Розділ 19

«...Перечекати цей дощ.
Перечекати цю зливу.
І всі негоди також.
Ти можеш зі мною, милий...»
Тіна Кароль, «Перечекати».

Всю ніч я не знаходила собі місця та хвилювалася за Костю, але чомусь він вирішив не розповідати мені нічого. Я постійно йому писала та телефонувала, а він вперто мене ігнорував. Це вже мене навіть почало дратувати, але страх за нього, чомусь був значно сильнішим. Я розуміла, що в нього є якась надто особиста таємниця, але ж хіба я чужа йому, що він так не хоче мені про це розповідати. Я намагалася щось дізнатися, але це було неможливо. Гнат, звісно ж, не розповість мені, а шукати його друга чи сестру навіть не було сенсу. В мене ще було бажання заїхати до хлопця, але після його повідомлення, я вирішила цього не робити. Він лише написав мені, що в нього все в порядку, і щоб я не хвилювалася. Це все! 
Зібравшись зранку на студію, я знову перевірила телефон в надії, що з'явилась хоч якась звістка від Кості. Розчарована та ображена, я сиділа на кріслі та прокручувала в голові нашу пісню. Вона мені страшенно подобалась, і я надіялась, що люди гідно оцінять наші старання. Вже через місяць ми повинні виступити зі своїм дуетом на щорічній премії місцевого музичного каналу, а вже наступного тижня презентувати пісню в інтернет-ресурсах. В мене в голові почали з'являтися різні слова, які я намагалася сформувати в рядки, але від моїх думок мене перервав телефонний дзвінок. На екрані висвітлилось, що це Костя.
— Ти де? З тобою все добре? Ти так зник, і я дуже сильно налякалася,— почала швидко говорити я.
— Міло, я в порядку,— просто відповів хлопець.
— Скажи мені, що сталося? В тебе якісь проблеми?
— Тепер вже все добре.
— Ти можеш мені нормально відповісти!— розсердилась я,— Цілу ніч собі місця не знаходила, а ти лише говориш мені, що все в порядку. 
— Вибач, що змусив тебе хвилюватися, але мені теж зараз складно,— зізнався Костя.
— Ну то я ж прошу тебе, поділись зі мною,— лагідно сказала я.
— Міло...
— Де ти зараз?— перебила його я.
— В лікарні,— важко зітхнув Костя. 
— Скинь мені адресу і я зараз приїду.
— Гаразд.
Вже через декілька секунд мені прийшло повідомлення з адресою. Мені одразу ж стало не по собі, бо я просто ненавиджу цей запах лікарень. Юра без лишніх запитань підвіз мене до медичного закладу, а я відчула легке хвилювання. Чому це Костя взагалі в лікарні? Це питання не давало мені спокою, аж до того часу, поки я не побачила його в білих коридорах. Він сидів на кріслі, поклавши руки на коліна та понуривши голову. Я невпевнено підійшла ближче, бо помітила, що він не сам. Там була його сестра, бо я її вже бачила раніше і ще якась старша жінка. Напевно, це його мама. Вона сиділа заплакана, а донька обіймала її за плечі. 
— Доброго дня,— тихо привіталась я і присіла біля Кості. 
Я взяла його за руки, а він подивився на мене. Його очі були такі червоні, а шкіра бліда, що, здавалося, ніби він всю ніч не спав. 
— Ти нормально?— спитала я і легенько усміхнулася.
Мені не хотілося змушувати його розповідати про те, що вони тут всі роблять. Я хотіла, щоб він знав, що я поруч і готова його підтримати. 
— Так,— відповів хлопець і подивився на свою маму,— Ми відійдемо поговорити.
Він одягнув свою куртку і, взявши мене за руку, повів на вулицю. Мені було трішки ніяково тут знаходитись, тому що я все одно поки нічого не розуміла. Коли ми вийшли на холодне повітря, Костя відпустив мою руку, а свої запхав у кишені куртки. Погода була просто жахливою, і я сильніше закуталась в своє пальто. Схоже, ще трішки і треба буде витягати зимовий пуховик.
— Костю, хто в тебе тут?— обережно спитала я.
— Батько, — відповів хлопець і важко видихнув,— В нього серйозні проблеми зі здоров'ям, і йому вчора стало погано. Тож, я прибіг сюди, як тільки зміг. Це була жахлива ніч. 
— Мені шкода,— прошепотіла я, бо навіть не знала, що сказати,— З ним вже все добре?
— Поки все нормально, але він ще не отямився.
— Все буде добре,— усміхнулась я,— Головне вірити.
