Розділ 12

​Єва
​Після вчорашнього вечора в маєтку панувала дивна, занадто тиха атмосфера. Мої думки були суцільним хаосом: з одного боку — жах від нападу з ножем біля університету, з іншого — гарячий дотик Марка, його слова про те, що я стала для нього «повітрям».
​Я прокинулася від легкого стукоту в двері. На порозі стояла економка з великою коробкою, перев'язаною шовковою стрічкою.

​— Це від містера Валорі — тихо сказала вона і, залишивши пакунок на кріслі, безшумно вийшла.
​Всередині виявився розкішний планшет останньої моделі з підключеним захищеним інтернетом для дистанційного навчання та невелика оксамитова коробочка. У ній лежав витончений срібний кулон у формі маленького замка. До нього додавалася записка, написана його чітким, твердим почерком:
​«Навчання ти не кинеш — я обіцяв. На планшеті є всі твої лекції. А кулон... це не прикраса. Всередині тривожна кнопка. Один дотик — і мої люди будуть поруч за три хвилини. Носи його не знімаючи, Єво».
​Я стиснула кулон у долоні. Він дбав про мене. Навіть у своїй владній, диктаторській манері, але дбав.
​Бажаючи трохи розвіятися, я вдягла просту сукню і спустилася на першу террасу. Проте спокій тривав недовго. Біля головного входу з гуркотом гальм зупинився червоний спорткар. З нього вийшла висока, вишукано вдягнена брюнетка в сонцезахисних окулярах. Вона крокувала так, ніби цей маєток належав їй.
​Побачивши мене на терасі, вона зупинилася, повільно зняла окуляри й зміряла мене зверхнім поглядом від голови до п'ят.

​— Ого — протягнула вона з отруйною посмішкою. — То це і є та сама «пташка», через яку Марк підняв на ноги все місто  і оголосив війну Моретті? Я чекала побачити когось... вишуканішого, а не дівчинку з провінції.

​— А ви хто така? — я зчепила пальці, стримуючи внутрішнє тремтіння і випрямляючи спину.
​— Вікторія — вона підійшла ближче, стукаючи високими підборами по мармуру. — Наречена Марка. Ну, або та, хто нею стане, як тільки цей маскарад із тобою закінчиться. Наші родини пов'язані бізнесом і кров'ю вже десять років. А ти... ти просто тимчасова іграшка, Єво. Слабкість, яку він скоро викине, щоб зберегти свою імперію.
​Серце боляче стиснулося від її слів. Усередині знову піднялася хвиля холодної образи. Я ж знала, у чий світ потрапила! Чому ж зараз ці слова колеться так боляче?

​— Якщо я просто іграшка, то чому ви приїхали сюди виливати свою жовч, а не вирішуєте це з Марком? — відповіла я, витримавши її погляд.
​Вікторія примружилася, її обличчя викривила лють. Вона зробила крок до мене, занісши руку для удару, але не встигла.

​— Забери від неї свої руки, Вікторіє — пролунав від дверей прохолодний, льодяний голос Марка.
​

Марк 
​Я повернувся раніше, бо не міг зосередитися на справах, знаючи, що Єва сама після вчорашнього. І перше, що я побачив біля свого будинку — це Вікторію, яка намагалася залякати Єву.
​Я підійшов швидкими кроками і став між ними, повністю закриваючи Єву спиною.

​— Що ти тут робиш? — мій голос звучав як вирок.

​— Марку! — Вікторія миттєво змінила тон на награно-ніжний. — Твій батько в сказі! Ти зірвав переговори з Моретті через якусь дівчину з вулиці! Вона тягне тебе на дно! Наш шлюб був майже узгоджений...

​— Наш шлюб існував тільки в голові твого батька, — відрізав я. — Повторюю востаннє: якщо ти ще раз з'явишся на моїй території або підійдеш до Єви — твій батько втратить усе, чим володіє. Забирайся.
​Вікторія зблідла, переводячи погляд із мене на Єву, а потім розвернулася й на підборах кинулася до своєї машини.

​Коли червоний спорткар з гуркотом зник за воротами, я повернувся до Єви. Вона стояла бліда, обхопивши себе руками за плечі.

​— Єво, не слухай її... — почав я, роблячи крок до неї.

​— Вона права? — перебила вона, підвівши на мене сухі, палаючі очі. — Твій батько, ваші шлюби, ваші війни... Марку, ти затягнув мене в пекло. Навіщо? Скажи мені правду!

​Я дивився на неї і розумів: часу на гру в хованки більше немає. Вороги підступають з усіх боків, і єдиний спосіб уберегти її — це відкрити карти.
​— Бо без тебе, Єво, це пекло — єдине, що в мене залишилося, — тихо відповів я.

________________________________________________

Мої любі читачі, я повернулася і продовжуватиму писати книжку. Дякую Вам всім за те, що читаєте цю книгу.