Сколки райдуги. Пісні Романа Тихого.

На відстані.

Розметала нас по світах

Буря люта вітрами сильними.

Ми стрічаємось лиш у снах,

Злу пітьму прориваєм мріями.

Я для тебе пишу вірші,

В візерунки думки сплітаю.

Сподівання та біль душі

У мереживі слів ховаю.

Б’юся мов би у клітці птах,

Не скоряюсь жорстокій істині —

Ми у різних живем світах,

нездоланні між нами відстані.

Та, блукаючи між людей,

Сподіваюсь — колись зустріну я

Ясний погляд твоїх очей,

Птахом в небо у них полину я.

Нескінченний Чумацький шлях

Ту жаданую мить не стримає.

Душі наші сплелись у снах,

Ми навік поєднались мріями.

Але доки ще йдуть дощі,

Небо крається громовицями

Я про тебе пишу вірші,

Я кохаю тебе на відстані.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше