Розділ 9

Руслан посунувся, щоб я сіла біля нього. Я не могла стримати усмішки, тому просто мило подивилася на нього та сіла на сусіднє крісло. Я знову зловила себе на думці, що мені страшенно подобається запах його парфуму. Хлопець розкрив альбом і на першій же сторінці ми засміялися. Це була фотографія Руслана в шістнадцятирічному віці. Багато вирізок з його концертів та кліпів.
— О, Боже! — хлопець почав голосно сміятися, коли побачив своє зображення в блискучому піджаку, — Мене змусили надягнути цей жах, бо тоді так було круто.
— Ну дівчатам точно подобалось, — зауважила я і здивовано крикнула, — В мене є плакат з цим зображенням!
Я тицьнула пальцем на фотографію хлопця з гітарою в руках. Його кучеряве волосся було скуйовджене та спадало ледь не до плечей.
— В тебе досі є ці плакати? — спитав він і підозріло подивився на мене.
— Я ж казала, що коли мені було десять, то я була в тебе закохана, — відповіла я та сором'язливо відвела погляд.
— А зараз? — тихо сказав Руслан, а я помітно напружилась.
— Якраз хотіла з тобою поговорити про те твоє зізнання, — мовила я і подивилася йому прямо в очі, — Річ у тому, що...
— Іро, перестань, — перебив мене хлопець та примружив очі, — Я все розумію і це ж не було зізнання в коханні. Тож, все нормально.
— Просто я не хотіла тобі відмовляти, — почала говорити я.
— Але ти це зробила, — знову перебив мене Руслан і продовжив розглядати альбом.
Там ще були вирізані мої дитячі фотографії. І де вона їх тільки знайшла? Руслан зайшовся сміхом, коли побачив зображення, де я стояла в костюмі білки. Моє волосся вилізло з-під великої коричневої шапки, а сама я була зла та червона. Мені тоді так жарко було і тому костюмі. А та шапка з вухами сильно чухала чоло.
— Ти така миленька, — сказав хлопець з широкою усмішкою на вустах.
— Ну я ж квіточка, — я подивилася на нього та сіла трохи ближче.
Ми подивилися весь альбом, а тоді подзвонили до Улянки, щоб подякувати їй. Дівчинка була така рада і навіть я відчувала себе щасливою. Потім Надя про щось говорила з Русланом. Напевно дякувала за допомогу, а я ж весь цей час передивлялася знову альбом.
— Я навіть не очікував, що Улянка зробить мені такий подарунок, — згодом сказав хлопець та трохи змінив положення на кріслі.
— Тобі сподобалось?
— Дуже. Це вона сама до такого додумалась?
— Так. Я прийшла вчора до неї, а вона мені дала цей альбом. Улянка сама своїми ручками вирізала ці всі фотографії, уявляєш? Я так рада, що тепер у неї є такий шанс, справді. Руслане, ти навіть не уявляєш, що зробив і для неї, і для мене.
Я простягнула свої руки та обійняла його. Він не відштовхнув мене і це дуже сильно тішило. Я поклала свою голову йому на груди, а хлопець обійняв мене у відповідь. Непомітно витерши сльозу, я усміхнулася йому та міцно стиснула його руку.
— Мені здається, що ти мені подобаєшся, — сказала я і подивилася йому в очі, — Дуже сильно.
— Ех, квіточко, — тихо мовив Руслан та ще дужче притиснув мене до свого тіла, — І що мені тепер з тобою робити?
Я закрила очі, вдихаючи його запах і замріяно усміхнулася. Він гладив мене по голові, перебираючи волосся, а я, здається, заснула. Мені знову снилися приємні сни, але надіюсь, що того разу я не стогнала.
— Іро, — тихо прошепотів мені на вушко Руслан.
— Мммм
— Ми вже приїхали, — тихо сказав він мені та поцілував у щічку.
— Приїхали? — перепитала я і повільно вирівнялася.
Я оглянулася по сторонах і помітила, що всі вже вийшли з автобуса. На вулиці стемніло, а ми зупинилися біля якоїсь будівлі.
— Ми через годину виступаємо, — сказав Руслан та піднявся зі свого сидіння.
— Скільки я спала?
— Шість годин.
— Ого! — здивувалась я та підійшла до нього, — І ти весь цей час тримав мене у своїх обіймах?
