Розметала нас по світах
Буря люта вітрами сильними.
Ми стрічаємось лиш у снах,
Злу пітьму прориваєм мріями.
Я для тебе пишу вірші,
В візерунки думки сплітаю.
Сподівання та біль душі
У мереживі слів ховаю.
Б’юся мов би у клітці птах,
Не скоряюсь жорстокій істині —
Ми у різних живем світах,
нездоланні між нами відстані.
Та, блукаючи між людей,
Сподіваюсь — колись зустріну я
Ясний погляд твоїх очей,
Птахом в небо у них полину я.
Нескінченний Чумацький шлях
Ту жаданую мить не стримає.
Душі наші сплелись у снах,
Ми навік поєднались мріями.
Але доки ще йдуть дощі,
Небо крається громовицями
Я про тебе пишу вірші,
Я кохаю тебе на відстані.
Відредаговано: 14.10.2024