Розділ 11

Я не могла повірити, що це все відбувається насправді. Руслан співав для мене пісню! Усмішка не сходила з мого обличчя, а усвідомлення того, що я для нього важлива, змушувало мене радіти, наче малу дитину. Звісно, він не сказав, що ми пара, але я надіюсь, що сьогодні Руслан це зробить. Мені було так ніяково стояти на сцені, коли погляди стількох людей спрямовані на мене. Я легенько похитувалася в такт музиці й не могла відвести свого погляду від хлопця. Він був просто неймовірним і я точно знала, що закохалася в нього по самі вуха. Хлопці завершили свій виступ та під гучні оплески публіки, почали сходити зі сцени. Руслан міцно стиснув мою руку, а я широко усміхнулася йому. Ми зайшли в невеличку кімнатку, в якій я побачила Регіну, яка стояла з тортом та Свята з великим букетом квітів.
— Вітаємо! — крикнули хором хлопці, а я не змогла стримати сліз та почала плакати.
Це було так приємно. Регіна підійшла до мене та почала співати "Happy birthday".
— Загадуй бажання! — сказала вона мені.
— Я надіюсь, ти не будеш кидати мені торт в обличчя, — заговорила я та закрила очі.
Я швидко загадала своє бажання та дмухнула на всі свічки. На щастя, дівчина не кинула тортом мені в обличчя, а просто поклала його на стіл.
— Вітаю, Іро! — з широкою усмішкою до мене підійшов Свят. Він простягнув мені величезний букет червоних троянд.
— Ох, дякую! — вражено відповіла я та взяла його в руки. Я міцно обійняла Свята, а він поцілував мене в щоку.
— Вітаю!— сказав Толік, — Я тільки зранку дізнався, що в тебе день народження, тому не встиг купити тобі подарунок.
— Нічого! Дякую за привітання. — я щиро усміхнулась йому та міцно обійняла.
— Тримай! — Регіна простягнула мені якусь сріблясту коробку.
— Ти купила її? — вражено сказала я, коли побачила ту неймовірну червону сукню.
— Так, це мій подарунок. — усміхнулась дівчина. — І просто зараз ти її вдягнеш, бо ми йдемо святкувати твоє день народження!
— Та я не знаю, — розгублено почала говорити я.
Але Регіна не слухала. Вона вигнала хлопців з кімнати, а я почала переодягатися. Потім дівчина вирішила ще й макіяж мені зробити. Спочатку я хотіла відмовитися, коли подивилася на її очі, підведені чорними тінями, але потім все ж погодилась. На диво, вона нафарбувала мне навіть дуже гарно.

— Який в тебе розмір? — спитала дівчина і кивнула на мої кросівки.
— Тридцять сьомий. — відповіла я.
— У мене теж! — крикнула Регіна та дала мені свої срібні туфлі на високих підборах.
Я не дуже хотіла забирати в неї ще й туфлі, але змушена визнати, що з ними я виглядала в цій сукні значно краще.
Регіна повела мене всередину клубу до столиків. Ми йшли до останнього, де сиділи хлопці. Вони про щось сперечалися, але коли побачили нас, то одразу ж замовкли. Я помітила, що погляд Руслана пройшовся по моїх ногах і мило усміхнулась йому. Регіна сіла біля Толіка й спробувала те, що було в його стакані. Руслан взяв мене за руку та кивнув головою, щоб я сіла біля нього.
— Будеш щось пити? — спитав він у мене.
— Можна, — сказала я і знизала плечима.
Свят вирішив сьогодні взяти на себе відповідальність за алкоголь і купив нам з Регіною якісь коктейлі. На смак було досить непогано і вже через деякий час я відчувала себе більш розслабленою. Руслан поклав свою руку на мою ногу та почав повільно погладжувати її. Мені одразу ж стало важко дихати і я помітно напружилась. Здавалося, що Руслан навіть не зважав на таку мою реакцію. В нього був такий вигляд, ніби він завжди ось так сидить і гладить чужі ноги. Від однієї думки, що я не перша, кому він проявляв таку увагу, я сильно розізлилася. Господи, що зі мною робиться?
— Ходімо танцювати! — крикнула я Регіні, яка задоволено усміхнулася мені.
Вона різко піднялася та взяла мене за руку. Я швидко махнула Русланові, а він, здається, не був вже такий радий. Ми пішли в центр танцмайданчика та почали рухатися в такт музиці. Як же я давно не веселилася в клубах! Та згодом мені стало трохи нудно і я запропонувала Регіні взяти на барі текілу. І чим я тільки думала? Ми випили декілька стопок і мені стало значно веселіше. Я відчувала себе більш розкуто і це було помітно, коли я танцювала. Регіна теж не відставала. Я так раділа, що вона з'явилася у моєму житті. Колись у мене для таких веселощів була Міла, але ця дівчина теж не промах. Вона знову потягнула мене на бар і взяла нам ще по одному коктейлю. Ось тепер і почалось все найцікавіше. Я відчула, що хтось поклав руки мені на талію й не змогла стримати усмішки. Цей запах був такий мені знайомий, що я просто закрила очі та насолоджувалася його присутністю. Хлопець ніжно доторкнувся своїми губами до моєї шиї, а я продовжувала танцювати біля нього.
— Ти завжди дозволяєш різним хлопцям лапати себе? — прохрипів мені на вухо Руслан.
— Так. — вирішила подражнити його.
— Та невже? — спитав він, а я обернулася до нього обличчям, —Виходить, що я багато чого про тебе не знаю. Скільки ще скелетів заховано у твої шафі, квіточко?
— А у твоїй? — спитала я та закинула свої руки йому на шию.
— Дуже багато, — відповів він, а я поцілувала його.
В голову вдарив алкоголь та і Руслан не дуже тверезий. Він притягнув мене до себе та поклав свої руки нижче моєї талії. Ми цілувалися наче божевільні й мені хотілося значно більшого. Я поклала свої руки йому під футболку та провела своїми нігтиками по його пресу.
— Іро, не грайся! — попереджувальним тоном сказав Руслан.
— Чому? — спитала я і, прикусивши нижню губу, невинними очима подивилася на нього.
— Я можу не стриматись!
— А я, може, не хочу, щоб ти стримувався. — тихим та хриплим від бажання голосом прошепотіла я.
Хлопець щось гаркнув мені в губи та потягнув кудись за собою. Ми вийшли через чорний вихід на вулицю, а тоді Руслан притиснув мене до стіни, в якомусь темному куточку, де нас ніхто не міг помітити. Він поцілував мене з такою силою, що у мене аж ноги підкосилися. Я бачила бажання в його очах і розуміла, що зараз це станеться. Вперше в моєму житті.