— Ти так мило спала, що я не хотів тебе будити, — усміхнувся він та поклав свою руку на спинку сусіднього сидіння, перегороджуючи мені прохід, — Що тобі того разу снилося?
— Нічого, — швидко відповіла я та почервоніла.
— Ну дивись мені! — хлопець підморгнув та швидко поцілував мене в губи.
Потім він вийшов з автобуса, а я просто стояла і дивилася йому вслід. Не буду ж я зізнаватися, що мені знов снилося те, як ми з ним робимо дітей. Ну так вже він на мене діє, що поробиш? Я вийшла за ним з автобуса і помітила, що хлопці попрямували кудись зі своїми сумками.
— Нарешті проснулася! — з усмішкою заговорила до мене Регіна. Вона витягнула зі своєї валізи якісь речі та косметичку, — Потримай мені, будь ласка.
Я взяла це все в руки, а вона почала щось шукати у своїй валізі. Вже через хвилину вона витягнула блискучі туфлі на підборах та задоволено усміхнулася.
— Де це ми?
— Ми зараз у Харкові в місцевому клубі. Тут відбудеться концерт хлопців, а я буду співати декілька пісень замість Руслана.
— І довго буде цей концерт? — вирішила спитати я, коли ми йшли до чорного входу.
— Понад дві години, — відповіла дівчина.
Ми йшли темним коридором, а потім зупинилися біля якихось дверей. Регіна відчинила їх і в мої очі вдарило світло з невеликої кімнати. Тут хлопці якраз переодягалися. Мені було трохи незручно спостерігати за цим, але дівчину, здається, взагалі це не хвилювало. Вона зайшла всередину та забрала свої речі з моїх рук. Толік та Андрій вже були одягнені, а Руслан та Свят стояли без футболок. Я оглянула їхні тіла великими очима та одразу ж почервоніла. Кімнатка була такою маленькою, що мені стало ніяково.
— Іро, — звернувся до мене Руслан, — Я забув свій телефон в автобусі. Можеш принести?
— Добре, — швидко сказала я та побігла до автобуса.
На вулиці було трохи холодно, тому я трішки затремтіла. Наш водій стояв і курив якусь цигарку, а коли помітив мене, то ледь помітно кивнув.
Руслан забув свій телефон на сидінні і я взяла його у свою руку. Мені не хотілося заглядати туди, правда. Просто якраз в цей момент на екрані висвітлилось жіноче ім'я. Я вирішила не підіймати трубку, але коли телефон знову задзвонив, все ж відповіла. Знаю, що це було неправильно з моєї сторони, але цікавість взяла наді мною верх.
— Коханий, ну чого ти так довго не береш трубку? Я вже скучила! — заговорила солодким голосом якась дівчина, а я завмерла на мить.
Я швидко збила дзвінок та відчула на очах сльози. Як же це так? Він казав, що я подобаюсь йому, а тут дзвонить якась Софія і називає його коханим. Дивно це все. Я глибоко вдихнула та зібралися з духом. Мене так це розлютило, що я повернулася назад в кімнату та віддала Русланові той телефон, навіть не дивлячись на нього. Він одразу ж кинув його в кишеню штанів, а потім одягнув чорну футболку. Регіна безсоромно почала знімати свої шорти перед хлопцями, а я здивовано подивилася на неї. Вона ще й покрутилася перед невеличким дзеркалом, розглядаючи свою фігуру, а потім почала вдягати чорні шкіряні легінси. Хлопці навіть не заважали на неї, лише Свят час від часу кидав неоднозначні погляди.
— Що з настроєм? — спитав у мене Толік та обійняв однією рукою мої плечі.
— Все добре, — відповіла я та усміхнулась йому.
— А зараз буде ще краще, — заговорив Свят та підморгнув мені, — Ти ж не була на наших концертах?
— Я просто не слухаю таке, — тихо зізналась я.
— А що ти слухаєш? — спитала у мене Регіна, — Тільки не кажи, що Джастіна Бібера.
— Ніііі, — заперечила я, хоча десь там в моєму плей-листі можна знайти його одну пісеньку. Ну гаразд, трішки більше.
Раптом до Руслана задзвонив телефон і він невдоволено збив дзвінок, коли побачив, хто саме йому дзвонить. Напевно, знову та кохана.
