Скарб, який ми не шукали

Скарб, який ми не шукали

 

Розділ 1

«Ніколи не знаєш, де знайдеш, а де загубиш. Зазвичай знаходиш нову пригоду на свою улюблену броню, а губиш останню надію на те, що вечір закінчиться чашкою гарячого карданського чаю без нападів піщаних гарпій».

Уже другий тиждень ми з сестрою Латіфою борознимо безкраї білі бархани пустелі Тал-Арір. На тлі жовтого й нещадного сонця ми виглядали доволі сюрреалістично: дві стрункі дівчини з розкішним водоспадом густого, вигорілого на сонці золотавого волосся, що спадало на плечі неслухняними хвилями, перетворюючи нас на справжніх степових валькірій. Мені вже починало здаватися, що легендарного оазису Ізумрудного Серця в природі не існує, і ми просто нарізаємо витончені кола заради забави нашого внутрішнього цинічного мазохіста. Але ж ні! Хитрий торговець на базарі в портовому місті Шаддар бив себе в груди, запевняючи, що його мапа ідеальна. Я щиро благала небосхил, аби цей пергамент виявився правдивим, бо інакше мені довелося б повертатися в місто — виключно для того, щоб дуже творчо і вкрай болісно відірвати цьому брехуну обидва вуха.

Ми — професійні мисливиці за стародавніми реліквіями. Наш батько, величний і незрівнянний магістр Карім-ар-Рахім, присвятив цьому ремеслу все своє життя і навчив нас абсолютно всьому: від розшифровки прото-рун предків до мистецтва стрімко зникати від розлюченої стражі за допомогою димових бомб.

Мама залишила цей світ, коли ми були зовсім крихітками, тож виховував нас виключно тато. І справлявся він просто блискуче! Усі наші капризи, міцні рахунки в банках Імперії, дика пристрасть до небезпек і колекція смертоносних кинджалів з чорної сталі — усе це дарував нам він. Чесно кажучи, я ніколи особливо не жалувала чоловіків, але тато... Тато був для мене ідеальним чоловіком, найкращим другом, неприступною цитаделлю та особистим моральним компасом. Поруч із ним ми з Латіфою завжди почувалися так, ніби за нашими спинами стоїть не гора, а цілий гірський масив.

Але пів року тому він пішов у Велике Задзеркалля. Ми тримали його за руки до останнього подиху, і його заповітним бажанням було знайти тот самий загублений манускрипт Епохи Перших.

Дому ми зараз уникали. Кожний куток там пропах його улюбленим димним тютюном та спогадами. Тому ми постійно завантажували себе роботою, аби не захлинутися від крижаної самотності. І ось ми тут.

— Заро, подивися туди! — дзвінким голосом вигукнула Латіфа, відкидаючи довге пасмо білявого волосся з обличчя та виводячи мене з філософських роздумів.

Сестра, справжня красуня із блакитними очима на фоні світлих кучерів, радісно махала рукою кудись уперед. Я примружилася від подвійного сонця пустелі й зосередилася. Ого! Серед олійно-жовтих дюн вимальовувався розкішний, смарагдово-зелений оазис, де в повітрі ледь відчутно мерехтіли залишки древніх захисних чарів.

«Значить, жити будемо!» — промайнула оптимістична думка. Я ще раз на всяк випадок звірилася з мапою. Ціль досягнута! Залишилося лише «найпростіше» — відкопати артефакт під наглядом невідомо кого.

Ми підігнали наших витривалих в'ючних ящерів — тварини чудово відчули вологу і самі прискорили хід.

Коли ми дісталися мети, на нас чекав сюрприз. Біля глибокої ями, де за всіма розрахунками мав лежати наш скарб, крутилися двоє молодих чоловіків. І судячи з їхніх задоволених фізіономій, манускрипт вони вже знайшли й витягли на світ божий.

Ми зійшли на землю, струсонули золотаві локони від пустельного пилу і почали напувати ящерів, паралельно вивчаючи конкурентів. Ох, і красені ж нам дісталися! Таких юнаків у столиці малюють на найкращих імперських гобеленах.

Перший із них — високий, витончений Шахріяр, із проникливим розумним поглядом вченого-артефактолога в золотій оправі окулярів, чиї благородні риси обличчя нагадували витвори найкращих майстрів Золотого Міста.

Другий... О, другий був справжнім викликом для моєї нервової системи. Його звали Тарік. Широкоплечий, зі сповненим хижої, небезпечної впевненості поглядом чорних очей, засмаглою від пустельних вітрів шкірою та вольовим підборіддям, він випромінював стільки брутальної енергії, що від нього, здавалося, плавився навіть пісок під ногами.

«Так, — швидко прорахувала я тактику. — Цей вчений в окулярах — слабка ланка, його я вирублю за секунду, просто стукнувши по макушці пустим сувоєм. А от Тарік... Тарік він міцний горішек. Фізично я йому програю в суху. Значить, доведеться включати важку артилерію — магію жіночих чар та витончену підступність».

Рішення прийнято. Повільно і граціозно я рушила до невеликого прозорого озерця в центрі оазису. Оазис у безводній пустелі Тал-Арір — це завжди диво, що змушує завмирати серце. Я скинула дорожнє вбрання і легко, немов наївна німфа магічних вод, увійшла у прохолодну вологу, дозволивши моєму білявому волоссю розсипатися по плечах золотими хвилями.

Зітхнула з полегшенням і з прихованою усмішкою помітила: розкопки різко припинилися — обоє чоловіків застигли на місці, роззявивши роти й дивлячись виключно в мій бік. І знаєте що? Мені це сподобалося! План подальших дій я ще не вигадувала, тому просто плавала, демонструючи себе з найкращого ракурсу.

Тарік неквапливо підійшов до води, зупинився впоперек мого шляху і втупився в мене впритул. Його погляд... Боже, його очі здавалися дивно знайомими, ніби ми зустрічалися в інших вимірах. Раптом по тілу пробігла хвиля дивного, абсолютно недоречного тепла. Я на секунду втратила контроль над реальністю, але швидко отямилася, злякано пірнувши під саму воду.

Ні-ні-ні! Ніяких розвішувань вух на красиві чоловічі очі! Мені потрібен цей манускрипт!

Винирнувши, я побачила, як Тарік розвернувся і зник у тіні шовкового намету — мабуть, переварювати побачене. Я вибралася на берег, витиснула воду зі свого золотавого волосся, підійшла до Латіфи. Сестра дивилася на мене величезними очима і беззвучно питала: «Сестро, ти що зараз витворила?».

Я лише лукаво підморгнула, узяла м'яке шовкове покривало і, сівши в тіні розлогої пальми, почала швидко виписувати на піску детальний план пограбування наших східних принців. Латіфа задоволено усміхнулася — авантюризм у нашому роду передавався через кров!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше