Розділ 8

Я відкрила очі та ще деякий час валялася в ліжку з абсолютно безглуздою посмішкою. Мало того, що мені наснився Нейтан, так я ще й згадала наші вчорашні посиденьки в бібліотеці. І раптом зловила себе на думці, що цей стан мені дуже добре знайомий. 

— Так, ще не вистачало закохатися! Хоча, чому б і ні... Новий світ, новий досвід... Ніхто ж мене не квапить — сама собі даючи настанову — так вистачить вже розлежуватись! Хтось, комусь вчора обіцяв млинці. А обіцянки, як відомо, потрібно виконувати.

Поки приводила себе в порядок, складала план дій. Насамперед потрібно зібрати ягоди, для приготування сиропу. А потім млинці. Так, сніданок через пару годин, тож повинна встигнути. До того ж у хлопців вранці тренування. А після вони підуть у свої кімнати, приводити себе в порядок... Точно повинна встигнути.

Взявши на кухні необхідний посуд для збору ягід, я вирушила в сад, який знаходився за будинком. Мій шлях лежав повз майданчик для тренувань, тому цілком зрозуміло, що я побачила тренування хлопців. А там було на що подивитися! На середині майданчика знаходився Нейтан, а всі інші розташувалися по колу. Сила і грація, точність рухів, яка відпрацьована роками. Всі їхні дії нагадували більше танець, ніж бій. Рухи то плавні, то різкі, дзвін клинків... Це зачаровувало... Мені довелося насильно себе змусити піти збирати ягоду, бо якщо я продовжу витріщатися на їх тренування, то всі залишаться без сніданку.

Через дві години у мене були приготовлені млинці, оладки та панкейки. А також, наскільки вистачило часу, приготувала щось на зразок варення з суниці, малини та аґрусу. Ще вирішила поставити на стіл сметану і солодкий сир, як для налисників.

— Гадаю, чоловікам повинно сподобатись — і тільки я подумала, що вже все готово, як в будинок зайшли хлопці. 

Вони швидко пройшли кожен у свою кімнату, приводити себе до ладу. А через хвилин десять в кухню увійшли сім неймовірно гарних та голодних чоловіків.

— Всім доброго ранку. Як тренування? Вдалося? — вирішила запитати я.

— О, так! Нейтан сьогодні просто в ударі! Він нас ганяв, по майданчику, як адептів перволіток — почав розповідати Стівенсон — Але найстрашніше в цьому всьому було, знаєш що Аріна? Він посміхався! Все тренування. Це моторошно скажу тобі. Не знаю як хлопці, а я все гадав: де вже  «облажався»?

— Навіть у мене виникла така думка — зі сміхом підтримав його Андре.

— Ой, та годі вам! Просто може ж бути у мене гарний настрій? — сміючись огризнувся Нейтан.

— Так, це ж і лякає — жартома зазначив Леон — так, добре, досить вже про бої. Краще про смаколики від Аріни. Що у нас тут?

Я все розповіла і показала.

— Тільки ось варення краще, щоб було холодним. Так буде смачніше. Але я побоялася ставити його в холодильну шафу, щоб не зіпсувати артефакт — зазначила я.

— Так, це взагалі не проблема. Я можу з цим допомогти — сказав Андре — за допомогою моєї магії можна швидко все охолоджувати до потрібної температури. Яку потрібно?

— Так? Це було б чудово! — зраділа я, а потім уточнила — Ось такої температури, як сметана, зможете?

— Звісно зможемо, але за однієї умови! — примруживши очі відповів чоловік.

— Якої? — насторожено спитала у нього.

— Ти до нас усіх будеш звертатися на «ти», домовилися?

Весь цей час Нейтан не відривав від мене зосередженого погляду, і чомусь здавалося, що всі в курсі наших з ним нічних посиденьок та пригод. Але, після прохання ректора, я помітила, що Нейт помітно напружився. Дивно, що не так? Йому не подобається, що я з усіма буду на «ти»?

— Так, звичайно, без проблем — все ж погодилась я — Якщо це всіх влаштовує?

Всі дружно у відповідь кивнули головами.

Декілька секунд і все було потрібної температури.

— Це, просто неймовірно і дуже красиво, Андре. А ти все що завгодно можеш заморозити?

— Абсолютно! Від води до живої істоти.

— Ого! Як серйозно...

— Страшно? — сміючись запитав він, і коли я кивнула головою, то зазначив — Не переживай, ми всі можемо прекрасно контролювати свої сили. І проти живих істот, ми застосовуємо їх тільки при гострій потребі.

А я ж задумалася, і згадала ту ситуацію, яку спостерігала ще у своєму світі. Тоді в кімнаті Нейтана, здається, його дар вийшов з-під контролю. Тож і туман зміг торкнуться мене. І раптом, я згадала його слова про те, що йому не потрібна тварюка з іншого світу на роль пари. Я швидко поглянула на нього, і не знаю, що він побачив, але його посмішка миттєво згасла.

— Правильно, так буде краще і простіше — подумки обсмикнула себе — Не треба мені з ним зближуватися. Адже невідомо ще, як він відреагує на те, що я з іншого світу. Хоча, чому не невідомо? Тоді він досить чітко висловився з цього приводу.

Від усвідомлення ситуації та й від однієї лиш  думки стало боляче і гірко.

— Так добре — перериваючи свої думки промовила я звертаючись до чоловіків — Давайте усі розмови залишимо на потім, а зараз нумо снідати, поки млинці не охололи. Адже гарячими вони смачніше.

Мій настрій впав до мінусової відмітки. Ось тобі й нові відносини в новому світі. Я навіть з Леоном це питання не обговорювала. Але ж я поняття не маю чи можна мені взагалі вільно про це говорити, та й чи загрожує мені це чимось. Весь сніданок я була занурена у свої думки, тож і не помітила, що настрій зіпсувався не лише у мене. Деякий час потому Леон запитав у мене: