Розділ 23

Я не могла повірити своїм очам, бо просто зараз моє життя руйнувалося. Як? Звідки взагалі взялася ця угода? А стаття... О, Боже! Це ж Руслан зараз подумає, що це я написала. Мені було страшно дивитися йому в очі, але я мушу все пояснити. Він же кохає мене, а значить — повірить.
— Руслане... — почала схвильовано говорити я, відчуваючи сльози на очах. — Це...
— Це правда? — він підійшов впритул до мене. — Ця угода — правда?
— Я можу тобі все пояснити. — тихо сказала я, але він просто заплющив очі та похитав головою. — Я... Так, в мене була домовленість, і я повинна була написати про тебе статтю. Я мала закохати тебе в себе, щоб отримати місце в журналі. Але я...
— Ти весь цей час брехала мені! — сердито сказав хлопець та важко видихнув.
— Я не брехала тобі. Мої почуття були справжніми. — я взяла його за руку, але він моментально вирвав її. — Я ж кохаю тебе дуже сильно.
— Чому ти не зізналась мені? — вже майже кричав хлопець. Я помітила, що за нами спостерігають, але мені було байдуже. — Це ти написала цю кляту статтю? Осоромила мене перед всіма, звела наклеп та ще й говориш тепер про кохання!
— Я не писала цього! Повір мені, прошу. — я подивилася на нього очима повними надії, але таким холодним він ще не був ніколи.
— Знаєш, я б міг тобі повірити, справді. Але ж ця стаття чомусь сплила зараз, тоді, коли я розповів тобі все. Хіба це такий збіг?
— Я не знаю, справді. Будь ласка, послухай мене. Ти ж обіцяв мені, що не залишиш мене, казав, що будеш вірити.
— Знаєш, я можу тебе привітати! — він подивився на мене та відійшов на декілька кроків.
— Руслане...
— Я колись сумнівався у твоїх професійних здібностях, але тепер певен, що тебе чекає скандальний успіх. — він почав аплодувати, а мені чомусь стало так соромно перед всіма цими людьми. — Твоєю метою було закохати мене в себе? Вітаю! Тобі це ще і як вдалося, бо я ще ніколи нікого так не кохав, як тебе! Але знаєш, від чого мені справді огидно? — він з таким презирством подивився на мене, що по шкірі пройшовся мороз. — Від того, що ти заради своєї слави навіть спала зі мною.
— Не говори так, — я похитала головою, витираючи сльози, — ти ж був у мене першим чоловіком, і це було вже тоді, коли я в тебе закохалася.
— І від цього мені ще більше огидно. — він відійшов від мене та махнув рукою в сторону виходу. — Йди геть, я не хочу тебе бачити. Якщо хвилюєшся за ту угоду про нерозголошення, яку ти підписувала у Гната, то не бійся, адже стаття вийшла анонімно, а я не скажу йому, що це ти зробила.
— Але ж це не я! — крикнула я, не стримуючи сліз. — Я не писала..
— Йди геть! — сердито сказав Руслан.
— Не роби цього, — я похитала головою в знак заперечення та подивилася на нього, крізь пелену своїх сліз. — Я не зможу без тебе.
— Йди геть! — по складах вимовив хлопець.
— Руслане! — почула я сердитий голос його батька, який наближався до нас. — Ти знову це зробив? Знову осоромив мене?
— Знаєш що? — хлопець крикнув на нього. — Мені це все так набридло, і ця твоя кохана, — він показав на Софію, яка тремтіла та спостерігала за цією сценою, — та вона справжня повія. Я стільки часу не розповідав тобі правди, бо ти марив про ще одного спадкоємця. Та тільки знаєш, ми спали! І не один раз вона була в моєму ліжку! Так, я спав з твоєю ж дружиною і як би це не звучало огидно, але вона непогана в цьому плані. — від кожного його слова мені ставало боляче, а батько Руслана аж почервонів від злості. — Ти захотів собі знайти молоденьку ляльку, щоб гратися з нею, але дівчинка виявилась вже бракованою! І що вона б не плела тобі про свою невинність та святість, ця людина — використовувала тебе, а ти навіть не помічав.
— Що ти таке говориш? — сердито крикнув батько Руслана та взявся руками за комір сорочки хлопця.
— Правду. — майже виплюнув йому в обличчя хлопець. — Ти ніколи не любив ні мене, ні маму, а тепер я буду з радістю дивитися, як ця повія потопить твій бізнес.
— Пішов геть звідси, щеня! — чоловік вдарив Руслана в обличчя, а той навіть не похитнувся, лише голосно засміявся. — У тебе більше нема батька!
— Це у тебе нема, і не буде сина!
Хлопець відійшов від нього, а тоді навіть не дивлячись на мене, вийшов з ресторану. Я ж не знала, що мені робити. Ці сльози мене душили, а дихати стало так важко, що аж голова закрутилася. Мені захотілося свіжого повітря, і я повільно попрямувала до виходу, тримаючись однією рукою за стіну. Я вийшла на холодне повітря, вдихаючи його, наче вперше. В мене була невеличка надія, що Руслан хоча б не поїхав без мене, а залишився. Хотілося вірити, що він не покине мене, а йому просто потрібен час. Та на вулиці я його не побачила, та й автомобіля хлопця теж.
Я спробувала зателефонувати йому, але, звісно, він не відповів. Намагаючись не плакати, я набрала номер таксі та чекала на автомобіль. Весь цей час мене мучила лише одна думка: я не розумію, кому я що вчинила, щоб мене вирішили так жорстко підставити. Я навіть не здогадувалася, хто міг таке зробити, адже я завжди намагалася бути доброю. Та і ту угоду я порвала, але Марія виявилась не такою тупою. Напевно, це все-таки вона відсканувала ту угоду, але хто ж тоді написав статтю?
— Ох, яка драма. — я почула за спиною голос тієї Софії.
— Це ти все підлаштувала? — я подивилася на неї, примруживши очі.
— А хіба вийшло погано? — в неї на обличчі з'явилася єхидна посмішка. — Ох, він так сильно покохав тебе, а ти виявилась зрадницею.
— Для чого тобі це? — сердито крикнула я та підійшла впритул до неї. — Що я тобі зробила?
— Закохала його в себе! — вона подивилася на мене з такою образою та якимось болем. — Я стільки часу хотіла, щоб він полюбив мене, але нічого не виходило! Я не розумію, що він знайшов у тобі?
— Просто він дізнався мене справжню, а ти завжди була для нього не більше, ніж мачуха! А знаєш, що ще йому було огидним? — я подивилася в її карі очі. — Те, що ти спала з його батьком за гроші.
— А ти спала з ним заради статті, то чим ти краща? — сказала вона, а я вже так розізлилася, що мені захотілося її вдарити.
— Не говори про те, чого не знаєш. Я ніколи не була з Русланом заради цієї статті. І я завжди знала, що не напишу її, тому що в перший же день закохалася в нього!
— Але ж він цього не знає. — вона широко посміхнулась мені та розвела руками. — Зараз Руслан думає, що цю статтю написала саме ти, а я ще й такі докази знайшла, як та твоя угода.
— Звідки ти взагалі про це дізналася?
— Завдяки моїм зв'язкам, дізнатися про тебе було не так вже і складно, а Марія, на щастя, виявилась моєю дуже хорошою подругою і вона теж хотіла помститися тобі.
— Та що ж ви за люди такі? — крикнула я та відійшла від неї. — Заради чого? Ти вже другий раз руйнуєш його життя, і чому? Тому що він просто не закохався в тебе? Та ти дурепа! Остання дурепа, і я надіюсь, що ти поплатишся за всі свої вчинки.
Я побачила, що моє таксі вже приїхало, і я швидко сіла в салон автомобіля. Мене так розізлила ця Софія, то виходить, що це вона все підлаштувала. Тепер мені треба розповісти це все Русланові, але от чи повірить він?
