Розділ 26

«Плачу я ніжно як струна
Сльози в очах моє ім'я,
Випий цілий Всесвіт з моїх вуст
Ти найважча із моїх спокус...»
Тіна Кароль, «Космічні почуття».

Руслан почав говорити щось публіці, а люди голосно закричали. Звісно, я не боялася великої кількості слухачів, але не в цьому байкерському клубі, де переважна кількість слухає рок. Ну що ж, схоже, що це будуть ще ті веселощі! Костя лише дивився на свого друга і усміхався. Напевно, Руслан постійно щось таке витворяє і в цьому ми з ним схожі. 
— Любі мої друзі, хочу познайомити вас з однією прекрасною людиною,— хлопець подивився на мене і потягнув в центр сцени,— Всі ви дуже добре знаєте нашого Костю, а це його кохана дівчина — Міла. Думаю, що ви всі багато чули про відому співачку Каміллу. Так от, це вона!
Я натягнуто усміхнулася і помітила, що всі, оцінюючи розглядають мене.
— Костю, підійди сюди,— сказав Руслан і махнув своєму другові,— Буквально декілька хвилин тому вони сперечалися хто кого переспіває і тут у мене з'явилася одна цікавенька ідея,— я подивилася на Костю, а він підморгнув мені,— Ну то що, влаштуємо їм батл? 
Вся публіка голосно заверещала і почала аплодувати. Я ж знервовано видала смішок і чомусь була впевнена в тому, що точно приб'ю цього Руслана.
— Не хвилюйся,— сказав мені Костя і легенько обійняв мене однією рукою. 
— Отже, правила гри,— продовжував Руля і підійшов до якогось чоловіка в залі,— Хтось з публіки називає будь-який жанр в музиці, а ви співаєте! В кого це вийде краще — той і переміг!
— А на що граємо?— голосно спитала я, щоб хлопець мене почув.
— Хм, це вже ви між собою самі вирішите,— зухвало усміхнувся Руслан,— Я не втручаюся в ваші шалені нічки.
Я одразу ж почервоніла і подивилася на Костю. Він лише засміявся і закотив очі.
— Отже, Дику,— Руслан подивився на великого чоловіка в шкіряній куртці,— Що б ти хотів зараз послухати?
— Хах, рок 90-х,— усміхнувся той, а я ледь не впала,— Хочу згадати свої юні роки.
Юні роки? Та в нього вже голова повністю лиса, а борода сива! Йому напевно в 90-х вже сороківка стукнула була. Ще й прізвисько таке тупе! Дик?
— Ви все чули,— сказав Руля і підійшов до нас,— Хто перший?
— Ну я ж джентльмен, тому дами вперед,— сказав Костя і я подивилася на нього вбивчим поглядом. Відколи це він джентльменом став?
Я почала згадувати всі відомі мені рок-гурти, але ж я не знала, в яких точно роках була випущена та, чи інша пісня. Що ж там слухали в тих дев'яностих?
— Даємо тобі хвилину на роздуми,— заявив Руслан і хижо усміхнувся. 
Я підійшла до Свята, щоб він задав ритм пісні, яку я збиралася співати. Вже через декілька секунд до нього підключилися Рій та Толік. Руслан стояв в стороні і простягнув мені мікрофон. Я важко видихнула і впевнено взяла його в руку. 
Вибравши, колись одну з найулюбленіших пісень в моєму підлітковому плей-листі, я почала співати The Cranberries «Zombie». Після першого приспіву Руслан зупинив мене і задоволено усміхнувся. Публіка почала аплодувати, а я подивилася з викликом на Костю. Хлопець забрав з моєї руки мікрофон і почав співати Aerosmith «I don't want to miss a thing». І на словах : «Кожен момент, проведений з тобою — це скарб»,він подивився на мене, а я не змогла не усміхнутися. 
Звісно, публіка підтримала його гучнішими оплесками та криками. Наступним замовником була молода дівчина, і вона запропонувала сучасний поп. Костя почав співати Maroon 5, «Girl's like you» і знову дивився на мене. 
Ну а я вирішила теж вибрати пісню для нього і заспівала Halsey «Without me». Ця пісня напевно найкраще описувала його розбиту душу. Ну і звісно те, що він тепер не зможе без мене. 
Наступний чоловік запропонував R&B, а я навіть здивувалася, що тут таке слухають. Костя заспівав The Weeknd «The Hills», а я обрала собі Beyonce «Crazy in love». 
Ми постійно співали та обирали нові пісні, і так по кругу. Жоден з нас не хотів здаватися і Руслан вирішив дати нам ще одне завдання. Ми повинні були заспівати пісні один одного. Хм, я ж то його одну пісню повністю на пам'ять знаю, а він мої точно ні. Після того, як я заспівала його «Квіти» публіка зайшлася оплесками, а я подивилася на Костю з переможною усмішкою. Та довго радіти мені не довелося, бо хлопець знайшов на телефоні слова моєї пісні «Танці», і як би це не було дивно, але заспівав її. Хоча він ненавидить такі композиції. Руслан постійно коментував наші старання, і я дійшла висновку, що йому просто необхідно бути на сцені. Він так легко та невимушено спілкується з публікою, що мені аж заздрісно стало. Ну або може ще на весіллях тамадою підпрацьовувати. Думаю, що це в нього точно б вийшло. 
— Ох, яка запекла боротьба,—заговорив Руля та похитав головою,— У нас нічия, друзі! І що скажете робити?— він подивився на публіку,— Відпустимо нашу закохану пару, чи організуємо ще один раунд?
— Давайте ще один!— крикнув якийсь чоловічий голос, а інші його підтримали. 
Я вже була така втомлена, що мені нічого не хотілося. Але тут мені так подобалося, навіть цей дурнуватий конкурс.
— Ну гаразд!— Руслан хитро усміхнувся до мене,— Оголошую реп-батл! 
Я лише голосно застогнала і ледь не заплакала. Ну просто ненавиджу реп та і не вмію його читати. Спочатку я навіть вирішила відмовитися і не соромитися перед людьми, але коли помітила задоволену усмішку Кості, то зрозуміла, що я просто-таки повинна перемогти. 
— Свят, скажи будь-яке слово,— заговорив Руслан до хлопця і той швидко сказав. Так він спитав у кожного хлопця по слову, а потім добавив ще два своїх,— Ви повинні скласти реп з використанням цих п'яти слів: дружба, кохання, троянда, пристрасть, дощ. Даю вам дві хвилини на підготовку. 
Я трохи розгубилася і почала обдумувати всі слова. Як же це їх скласти в одну кучу? Після роздумів, я все ж ні до чого толкового не додумалась, але мені довелося виступати першою, бо я програла в грі «Камінь, ножиці, папір». 
Зібравшись з силами, я почала на ходу придумувати хоч щось:
Здавалось, тільки дружба може бути в нас тобою,
Та ці всі почуття хвилею потужною накрили з головою,
Ти подарував мені маленьку частинку свого кохання,
А в моєму серці пишним цвітом розцвіла троянда,
Пристрасть полонила мою душу та лишила шрами,
Замість сліз солоний дощ, відкриті рани,
Почорніла та троянда, забула, що було з нами
І моє серце поросло колючими шипами.
— Оу, Міло! В тебе є приховані таланти,— сказав Руслан, а я лише знизала плечима,— Ну що, Костю? Тепер твоя черга!
Я передала йому мікрофон, а він підморгнув мені. Чомусь я була впевнена, що в нього буде краще, але гордість за себе додала декілька плюсиків до моєї самооцінки.
Я подивилася на Костю. Він впевнено тримав мікрофон та щиро усміхався публіці. Хлопець дивився на людей такими очима, наповненими любов'ю. І саме тоді я зрозуміла, що єдине його кохання, яке залікувало всі його рани— це музика та сцена. Можливо, в його серці знайдеться хоч малесеньке містечко для мене. Навіть якщо це буде мікроскопічна кишенька, я готова поселитися в ній навіки.
Костя щось сказав публіці, а тоді взявся читати свій реп:
Ти думала, що те між нами— це палке кохання,
Ти помилилась моя люба, воно приносить лиш важкі страждання.
Я подарував тобі увагу, але це просто так, по дружбі. 
Поринула в солодку пристрасть, віддаю честь твоїй я службі
Ти розцвіла розкрилась, наче та троянда
Як же складно уявити, що це все було марно
Ти обвила мене руками, немов той клятий плющ
Нехай твій пил остудить цей мокрий та холодний дощ!
— Хух, оце так раунд!— задоволено сказав Руслан,— Та мушу визнати, що Міла перемогла!
— І чому ж?— здивувався Костя,— Я ж теж всі слова використав!
— Тому що ти сказав «по дружбі», а мало бути «дружба»!— з усмішкою заговорила я.
— Ніхто ж не казав, що не можна використовувати відмінки!— обурився Костя.
— Це було очевидно!— я знизала плечима.
— Ну гаразд!— сказав голосно Костя в мікрофон і з усмішкою подивився на мене,— Міла перемогла!
На радощах я кинулась хлопцеві в обійми. Ми повернулися за столик. Хлопці ще заспівали дві пісні, а потім всі почали вже розходитись.
— Руслане, тобі стовідсотково потрібно на сцену!— вражено сказала я до хлопця,— Ти просто народжений для неї, чесно!
— Дякую,— натягнуто усміхнувся той,— Я вже колись був на сцені, і мені цього вистачило.
— Що ти маєш на увазі?— нахмурилась я.
— Пам'ятаєш хлопчика-підлітка Руслана Лавренчука?— сказав Рій, а я подивилася на хлопця великими очима.
— Не може бути!— вражено сказала і оглянула Руля з ніг до голови. Я впізнала в ньому того шістнадцятирічного хлопця, якого слухали всі дівчатка підліткового віку і я в тому ж числі,— Ти той самий Руслан Лав?
— Так, дурне прізвисько,— усміхнувся хлопець,— Але це все було десять років тому. Потім стався один скандал, і я залишився ні з чим. 
— Але ж ти казав, що ви в старшій школі створили гурт, а я і не знала, що ти співав сольно?
— Продюсери захотіли співпрацювати лише з ним, тому на деякий час він пішов з гурту,— сказав мені Костя. 
— А що за скандал?— спитала я і подивилася на Руслана.
— Одна журналістка захотіла грошей от і набрехала на нього та написала одну неприємну статтю,— відповів Рій.
— Ага, а тепер Руля просто ненавидить всіх журналістів,— сказав Костя, а я продовжувала дивитися на мою дитячу фантазію.
Чорт! Та я ж була закохана в нього у свої дванадцять. Звісно, це і не дивно. Всі дівчата тоді просто шаленіли від нього. 
Згодом ми попрощалися з хлопцями, і Костя вирішив провести мене додому. На щастя, він викликав таксі, бо я була аж занадто втомлена. Вже в автомобілі я притулилася до нього та поклала свою голову йому на плече. Я навіть не помітила, як заснула, але розбудили мене ніжні дотики Кості. Він вийшов на декілька хвилин зі мною на вулицю, а я легко обійняла його, тримаючи в руках букет квітів.
— Дякую тобі за цей вечір,— усміхнулась я і поцілувала його. Я хотіла запросити його до себе, навіть дуже, але втома робила своє. 
— І що ж я тепер повинен зробити?— спитав Костя, а я хмуро подивилася на нього,— Ну ти ж виграла в нашому батлі.
— Хм, не знаю,— я знизала плечима,— Я ще придумаю. 
— Тільки не якусь дурню, будь ласка,— попросив хлопець і я голосно засміялася,— Солодких снів, Міло!
— Тільки якщо в них будеш ти,— прошепотіла я йому на вухо,— Ну ти часто з'являєшся в моїх фантазіях.
— Боюся уявити в яких,— я помітила іскру в його очах.
— Ну інколи я уявляю тебе зеленим чоловічком в костюмі ельфа,— почала говорити я,— Або величезним драконом, що спалює все навкруги своїм шаленим вогнем. Ну а я, як справжній рятівник цього світу, намагаюся приборкати тебе.
— Господи, Міло, йди вже спати!— засміявся хлопець і швидко поцілував мене,— Ми ж завтра зустрінемось? 
— Ну це ми ще побачимо,— сказала я і відійшла від нього,— На добраніч, Костю. 
Усміхнена і задоволена, я зайшла в свою квартиру. Спочатку я поклала квіти у вазу, а потім сфотографувала їх. Я виклала фото на свій профіль в Інстаграмі, та навіть підписала його : «Улюблені квіти, від улюбленого чоловіка». В кінці поставила сердечко і позначила на фото Костю. Надіюсь, він не буде дратуватися через це. Я переодягнулась в піжаму і лягла на своє ліжко з думками про нього — мого зеленого чоловічка в костюмі ельфа, а може і шаленого дракона.