Повіяв холодний вітер і мені одразу ж стало холодно. Я охопила себе руками і почала тремтіти. Здається, Костя помітив, що мені холодно, тому що одразу ж обійняв мене. Я міцно притулилася до нього і мені стало значно тепліше.
— Вибач, що не повідомив раніше і змусив тебе хвилюватися,— тихо сказав хлопець і погладив своєю рукою по моїй голові. 
— Більше так не роби, будь ласка,— відповіла я,— Я хочу бути поряд в такі моменти твого життя.
— Дякую тобі за підтримку,— прошепотів Костя і поцілував мене в голову,— Просто ніч була жахливою, а ще й маму довелося заспокоювати.
— Я все розумію, але не варто приховувати від мене такі речі,— сказала я.
— Костю,— радісно крикнула біля нас Ліза,— Батько щойно прийшов до тями.
— Це чудово!— заговорив хлопець і усміхнувся до мене,— Я тоді піду до нього.
— Йди,— погодилась я,— Я повернусь на студію, а ти побудь з рідними. 
— Міло, я такий радий!— сказав Костя і швидко поцілував мене,— Я подзвоню тобі потім.
— Гаразд,— тихо відповіла я, а він одразу ж зайшов з Лізою в лікарню.
Мені стало трохи образливо через те, що хлопець не захотів знайомити мене зі своїми рідними, але я все розумію. Ми ж знайомі лише декілька місяців, а про стосунки взагалі мовчу. Але щось мені підказувало, що це далеко не вся правда. Гнат же казав, що в Кості є якась таємниця, але ж хіба хворий батько — це те, що він боїться мені розповісти? Дивно якось це все. 
Я вирішила не зважати на цю ситуацію, і повернулася назад у студію. Вже ввечері мені зателефонувала Настя і запросила до себе в гості. Спочатку я думала відмовитись, бо хотіла зустрітися з Костею. Та потім я зрозуміла, що він напевно сьогодні буде зі своєю ріднею, а я там поки лишня. Тож, одразу зі студії, я поїхала до неї. Квартира, в якій проживала дівчина, була недалеко від Кості, тому я подумала, що може потім все ж навідаюсь до нього. Робочий день Юри закінчився, тому я попрощалася з чоловіком, і зайшла в під'їзд. Як виявилось, Настя вирішила ще запросити Ірку, з якою я зараз не розмовляю. Звісно, я образилась на неї за тих журналістів, яких вона декілька днів тому направила на нас з Олексієм. 
— Привіт,— привіталась я і обійняла Настю, а в сторону Іри навіть не подивилася,— Не знала, що в тебе ще хтось буде. 
Я сіла у вітальні на диван подалі від тієї зрадниці. Настя тим часом принесла нам чай та якийсь торт.
— Я вирішила вас помирити,— сказала Настя. 
— Цього не буде!— заперечила я.
— Міло, може ти нас вислухаєш?— запропонувала Іра.
— Я просто не можу повірити, що моя подруга так вчинила зі мною!— сердито сказала я.
— Та що я такого зробила?— обурилась Ірка.
— Зовсім нічого!— зі сарказмом сказала я,— Ти хоч один коментар про мене в інтернеті читала під тією статтею? Та моя репутація впала так,  що нижче вже нема куди.
— Це все було для того, щоб Костя почав ревнувати і зрозумів, що ти йому небайдуже,— почала виправдовуватися Іра.
— Мені здається, що я говорила тобі навіть не думати про ці дурнуваті ревнощі!— сердито сказала я.
— Насправді це я змусила Іру,— тихо мовила Настя,— Точніше ми це разом вирішили.
— Що ж ви за подруги такі?— ображено крикнула я.
— Міло, ми ж хочемо, щоб ти була щасливою. І дійсно думали, що це щось змінить у ваших з Костею стосунках,— почала говорити Настя,— Ми ж не знали, що цей наш план провалиться. 
— Не провалився,— сказала я і легенько усміхнулася.
— Що?— закричали одночасно подруги, а я лише закотила очі.
— Так, ми зараз з Костею разом,— відповіла я.
— Ми хочемо подробиць!— голосно сказала Іра.
Я розповіла їм про нашу розмову в моїй квартирі, про фотосесію, а потім про батька Кості.
— Знаєш, мені здається, що тут щось не так,— заговорила Настя,— Не хочу тебе засмучувати, але я чомусь певна, що таємниця тут не в хворобі його батька.
— Повністю згідна!— сказала Ірка,— Це я тобі як журналіст кажу, тут точно щось не чисто. 
— Не знаю, але він ніби говорив щиро,— сказала я і знизала плечима,— Та і в його батька дійсно проблеми.
— Але хіба це така страшна таємниця, яку він навіть не захотів тобі розповісти раніше?— обурилась Настя.
— Напевно не було можливості, — відповіла я,— Ми ж навіть і не говорили ніколи про його сім'ю. 
— Я спробую щось пошукати в інтернеті,— сказала Ірка і почала ритися в своєму телефоні. 
— Не знаю, Міло,— сказала Настя і похитала головою,— Мені здавалося, що ти дійсно йому подобаєшся. Та ці таємниці завжди все руйнують.
— Надіюсь, що це буде не в нашому випадку,— важко зітхнула я.
— Дівчата,— заговорила Іра,— В інтернеті з'явилося інтерв'ю його колишньої. 
— Що?— крикнула я і одразу ж згадала, що мені за нього говорила та журналістка.
Іра ввімкнула відео і поставила телефон так, щоб ми могли все бачити. Це була невелика кімната з двома кріслами. На одному сиділа Мія— відомий блогер, а на іншому— Ліля. Спочатку вони обговорювали творчі плани дівчини, а потім перейшли на особисте:
— Недавно в мережі з'явилась інформація, що у тебе були стосунки з Костею Каєм,— сказала Мія,— Не хочеш розповісти про це? 
— Так, це правда. Знаю, що Костя не любить, коли обговорюють його особисте життя, але я вже не можу стільки мовчати,— відповіла дівчина і почала плакати,— Ми познайомилися з ним, коли мені було шістнадцять. Це було день народження хлопця моєї подруги і Костя був запрошений туди. Він мені одразу ж сподобався і я йому, звісно, теж. Потім виявилось, що в нас дуже багато спільного, бо і він, і я, займалися музикою. Костя постійно зустрічав мене після музичної школи та дарував різні дрібнички. Це було кохання з першого погляду. В нас були спільні мрії та бажання. Ми хотіли в майбутньому стати відомими та співати в дуеті. 
— Скільки ви були разом?— спитала Мія.
— Довгих, але найкращих в моєму житті чотири роки,— говорила дівчина, не стримуючи сльози,— Згодом вийшло так, що моє відео, де я співала на вулиці, потрапило в інтернет. Мене одразу ж помітили продюсери і запропонували працювати. Звісно, я відмовилась,тому що хотіла співати лише з Костею, але їх це не влаштовувало. Взагалі я народилася в сім'ї музикантів, але мама не змогла себе реалізувати і отримати такої жаданої слави. Вона почала переконувати мене в тому, що я повинна погодитись, що це мій єдиний шанс. 
— І ти погодилась?
— Так, але через це втратило його назавжди. Я думала, що Костя мене зрозуміє, але він не зміг. Спочатку він навіть підтримав мене і сказав вперто йти до своєї мрії. Проблеми почались тоді, коли мені запропонували переїхати в Америку, і спробувати свої сили там. Хто б не хотів стати зіркою світового масштабу? Особливо, коли тобі всього лиш двадцять років. Костя не хотів мене відпускати і сказав, що не поїде зі мною. Я щиро кохала його всім серце, і дійсно вірила, що він підтримає. Натомість, Костя порвав зі мною та ще й образив, а я не витримала і підписала контракт. 
— Ого, то причина вашого розставання в тому, що він не захотів підтримати тебе в твоїх цілях?
— Виходить, що так,— сказала Ліля і знизала плечима,— Наша історія не мала так закінчитись і я вірю, що в нас ще все попереду.
— Саме тому ти повернулась? Щоб знову бути з ним?— спитала Мія, а дівчина просто кивнула,— Але ж ти напевно знаєш, що в нього зараз стосунки з відомою співачкою Каміллою.
— Знаю, і вважаю, що це не більше звичайного піару,— відповіла Ліля,— Їхні почуття несправжні, та і люди це помічають. Всі пісні Кості присвячені мені, і я це дуже добре знаю. Тому що в кожній з них є певна асоціація зі мною. Ну а дует з Мілою для нього лише робота, і не більше.
— Думаю, що про його почуття до Міли ми дізнаємося вже під час їхнього дуету,— усміхнулася Мія.
— Так, а потім вже порівняємо його з нашим,— радісно сказала дівчина, а я аж рот відкрила.
— Що ти маєш на увазі?
— Просто зараз ведуться перемовини з Гнатом Федосовим щодо нашого з Костею майбутнього дуету!— заявила Ліля, а я аж зблідла від несподіванки.