гру, якщо поки не закінчиться аудієнція, то ніхто не вийде і не зайде в бібліотеку? — запитав Стеф.

— Все просто: я в його очах невідомий звір, якого потрібно розгадати й дістати. Адже він не ставив умову, щоб на аудієнції я була одна? — пояснила своє бачення — Так ось, люблю ж я почитати в бібліотеці. А коли туди увійде імператор, то рівно о дванадцятій почнеться аудієнція. Але, може ж трапиться скажімо так, що в той самий час, в приміщенні буде ще хтось? Випадково шукали книги серед полиць. Ну звідки мені дурній дівчині знати всі тонкощі протоколів проведення аудієнцій?

Ми вже дружно сміялися. Ну ось, слава Богу! Хоч остаточно розслабилися.

— Аріна, а кого ти будеш називати, якщо що? — запитав Теодор.

— Андре, Леона і Нейтана — тихо відповіла я.

— Андре і Леон це зрозуміло, а Нейтан яку роль зіграє? — з хитрою посмішкою запитав Стів.

— Ось, же зараза! Адже все знає! А ось фігушки я полегшу йому завдання. Або ж вони реально думають, що я запропоную сама себе заміж покликати? Ага, вже біжу! — бубоніла я про себе — і вже вголос додала, дивлячись на Нейтана, який завмер в очікуванні моєї відповіді — В сенсі? Нейтан у нас хлопчик дорослий, ще й при такій посаді, щось же зможе придумати. Так?

Всі знову засміялися,  після Нейтан, дивлячись мені в очі, відповів:

— Звичайно, як же я можу не впоратися з настільки відповідальним завданням.