Розділ 20

«Стань менi самою, саме тою пiснею.
Будую світи й розламую, кожного разу після.
Лишись на першому, на своєму місці.
Ця подорож вже завершена, а швидкість ще двісті...»
Бумбокс, «Дитина».

Ліля ще розказувала щось про їхній майбутній дует, а я відчула ком в горлі та зрадницькі сльози. Напевно, дівчата зрозуміли, що мені неприємно це слухати, тому Іра вимкнула відео. Я закрила очі та спробувала заспокоїтись, але в мене це не дуже вийшло.
— Іро, дай я прочитаю коментарі,— сказала я і потягнулася за її телефоном.
— Ти впевнена, що варто це робити?— вагаючись, спитала дівчина. 
— Будь ласка,— прошепотіла я, а Іра все ж дала мені свій телефон.
Як я і думала, всі писали про те, яка вона нещасна, і як гарно вони виглядають з Костею. Це і не дивно, бо вона красива струнка блондинка з неймовірними блакитними очима. Також було декілька коментарів, що я аж ніяк не перепона в їхніх стосунках, тому що це все піар з мого боку. Здається, що цей дует з Костею повинен був покращити мою репутацію. Натомість, ця ситуація показала те, як мене сприймають люди. І вони мене не тільки не люблять, але ще й не вірять мені. 
Від цього мені було не дуже добре на душі, і дівчата вирішили трішки мене розвеселити. Настя принесла пляшку вина і налила нам з Іркою. Мені справді не хотілося пити, але ще більше я бажала забутися. 
— Може те, що вона говорить неправда?— сказала Настя і надпила свій чай. 
— Можливо, я не знаю,— відповіла я,— Костя нічого не розповідав мені про їхні стосунки. 
— Дивно це якось все,— зробила висновок Настя.
— Міло, ти кохаєш його?— прямо спитала Іра, а я розгублено подивилася на неї.
— Я...я думаю, що так,— відповіла я,— Напевно... Ну в мене раніше не було таких почуттів.
— А він тебе?— продовжувала розпитувати подруга.
— Ну Костя не говорив мені цього.
— Так піди і спитай в нього!— різко сказала Іра,— Чого сидіти тут і тихо плакати та ображатися? Поговори з ним про його почуття до тебе, змусь зізнатися в тому, що він теж закоханий! Ну і дізнайся про його стосунки з колишньою від нього. 
— Підтримую!— крикнула Настя.
— Ви дійсно так думаєте?— спитала я, а дівчата лише кивнули,— Ну гаразд. 
Я випила ще один бокал для сміливості, і відчула, що вже готова до відвертих розмов. Костя жив недалеко від Насті, але подруги все одно вирішили мене провести до його будинку.
— Сподіваюся, ти залишишся в нього!— крикнула Ірка, а я лише закотила очі. 
Махнувши подругам на прощання, я швидко зайшла в під'їзд та піднялась на потрібний мені поверх. Хвилювання безперечно було присутнє, але алкоголь дав якоїсь сміливості. Я постукала голосно в двері, але мені не відчинили. А може його взагалі нема вдома? Я знову сильно гримнула, що аж відчула біль в руці. Знову я залишилась стояти біля зачинених дверей. Не здивуюсь, якщо він пішов собі до тої Лілі. Напевно подивився її інтерев'ю та зрозумів, що досі безмежно її кохає. Я відчула, що на очах з'явилися сльози, але все одно ще один раз постукала. Після чергового розчарування, я розвернулась, щоб піти геть, але раптом почула, що двері відчинилися. Переді мною стояв Костя, а я схвильовано подивилася на нього. Він був таким втомленим та засмученим, що мені одразу ж захотілося його підтримати. Скуйовджене волосся, червоні очі та важкий погляд. 
— А я все чекав, коли ти прийдеш,— сказав хлопець трохи дивним голосом.
— Ти не подзвонив мені, хоча обіцяв зробити це,— дорікнула я і пройшла повз нього всередину. 
— Не думаю, що ти через це прийшла сюди,— Костя пройшов на кухню,— Бачила інтерв'ю?
— Бачила!— сердито відповіла я, — І я просто-таки вражена вашою історією. 
— Половина з того, що вона говорила було неправдою,— тихо мовив хлопець і налив собі в стакан віскі. 
Ось чому в нього такий дивний голос був! Та він же п'яний! Я підійшла ближче і забрала в нього стакан, а він сердито подивився на мене.
— Ти ж не п'єш!— сказала я.
— Міло, це я останній рік не п'ю, а раніше напивався до безпам'яті,— хлопець потягнувся до стакана,— Віддай мені!
— Я не хочу, щоб ти пив,— сказала я і побігла до умивальника, щоб вилити віскі. 
Костя щось гаркнув і пішов за мною. Я швидко перевернула стакан, але хлопець різко схопив мене за руку вище ліктя та розвернув обличчям до себе. З переляку посудина впала з моєї руки та розбилася на дрібненькі уламки. 
— То тобі можна пити, а мені — ні?— спитав Костя і примружив очі.
— Ну має ж бути хтось в сім'ї тверезим,— ляпнула я. 
— Ох, та невже? Ти ж сьогодні пила, правда?
— Один бокал вина. А ти скільки випив?
— Пів пляшки.
— От бачиш! І взагалі я прийшла сюди не для того,— сказала я і понурила голову.
— Я здогадуюсь, чому саме ти прийшла,— буркнув Костя, але все одно стояв так близько до мене.
— Я хочу знати, чи те, що вона говорила було правдою?
— Гаразд, я розповім тобі,— сказав Костя і підняв одну руку наді мною. 
Я здивовано покліпала, бо не розуміла, що він робить. Костя витягнув з верхньої шухляди, яка була над моєю головою, два стакани і повернувся до своєї пляшки. Я лише голосно фиркнула, але пішла за ним. Він налив дві склянки коричневої рідини. Ох, схоже ми сьогодні п'ємо вдвох. Хм, весело. 
Я зняла своє пальто, яке до цього часу було на мені та подивилася на Костю. Він дав мені один стакан в руку та кивнув на диван, щоб я сіла. Я розмістилася в куточку, а Костя на достатній відстані від мене. 
— Ми познайомились, коли мені було двадцять, а їй шістнадцять,— почав говорити Костя і надпив зі своєї склянки,— Вона була дуже маленька, ще навіть школу не закінчила. Я закохався в неї з першого погляду. Отак подивився і все...Одразу ж зрозумів, що вона та сама для мене.
Від його слів мені стало тільки гірше. На очах з'явилися сльози, а моє серце ніби розбили на тисячі уламків. Тож, я вирішила теж випити трохи віскі.
— В мене не було багато грошей, та і вона зі середньостатистичної сім'ї. Ми ніколи не будували неймовірних планів, а дивилися на все реально. Нам було справді добре разом, і згодом я познайомив її з батьками. Вона сподобалась їм з першого ж погляду, а я так радів цьому. Ліля навчалась в музичній школі, а потім вступила в консерваторію. Я ж вже закінчив університет і влаштувався в одну відому фірму програмістом. Тоді почався хороший період в нашому житті, і ми вирішили жити разом. Лілі тоді було вже майже дев'ятнадцять, тому її батьки були не проти. Здавалося, що все було ідеально, але вона постійно жадала слави. Дівчина просто марила нею і цим провокувала різні сварки. Звісно, не обійшлося без серйозних суперечок і розставання на деякий час. Я так сильно звик до неї, що той період був для мене суцільним кошмаром. Згодом ми помирилися і знову все було добре. До того моменту, поки відео, де вона співає, не залили в інтернет. Їй почали надходити пропозиції від продюсерів, а вона ледь не літала від щастя. Я розумів, що слава — це її найзаповітніша мрія, тому вирішив підтримати. Потім їй надійшла пропозиція спробувати свої сили в Америці. Я одразу ж сказав, що не поїду з нею, бо в мене були на це серйозні причини. Вона тоді сильно образилась, накричала на мене і пішла геть. Довгий період часу я намагався її повернути, але вона вперто вирішила не втрачати такого шансу.
Костя розповідав історію їхнього кохання, а я з кожним його словом розуміла, що він ще досі не викинув Лілю зі свого серця. Напевно, я ніколи не зможу замінити йому її. Я випила весь вміст склянки залпом, і важко зітхнула. Схоже, що сьогодні у мене день розчарувань. 
— І це все? Вона поїхала і залишила тебе?— спитала я.
— Ні, я зробив для неї дещо,— відповів Костя і подивився на мене,— Я запропонував їй вийти заміж за мене. 
Від здивування в мене ледь стакан не полетів на підлогу.
— Написав їй повідомлення з адресою та зустрів її біля однієї з найвищих будівель міста,— продовжив говорити хлопець,— Друзі допомогли мені організувати романтичну вечерю на даху. Я далеко не романтик, і це вперше, коли я щось подібне робив. Вона була дуже сильно здивована, але чомусь не рада. Потім все було так, як в звичайному романтичному фільмі. Я встав на одне коліно, витягнув з кишені обручку та запропонував їй вийти за мене. Та вона відмовила мені. Ліля сказала, що це все надто швидко для неї, і вона хоче спочатку здобути визнання. Звісно, це дуже сильно похитнуло мою гордість, і я став її уникати. Ну а потім вона поїхала, а я залишився з розбитим серцем. 
Я навіть не знала, що сказати на це зізнання. Мені було і так складно, а тут ще й ця історія. В нього дуже багато спогадів з нею, а ми з ним знайомі всього лиш декілька місяців.
— Я почав пити,— заговорив Костя і розслаблено сперся на спинку дивана,— Кожен день напивався, щоб забутися. Друзі намагалися витягнути мене з цієї ями, але все було марно. Доки в батька не погіршився стан здоров'я. Потрібно було багато грошей, тому я нарешті кинув пити та взявся за голову. Повернувся на роботу, але не отримував від неї ніякого задоволення. Моїм спасінням стала музика. Після того, як ми з Русланом поспорили, мені довелося брати участь в тому телешоу. Для мене перемога була ще тим сюрпризом, тому що я навіть не сподівався на неї. Ну а потім Гнат запропонував мене продюсувати, і я погодився. От і вся історія!
— А те, що вона говорила про ваш дует?— спитала я, затамувавши подих. 
— Так, вони обговорюють зараз це питання,— відповів Костя. 
Я відчула на очах сльози і повільно піднялася. Схоже, треба забиратися звідси, бо виявилось, що я йому не потрібна. Я поставила на стіл стакан і відчула, що хтось міцно обійняв мене зі спини. 
— Міло, я зразу сказав, що цього дуету не буде,— прошепотів мені на вухо хлопець.
— Про наш ти так само казав,— буркнула я.
Костя розвернув мене до себе обличчям і подивився прямо в очі. 
— Я обіцяю тобі, що не буду співати з нею. Ну і тепер вона для мене далеко не найважливіша,— сказав хлопець і ніжно поцілував мене.
— А хто зараз для тебе найважливіша?— спитала я і усміхнулася. 
— Ти ще й питаєш?
— Ну мені ж треба переконатися.
— От зараз я тебе так переконаю, що ще довго будеш згадувати.
— Я не проти.
Костя раптом відійшов від мене та взяв моє пальто. Він накинув мені його на плечі та почав теж збиратися. 
— Куди ми йдемо?— здивувалась я. 
— Побачиш,— усміхнувся Костя і підмигнув мені.