Розділ 23

«Ти запав менi в душу
У ніч зiрок.
I не стало нi сумнiв, нi думок,
Я частину себе вiддала тобi,
Бери...»
TAYANNA, «Млію».

Я подивилася на дівчину і помітно напружилася. Вона з такою нещирою усмішкою дивилася на нас з Костею, а я не могла не відмітити її вдалий макіяж. І виглядала вона вже аж занадто привабливо, чого не можна сказати про мене. 
— Дуже рада, що з'явилася змога нарешті познайомитися з тобою,— сказала Ліля і подивилася на мене. 
— А я чомусь не надто радію нашому знайомству,— усміхнулась я. 
— Ну чого ти?— обурилась дівчина,— Я щаслива, що Костя знайшов дівчину, яка змогла замінити мене.
— Та тільки я не твоя заміна, дорогенька,— сказала я і взяла Костю за руку,— Я подарувала йому те, чого в нього не було з тобою. 
— Навіть не сумніваюсь,— буркнула вона,— Тобі не цікаво, що я тут роблю? Чи твій коханий вже встиг розповісти тобі, що я тепер записуюсь на цій студії, і кожен день проводжу в цьому приміщенні?
— Звісно сказав,— відповіла я і сильно стиснула руку хлопця,— Він ніколи від мене нічого не приховує. Правда, Костю?
Я подивилася на нього, а він лише прикрив рот рукою, щоб не засміятися. Схоже, його забавляло те, що дві дівчини сперечаються через нього. Та мені чомусь не було так весело. 
— Правда, люба,— сказав Костя і почав гладити своїм пальцем по мой руці, щоб я трохи розслабилась. 
Дівчина якось ображено подивилася на нас, і відвела погляд. Вона сіла на невеличкий диван і схрестила свої довгі ноги. Звісно, вона була в короткій спідниці та легенькій блузці. Я ж, навпаки, грубий в'язаний светр та чорні джинси. Мені неприємна її присутність, і я хотіла, щоб вона якнайшвидше зникла.
— І як це так вийшло, що Костя на дует з тобою погодився, а зі мною — ні?— спитала дівчина та подивилася на мене.
— Напевно тому, що в мене класні пісні,— усміхнулась я,— В них дуже багато сенсу, і є така особливість, що вони зачіпають саму душу, розумієш? Все, як любить Костя.
Звісно, я збрехала. Він просто ненавидить мої пісні, і завжди говорить, що вони тупі. Та мене дуже сильно бісило те, що Костя всього лиш сидить і нічого їй не каже. 
— І відколи це ти почав слухати такий шлак?— спитала дівчина і подивилася на хлопця.
— Лілю, це вже занадто!— суворо сказав Костя, а я вже просто кипіла від злості.— І якщо тобі так цікаво, чому я погодився на цей дует, то я зізнаюсь. Міла сподобалась мені ще в перший день, коли ми побачилися. І звісно ж, я не міг втратити такий шанс.
Я збентежено подивилася на хлопця, і трішки усміхнулася. Це дійсно так, чи він сказав про це лише, щоб вона приревнувала?
— Тоді, чому ти своїй любій дівчині не присвятив ще досі жодної пісні?— лукаво спитала дівчина, а в мене одразу ж впала усмішка.
Вона прямо натякнула мені, що наші стосунки для нього просто, щоб забути її. Доведеться довести їй, що вона глибоко помиляється, і я зроблю це. 
— Мені здається, що тебе взагалі не має це цікавити,— сказав Костя, і поклав свої руки мені на коліна,— Йди вже до себе та подаруй нам можливість не перебувати в твоїй компанії.
— Ну гаразд,— ображено мовила дівчина і піднялася з дивана,— Думаю, що ще побачимось, Міло. 
— Надіюсь, що ніколи,— відповіла я і усміхнулась їй своєю найгарнішою посмішкою. 
Вона лише голосно фиркнула і, кинувши на нас останній погляд, пішла геть. Я з полегшенням видихнула і подивилася на Костю вбивчим поглядом.
— Чому ти не сказав мені, що вона записується в цій студії?
— Я сам про це дізнався декілька днів тому.
— І ти навіть не подумав поділитися зі мною такою інформацією?— образилась я і почала вставати з його колін. Костя ж міцно схопив мене за талію і посадив назад. 
— По-перше, в мене було багато інших справ, і ти добре про це знаєш,— трохи роздратовано сказав Костя.
— А по-друге?— спитала я і подивилася йому в очі.