— Слухаю, — роздратовано відповів він, коли вкотре задзвонив телефон. Він щось уважно слухав, а потім похитав головою і подивився на мене, — Я зараз зайнятий. Потім передзвоню.
Хлопець подивився щось у своєму телефоні, а потім сердито кинув його на крісло.
— Ну все, ходімо! — серйозно сказав Руслан та відкрив пляшку води. Він зробив декілька ковтків та поправив своє волосся. Хлопці вийшли з кімнати й почали йти довгим темним коридором. Руслан взяв мене за руку та потягнув за собою. Це було мені так незвично, але й приємно. Тільки от та Софія не давала мені спокою. Він напевно з нею розмовляв, зрадник!
— Гарного вам виступу, — усміхнулась я, коли хлопці вже виходили на сцену.
— Ну а ми з тобою потім поговоримо, — сказав мені Руслан та змірив мене сердитим поглядом.
Він вийшов на сцену і тоді почалося справжнє шоу. Я спостерігала, як хлопці заводять публіку своєю енергетикою і навіть не помітила, як почала сама співати та й танцювати. Хоча мене й дуже сильно хвилювали слова Руслана. Не розумію, чому він розсердився на мене? Це взагалі я маю бути ображена! Потім почалося щось неймовірне. Дівчата пищали, коли Руслан зняв свою футболку, а я відчула якусь ревність. Його голос був таким приємним, що я не могла стримати усмішки. Боже, здається, я закохалася, бо просто не могла відвести свого погляду.
Через декілька хвилин Руслан зійшов зі сцени, а я одразу ж почула голос Регіни. Вона почала співати свої пісні, а хлопці грали на  інструментах. Я підійшла до Руслана та встала навшпиньки. Охопивши руками його шию, я доторкнулася своїми губами до його. 
— Ти більше не будеш виходити на сцену сьогодні? — спитала я, коли ми відсторонилися.
— Після цієї пісні, — відповів він, — В нас ще пів години має бути концерт, але це затягне трохи більше. Ну а після того ми обов'язково поговоримо.
— Про що? — тихо спитала я і нахмурилась.
— Побачиш, — Руслан трохи роздратовано подивився на мене та повернувся на сцену.
Тепер мені вже не було так весело. І чому він сердиться на мене? Щойно ж так пристрасно цілував мене.
— Як тобі мій виступ? — перервала мої думки Регіна.
— Дуже класно, — відповіла я, хоча не була впевнена в цьому. Я ж навіть не слухала її, а цілувалася з Русланом в коридорчику.
— Ви разом? — спитала дівчина і кивнула в сторону хлопця.
— Не знаю, — відповіла я і знизала плечима, — Поки просто взаємна симпатія.
— Добре, що хоч взаємна, — сказала вона та попрямувала в кімнату.
Я вирішила піти за нею та там почекати на хлопців. Регіна розповідала мені різні історії зі своїх виступів, а я просто голосно сміялася. Ну а я ж розказувала про свої п'яні пригоди з Мілою. Дівчина змила свій макіяж і я подивилася на неї зовсім іншими очима. Вона така звичайна без цього образу рок-зірки.
— Ну як, круто було? — раптом увірвався всередину Свят та підняв мене на руки. Я голосно скрикнула та здивовано подивилася на нього.
— Треба подумати, — вирішила поглузувати я, а хлопець нарешті опустив мене на підлогу, — В Регіни був кращий виступ.
— Ну це ти зараз Руслана образила, а не нас, — зауважив Толік, — Ми ж їй теж грали.
— Ох, — все, що й змогла сказати я.
— Ну що, йдемо щось поїмо? — спитав Андрій, а хлопці задоволено кивнули.
— Ви йдіть, а ми з Ірою вас доженемо, — сказав їм Руслан.
— Добре, — відповів Толік, — Регіно, ти з нами?
— З вами! — усміхнулась дівчина і вони всі дружньо вийшли з кімнати.
Я трохи розгублено дивилася на Руслана, який підійшов близько до мене та склав руки на грудях.
— Ти хотів про щось поговорити? — спитала я і важко ковтнула.
— Іро, навіщо ти лазиш в моєму телефоні та відповідаєш на мої дзвінки?