Розділ 3

Кожен день моєї роботи перетворювався на якесь знущання. Вже тиждень я працюю асистентом в цій студії та й так втомлююсь, що ледве приповзаю додому. Здавалося, що робота елементарна, але мені було дуже складно звикнути до неї. Я була просто дівчинкою «принеси-подай» і ніхто ніколи не рахувався з моєю думкою. Дивно, але я вже давно не відчувала себе такою нікчемною. Вчора я не встигла вичитати всю пошту та написати описи до їхніх відео в ютубі, тому довелося сьогодні приїхати раніше. Я вже звикла до того, що мені приходиться за день кудись постійно бігати, тому я тепер постійно ходжу в босоніжках на низькому, чи в кросівках. Після першого робочого дня, коли я була на підборах, мене так боліли ноги, що я вирішила більше ніколи не взувати їх на роботу.
Зараз всього лише восьма година, а я сама сиджу в студії та друкую якесь звернення до читачів на їхньому офіційному сайті. Хіба не піар-менеджер повинен цим займатися? Цей процес мені подобався, бо чимось нагадував мою спеціальність. Наступного тижня в хлопців буде знімання кліпу, а потім той тур. Як же я не хочу туди їхати! Мій брат взагалі був здивований, коли я повідомила йому, що працюю тепер в студії. Він завжди був проти того, щоб я стала журналістом, а ця новина його взагалі шокувала. Звісно, йому не подобалося те, що я працюю на цих хлопців, адже вони були друзями Кості. Ну а Олексій недолюблює його через Мілу. Брат вже давно закохався в мою подругу, але дівчина відмовила йому та обрала Кая. Ну я б теж, напевно, вибрала Костю. Ні, ну мій брат ще той красунчик, але я дуже добре знаю його жахливий характер.
Щоб хоч якось відволіктися я вирішила ввімкнути собі на комп'ютері музику. На щастя, мені це не заборонялося. Знаю, що я співаю дуже жахливо, але коли грає моя улюблена пісня, то я просто не можу стриматися. От і зараз я пишу пост на сайті та підспівую черговій попсовій композиції.
— О, Боже! Не співай більше, — почула я за спиною голос Руслана, — Бо твоє виття руйнує моє прекрасне уявлення про музику.
Я одразу ж почервоніла та вимкнула музику. На годиннику було всього лише опів на дев'яту. Якого біса він прийшов сюди так рано?
— І мені соромно, що частинка нашої команди слухає такі пісні, — сказав Руслан і зупинився біля мене, — Що робиш?
— Пишу звернення до фанатів, — відповіла я, здивована таким простим запитанням, — А ти чому тут так рано?
— Мені потрібно написати слова до нової пісні, яку ми презентуємо у своєму турі, — сказав хлопець та сів собі на диван.
— А коли хлопці прийдуть? — поцікавилась я і розвернулася до нього на своєму кріслі.
— Їх сьогодні не буде, — відповів Руслан, а мені захотілося вголос застогнати від такої удачі, — В Андрія якісь проблеми з собакою і він зараз лікує її. Сестра Толіка поїхала на декілька днів у відрядження, а своїх дітей залишила на нього. Ну а у Свята зараз не найкращі часи, тож він змушений підтримувати свою маму.
— А що з його мамою? — спитала я і хмуро подивилася на Руслана.
— Онкологія, — відповів хлопець, а у мене одразу ж на очі сльози навернулися.
— Ясно, — тихо сказала я і розвернулася назад до свого комп'ютера.
Дуже добре пам'ятаю ті часи, коли моя мати була хвора. Так, ці моменти просто найжахливіші в моєму житті. Треба буде поговорити про це зі Святом, адже я теж добре знайома з цією ситуацією.
— Отже, ми сьогодні лише вдвох, — сказав хлопець і витягнув свій телефон.
— Краще б і тебе не було, — буркнула я та продовжила друкувати це тупе звернення.
— Ти щось сказала? — перепитав хлопець і удав, що не почув мене.
— Кажу, що дуже рада цьому, — відповіла я.
На моє здивування, Руслан зовсім не діставав мене сьогодні. Він щось захопливо записував у своєму блокноті, а я ж займалася своїми справами. Все-таки може інколи він бути нормальною людиною. Після декількох годин роботи за комп'ютером, я відчула, що мої очі почали пекти, а спина боляче занила. Мені так хотілося прилягти собі на диван, але просто зараз на ньому лежав Руслан. Тому мені нічого не залишалося, як просто змиритися і знову повернутися до своєї роботи.
— Я йду собі каву куплю, — повідомив мені Руслан, а я здивовано подивилася на нього, — Тобі щось взяти?
— Ем...А...Так, — розгублено почала бурмотіти я, — Мені американо з двома пакетиками цукру.
Хлопець вийшов зі студії, а я сиділа на кріслі з відкритим ротом. Це ж Руслан щойно захотів купити мені каву? Ну такого я точно не очікувала. Я навіть широко усміхнулася собі та лягла на диван.
— Ох, як добре! — прошепотіла я і закрила очі.
Я одразу ж розслабилася і навіть не помітила як заснула. Мені снилося, що я отримала роботу в «STYLE&STAR». Навіть більше, я була головним редактором цього журналу. Ну а потім, після прекрасного робочого дня, я повертаюся в величезну квартиру. До мене в коридор підбігає маленький хлопчик з чорним кучерявим волоссям, а я міцно обіймаю його та цілую в щічку. Потім він тягне мене на кухню, де на мене чекає мій прекрасний чоловік. Я широко усміхаюся йому та підходжу до свого коханого. Він міцно обіймає мене і ми починаємо цілуватися. Тепер ми вже знаходимося у спальні, а синочок мирно спить у своїй кімнаті. 
— Іро...Ір...прокидайся, — почула я тихий чоловічий голос.
— Мммм, я сплю, — прошепотіла я.
— Іро, наш робочий день вже закінчився, — я відчула, що хтось ніжно проводить своїми пальцями по моїй руці.
Я повільно відкрила одне око, а потім друге. Біля мене сидів Руслан та пильно дивився на мене. Я побачила, що лежу на дивані, але на мене хтось накинув тепленький плед.
— Я заснула? — спитала я і повільно сіла на дивані.
— Так, коли я повернувся з кав'ярні, то ти вже міцно спала, — відповів хлопець і простягнув мені каву, — Вона вже холодна.
— Байдуже, — сказала я і зробила великий ковток. Та вже через секунду я хотіла її виплюнути, але я не могла так сильно осоромитися перед ним, тому довелося ковтнути те, що він мені приніс.
— Сподобалось? — спитав Руслан і вперше усміхнувся.
— Що це таке? — сердито спитала я.
— Еспресо без цукру, — відповів хлопець і почав голосно сміятися.
— Це ти так вирішив мені помститися через те, що я тоді тобі не ту каву принесла?
Руслан нічого не відповів лише продовжував сміятися.
— Бачила б ти свій вираз обличчя, коли надпила її.
— Дуже смішно, — сердито сказала я і піднялася з дивана, — Ха-ха! Зараз помру зі сміху!
— Іро, а що тобі снилося? — раптом спитав Руслан.