Сколки райдуги. Пісні Романа Тихого.

Мрія (у співавторстві з дочкою)

В темно-синіх просторах неба
Сяють зорі. Такі ясні!
Мов би кличуть мене до себе,
Ніби кажуть - до нас прийди!
Промінці свої, наче руки,
Простягають вони мені.
Ухопитись би, дотягнутись.
Іще трішечки... Трішки...
Ні. Не дістану -
Мала ще зростом.
Як би швидше мені зрости.
Я б майнула до зір у гості
В ті далекі ясні світи
Де незнані іще планети,
Де простягся Чумацький шлях,
Де хвостаті зірки - комети -
Наче дивний казковий птах.
Я нікого там не ображу,
Не порушу небес красу.
Лиш матусі краплинку неба
В подаруночок принесу.

Роман Тихий

Подобається

#3594 в Різне
#934 в Поезія

У тексті є: сни гра уяви, пісня, філософія життя

Відредаговано: 14.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись