2

2

- Вітаю! З вас і почнемо мій танець. - привітався король Степан з першою випадковою гостею, яку і повів до зали.

Музики тут же розпочали свою мелодію...

- Ми дуже гарна. Як вас звуть? - запитав король у своєї партнерки по танцю.

- Квітка. Мене звуть Квітка, мій королю. - сором'язливо відповіла дівчина, боячись подивитися в очі своєму партнеру.

- Вам дуже личить ваша зелена сукня. Вона ідеально підходить вашим зеленим великим очам. Серед такого різноманіття красунь, як ви, буде дуже важко вибрати одну... - промовив король.

- Я можу погодитися і на роль служниці, якщо дозволите. - Квітка несміливо подивилася знизу в обличчя королю.

- Якщо вам потрібна робота, а у нас з'явиться вільне місце служниці, я попрошу своїх людей повідомити про це вас. - Степан повів Квітку до натовпу, де її залишив, обравши для танцю іншу красуню. - Вітаю. Як ваше ім'я??

- Орися, королю Степане.

- Попливемо хвилями танцю? - запитав король та повів дівчину до середини величезної зали.

- Ви, мабуть, поет, якщо користуєтеся такими романтичними виразами. - похвалила свого партнера Орися.

- Намагаюся. Життя, ніби, пісня, яку можна співати вірно або фальшиво, використовуючи правдиві чи брехливі ноти. Життя існує, поки ми живі. Фізично та морально. Вибачте, часу обмаль, треба усім приділити свою увагу... - Степан і цю дівчину повернув на місце, де запросив її до танцю, обравши іншу, некрасиву, але молоду та рішучу. - Бачу, ви дуже хочете танцювати?

- Так. З вами я танцювала би вічно.

- Як звуть таку рішучу сміливицю?

- Неля.

- Ну, що, Нелю? покружляємо в ритмі танцю? - і король вже майже полетів зі своєю танцювальною обраницею на середину зали, легко торкаючись блискучої поверхні.

Навкруги виблискував кришталь.

Величезна кришталева люстра над ними виблискувала кольорами білого та зеленого кришталю.

Відбір тільки почався, довготривалий танець тільки набирав своїх оборотів, щоб закінчитися конкретним результатом.

Жінки різноманітного віку тільки того і чекали, поки до них підійде він... цей найбажаніший та найжаданіший чоловік королівства, який в мить може вирішити усі проблеми однієї гості, якщо тільки обере її в якості своєї дружини. 

Жінки змінювались в руках короля. Його обійми в рамках пристойності отримувала кожна.

Золотоволоса Марічка чомусь не удостоювалася уваги короля, який намагався всіляко її ігнорувати.

Степан кружляв кожного разу з новою партнеркою. Робив перерви, коли відпочивав, а обраниці дивилися театральні вистави та їли-пили, відвідували жіночі кімнати для відпочинку та відновлення своєї бездоганної зовнішності, а потім поверталися у стрій відбору.

Але Марічка нікуди не йшла. Вона стояла на одному місці та чекала.

Ніби не потрібні їй були ні відпочинок, ні вода, ні їжа, ні звичайні людські потреби.

Ніби Марічка була статуєю, яка ожила та прийшла на цей відбір.

Ця золотоволоса відьма стояла на одному місці та чекала своєї черги.

І ось нарешті ця черга підійшла...

Коли більше не залишилося жодної жінки, з якої б не танцював король.

Жодної, крім неї.

Король підійшов до найвродливішої жінки в цьому палаці та запропонував їй потанцювати з ним.