Я боялася їхати до нього, особливо після того, як він накричав на мене в залі. Я розумію, що він злиться і я теж не дуже хороша людина, але ж я відмовилась від цієї статті та й не писала її взагалі. Я все-таки назвала водієві його адресу, адже нам треба обговорити все раз і назавжди. Головне, щоб я розповіла йому правду, але я сподіваюся, що він повірить мені.
Та тільки його не було у квартирі, і за ті дві години, що я там просиділа, він так і не з'явився. Я вже і дзвонила йому, і писала повідомлення з вибаченнями та проханнями вислухати мене, але він просто ігнорував мене. І від цього було дуже боляче.
Я все ж не дочекалася його та повернулася до себе у квартиру. Мені вже не хотілося плакати, але ці зрадницькі сльози текли по щоках, а я не встигала їх витирати. Він того, що я плакала, мене дуже сильно боліла голова. Я зайшла у свою спальню та просто лягла. В тій же блакитній сукні, та з тією ж зачіскою. Навіть не віриться, що все так закінчилось, але може це ще не кінець? Мені було дуже холодно без його обійм, без його тепла та без його усмішки, але все, що я могла зробити — це просто охопити себе руками та плакати.
Вже три тижні пройшло з того часу, як ми посварилися з Русланом. На наступний день, після того, як я повернулася до себе, він надіслав мені не надто приємне повідомлення зі словами, що нашим стосункам прийшов кінець. Спочатку я плакала та навіть хотіла піти поговорити з ним, але потім згадала, що ще є така штука, як гордість.
Я кожен день читала новини й здається, що цей скандал притих. Спочатку статті були жахливими, а в коментарях на Руслана виливалося стільки бруду, що мені стало його шкода. А що буде з гуртом? Я не знаю. Їхні рейтинги впали так низько, що шанси на те, що Гнат розірве з ними контракт — дуже великі.
Настя запросила мене до себе в гості, щоб я нарешті трішки розвіялась і познайомилась з її синочком. Маленьке чудо лежало в ліжечку та дивилося з усмішкою на мене. Хлопчику всього лише декілька місяців, а він вже такий гарненький.
— Ну і що, ти так і не поговорила з ним? — спитала у мене Настя, коли ми сиділи на кухні та пили чай. Вона витягнула якийсь торт, а я довго колупалася в кремі вилкою.
— Не поговорила. — відповіла я та важко видихнула. — Він не хоче мене бачити, і говорити теж.
— І це все через ту статтю?
— Він же думає, що це я її написала. Він ще ж угоду бачив, але хіба він не знає мене? Не розумію, чому він не вірить мені? Я ж взагалі зараз ледве тримаюся. Кожного дня хочу піти до нього, але щоразу стримуюсь.
— Іро, не плач. — вона взяла мене за руку. — Він ще приповзе до тебе на колінах і буде просити вибачення.
— Я не хочу його вибачень! Мені потрібно лише, щоб він вірив.
— Не хвилюйся, все налагодиться, от побачиш. — вона легенько усміхнулася мені та підсунула тарілку з тортом. — Спробуй, дуже смачний.
Та тільки я взяла його до рота, то мені одразу ж стало погано від крему. Я швидко побігла у ванну, відчуваючи нудоту.
— З тобою все нормально? — Настя якось підозріло подивилася на мене.
— Не знаю, мене зараз часто нудить. Можливо, це через стрес.— відповіла я та вмила обличчя холодною водою.
— Слухай, а може ти вагітна?
— Та ні, ми ж завжди...
— В тебе нема затримок?
— Я... Я не пам'ятаю. — я трохи налякано подивилася в дзеркало і помітила, що виглядаю просто жахливо.
— Зараз я попрошу Андрія, щоб купив тест.
Вона кудись відійшла, а я просто сіла на підлогу. Останнім часом мене постійно нудило та і настрій ставав все гіршим, але хіба таке може бути? Ми ж завжди думали про захист. Та вже через декілька хвилин я тримала у руках вже третій позитивний тест. Спочатку я відчула жах, а потім на обличчі з'явилася усмішка. Невже у мене справді буде малюк від Руслана? А якщо це дівчинка? Наша маленька квіточка... Тепер мене лякало лише одне — його реакція, але я сподіваюся, що він буде радий.