— А по-друге, зараз це зовсім не має значення. Для мене не існує ніякої іншої дівчини, тільки ти!— відповів хлопець і ніжно поцілував мене. 
— І що вона тепер постійно буде тут?— спитала я і поклала свою голову йому на плече.
— Вони підписали контракт на два місяці.
— Ого, та ж вона не відчепиться від тебе. 
— Міло, ми з тобою обоє знаємо, що вона хоче мене повернути, але їй це не вдасться.
— Але ж ти її так сильно кохав, а зараз вона повернулася. В тебе ж точно ще є почуття до неї,— сказала я і подивилася йому в очі. 
— Не говори дурниць,— хлопець важко видихнув,— Ті почуття вже давно забуті, та й взагалі це все в минулому.
— А якщо вони в один момент знову з'являться,— прошепотіла я і відчула, що на очі навернулися сльози,— Ти подивишся на неї по-іншому, без цієї ненависті та болю, і все...Твоє кохання проснеться. 
Костя охопив моє обличчя своїми руками і ніжно витер пальцями одиноку сльозу. 
— Цього ніколи не станеться, зрозуміла?— прошепотів хлопець і легенько поцілував мене,— Тому що тепер моє серце належить тільки тобі. А тепер давай подивимося, що там пишуть про нашу пісню. Ти ж для цього прийшла, правда?
Я усміхнулася і витягнула з кишені телефон. Ми подивилися відео і почали читати коментарі. Люди були так сильно вражені, що весь цей час на моєму обличчі була широка усмішка. Хтось писав, що справді здивований і їм дуже подобалось. Читаючи коментарі, я навіть не помітила, що Костя витягнув свій телефон і почав мене фотографувати. 
— Що ти робиш?— здивувалась я і розгублено подивилася на нього,— Ти мене фотографуєш?
— Ти просто так мило виглядала, що я не стримався,— усміхнувся хлопець, — Я ще навіть відео зняв, де ти захоплено читаєш мені відгуки. 
— І нащо тобі це?— спитала я і примружила очі.
— Використаю колись проти тебе,— відповів Костя, а я лише закотила очі.
Кожен день я майже весь свій час проводила з Костею. Мені здавалося, що я вже в нього живу, бо кожного ранку прокидалася в його ліжку. Ми постійно були разом, і, на диво, мене це зовсім не дратувало. Хоча було одне невеличке "але", що називалося Ліля. Я ревнувала Костю до неї страшно і це навіть призвело до сварки. Хлопець просто гримнув перед моїм носом дверима, і пішов кудись прогулятися. Ну а я просто залишилася в його квартирі та почала плакати. Потім все ж Костя повернувся і ми обговорили цю ситуацію. Я цілими днями сиділа з ним в студії, щоб не дозволити Лілі повернути його. Інколи, злилась, коли вона приходила, і це дуже погано відбивалося на наших стосунках. Я завжди старалась не зважати на те, як вона тулиться до нього, чи за руку візьме. На щастя, Костя теж не ідіот, і моментально відходив від неї в інший куток кімнати. Він часто проявляв свої почуття до мене при ній, а я починаю хвилюватися, чи це все насправді.
— Костю, мені треба до дядька Тараса,— говорила я, коли він цілував мене в шию, коли ми були на кухні.
— А мені теж хочеться твоєї уваги,— усміхнувся хлопець.
Все було так, як і завжди. Ми зранку проснулися, і я вдягнула його білу сорочку, яка вже по ідеї була моєю. 
— Досить,— засміялась я і легенько його штовхнула.
— Це ти мене щойно вдарила?— з іскрами в очах спитав хлопець.
— Ні, хіба я смію?— відповіла я.
— Тепер начувайся!— пригрозив Костя і почав мене лоскотати.
Я просто ненавиділа, коли це робили. Я зайшлася істеричним сміхом, і почала вириватися. Це мені не надто вдавалося і я просто крутилася з однієї сторони в іншу. В один момент мені вдалося відштовхнути Костю, і я зі сльозами на очах впала на підлогу. Проте, хлопець вирішив не здаватися та полоскотав мене в боці. Я почала відбиватися своїми руками, але Костя однією рукою схопив їх, а іншою — продовжував лоскотати. 
— Будь ласка,— крізь сміх та сльози почала благати я,— Перестань!
— О, ні!— відповів він, а мене вже щоки боліли від усмішки,— Це тобі така помста.
— За що?— ледь вимовила я,— Я може хочу інше покарання. 
— О, і яке ж?— здивувався Костя і нарешті перестав мене лоскотати. 
— Ну не знаю,— протягнула я.