Епілог

Три місяці потому
Як тримала у руках тест та не вірила своїм очам. Невже це правда? Позитивний... Я подивилася на себе в дзеркало та широко усміхнулася. Треба швиденько повідомити про це Русланові. Я забігла у нашу спальню та почала збиратися. Він з самого ранку на студії, але я мушу просто зараз розповісти йому. Не хочу чекати аж до вечора. Оце так сюрприз йому буде на новорічні свята. Я швидко вдягнула джинси та теплий светр, а зверху накинула теплий пуховик.
Не можу повірити, що це правда і наша квіточка до нас повернеться. А може це буде наш маленький принц. Хм, не знаю...
Я швиденько бігла дорогою, бо хотіла поділитися цим з Русланом. В нього зараз все дуже добре в плані кар'єри, адже та моя стаття змогла виправдати його в очах шанувальників. Ну а про жахливі вчинки Софії дізналися всі, а батько Руслана взагалі розлучився з нею. Саме вона написала ту статтю про мене, а виклала її Марія. Та тільки от за неправдиву інформацію та наклеп її звільнили з посади головного редактора. Ну а вже через два місяці у нас з Русланом весілля.
Я залетіла у студію та побачила, що в кімнаті лише Руслан. Він щось грав на гітарі, але коли побачив мене, то трохи здивувався.
— Іра? Ти ж сьогодні вихідна? — спитав він, а я почала знімати шапку та шарф. Так, я досі працюю в них асистенткою, але тепер — це моя улюблена робота.
— У мене є для тебе новина. — захекано сказала я, бо дуже швидко бігла сюди.
— Щось сталося? — нахмурився хлопець та подивився на мене.
— Сталося. — я серйозно глянула на нього та підійшла впритул. — Я вагітна.
— Ти... Що? — здивовано перепитав хлопець та наче завмер.
— Кажу, що вагітна. У нас буде дитина. Сподіваюсь, що цього разу буде. — я поклала руку на живіт та опустила голову.
Він же широко усміхнувся мені та підняв мене на руки.
— Який же я щасливий! — крикнув хлопець, а я ж засміялася.
— Відпусти мене, дурнику. — сказала, а він все ще тримав мене на руках.
— Це ж чудово, що до нас повернеться квіточка. — він швидко поцілував мене в губи.
— Того разу це принц, я так відчуваю. — усміхнулась я та обійняла його.
— Значить, мені треба завжди бути з тобою. — сказав хлопець, а я не розуміла, до чого він веде. — Я маю на увазі кожен день.
— Ну кожен день не буде, адже у вас цього року має бути перший альбом. — сказала я та подивилася на нього. — Та і концертів багато буде.
— А я не хочу, щоб ти весь цей час була сама. — він усміхнувся мені. — Я відмовлюсь на деякий час від гурту заради нас і нашої дитини.
— Руслане, але музика — це ж для тебе все. — вражено сказала я та взялася його відмовляти від цієї ідеї.
— Життя нашої дитини та твоє здоров'я набагато важливіші. Та і хлопці зрозуміють мене. Я ж не покину їх назавжди. Візьму участь в створення альбому, але на деякий час їм доведеться знайти іншого соліста.
— І ти думаєш, що вони знайдуть його? Костя точно не погодиться, а ти — незамінна частинка вашого гурту.
— У мене вже є ідея, і я дуже добре стаю, хто буде солістом. Точніше, солісткою. — він підморгнув мені та поцілував мене в губи.
— Дякую тобі за те, що ти зі мною. — тихо сказала я та притулилася дужче до нього.
— Це я дякую тобі за те, що ти поруч.

Кінець