Розділ 1

«За три хвилини загубився і влюбився та пропав.
За три хвилини закохався і набрався твоїх чар.
О, скільки тепла в твоїх очах, а віє холод, він не дах.
Скільки, скажи, я маю, о, скільки, скажи, тримаю я...»
Друга ріка, «Три хвилини».

— Коли це ти встиг вирішити все за мене?— сердито спитала я.
— Напевно тоді, коли ти вчора п'яна витанцьовувала в клубі!— відповів дядько і вказав мені на м'який диван.— Сядь!
— Я не буду співати з невідомо ким в дуеті!— крізь зуби процідила я.
— Якщо не хочеш зруйнувати свою кар'єру і вилетіти звідси, то будеш співати, як миленька. 
Я повільно сіла на диван і подивилася на дядька. Легенько стиснувши губи і нахмуривши брови, я сказала:
— Ну, таточку. Може ми придумаємо щось інше?.
Дядько ніколи не міг мені відмовити, коли я називала його саме так. В принципі, він і був моїм батьком. Свого я знала лише п'ять років, тому цей чоловік став головним в моєму житті. 
— Міло, я вже все вирішив і це не обговорюється!
Я ображено сперлася на диван і склала руки на грудях. Перекинувши ногу за ногу, я подивилася у вікно. Що ж це за дует такий буде? Може мені вдасться відмовити того хлопця від цього задуму? Але хто б не хотів заспівати в дуеті зі мною? В нього може і популярні пісні, але він не зрівняється зі мною в кількостях премій, які я здобувала. Від моїх роздумів відірвав мене стук в двері. 
Вже через хвилину всередину зайшов якийсь чоловік в дорогому костюмі. На вигляд йому було близько сорока. Він потиснув руку дядькові, а тоді перевів свій погляд на мене.
— Камілло, нарешті можу з вами познайомитись.— сказав чоловік і простягнув мені руку.— Мене звати Гнат Федосов.
Я аж від здивування рот відкрила. Це ж той самий засновник найбільш популярного лейблу «Fedos production»! Ще з юного віку я мріяла співпрацювати з ним. Не скажу, що дядько гірший продюсер, але так мене хоча б не вважали б бездарною. Тим більше, всі популярні співаки нашої країни розпочинали саме з Федосовим. 
— Дуже радий вас бачити.— з усмішкою сказав дядько.— А де ж Костя?
— В нього з'явилися термінові справи і він повідомив, що прийде пізніше.— спокійно відповів чоловік та сів на стілець, який запропонував йому дядько Тарас.
Близько години ми обговорювали питання, щодо співпраці і ця ідея здалася мені не такою вже і поганою. Раптом до студії хтось увірвався і я від подиву підскочила на дивані. Це був молодий хлопець в чорних окулярах. Я пройшлася по ньому поглядом і зрозуміла, що пропала. Біла футболка спокусливо обтягувала його міцні м'язи, красиві риси обличчя та гострі скули робили його лице ще виразнішим. Хлопець зняв свої окуляри і я ледь не потонула в його сірих очах. Напевно, я виглядала дуже смішно, бо просто таки витріщалася на нього з відкритим ротом.
— Костя! Нарешті ти прийшов.— сказав Гнат і усміхнувся.
Значить, це з ним я повинна співати в дуеті? І чого я була проти? Господи, та я готова ще й не на такий дует! Може, в якості бонусу він подарує мені одну незабутню ніч, або і не одну.
— Цього дуету не буде!— відвів мене від думок його голос, який виявився до чортків приємним. 
— Не буде?— здивовано перепитала я і ,здається, що він тільки тепер помітив мене. 
— Я не буду з нею співати!— знову сказав хлопець і подивився на мене.
— Що значить ти не будеш?— обурилась я.— Та це я не буду з тобою співати, ясно?
Як він взагалі сміє мені відмовляти? Я для кращого ефекту сіла рівніше і склала руки на колінах. 
—  Ох, наша принцеса не може прийняти, що їх хтось відмовив.— глузливо мовив хлопець.— Ай, забув, що принцеси так, як ти не поводяться.
— Що ти собі дозволяєш?— сердито сказала я і різко піднялася.
— Кость, ми ж з тобою про все договорились. — заговорив біля нас його продюсер.
— Гнат, коли ти запропонував мені цю ідею, я одразу ж зрозумів, що з цього нічого не вийде. 
— Можете обгрунтувати, чому ви так думаєте?— спитав у нього дядько Тарас.
— Можу. — відповів цей Костя і подивився на мене.— Я послухав її пісні та подивився кліпи. Мушу визнати, що вони просто жахливі. 
— Що? Це в тебе пісні жахливі, а знаєш чому?— різко сказала я.— Тому що навіть я їх не чула.
— Хм, вагомий аргумент.— мовив хлопець і закотив очі. — Але це ще не основне. Я б, звісно, написав для нас пісню і все було б чудово.
— Але?— спитав дядько Тарас.
— Я побачив сьогоднішні новини і просто жахнувся. Співати з дівчиною, в якої така репутація — це те саме, що повністю зруйнувати свою кар'єру.
— Знаєш, що?— сердито сказала я і підійшла ближче до нього.— Я, між іншим, два роки поспіль отримувала звання співачки року. А ти чого добився? Переміг в якомусь фіговому шоу?
— Так. І ,на відміну від тебе, я не народився з золотою ложкою в роті. Мені довелося всього добиватися самому. — відповів хлопець і теж підійшов ближче.
— Ти думаєш, що я не вмію співати?— спитала я і тицьнула пальцем йому в груди.— Ти навіть не уявляєш, які високі ноти я можу брати.
— Оу, та невже?— зі сарказмом сказав Костя.— І в якій це пісні?
Я легенько посміхнулася. Глузує засранець. Ну нічого, я тобі ще покажу! 
— В тій, яку я напишу про тебе. Повір, там будуть тільки високі ноти!
— Сказала дівчина, в якої футболка одягнута навиворіт. — сказав хлопець і показав мені на груди.
Я повільно опустила погляд на свою футболку і вона справді була навиворіт. Чорт! Як я не могла цього помітити? Мені одразу ж стало соромно і я відчула, що мої щоки почервоніли.
— Нічого вона не навиворіт!— розгублено мовила я.— Це...це такий тренд, ясно? Не всім же бути таким відсталим від моди, як ти.
— Мені байдуже на те, що зараз модно. Я такий, який є. Справжній і не придумую собі ніяких образів. 
Я розуміла, що спорити з ним те саме, що битися об стінку. Він думає, що я бездарна та ще й на додачу тупа, але я доведу цьому придуркові, що я варта своєї слави. І байдуже, що для цього мені доведеться заспівати з ним в дуеті. 
— Ви знаєте,— звернулась я до продюсерів,— мені тут спала така думка, що ця співпраця досить непогана ідея. Ви ж бачите, як ми з ним ладнаємо, тому певна, що дует буде просто феєричний. 
— Так-так. — погодився дядько.— Від вас вже летять іскри і я відчуваю цю шалену хімію між вами. 
— Щось мені підказує, що це буде неймовірне шоу. — заговорив Гнат. 
— Чекайте,— обурився Костя,— я не погоджувався на цей дует.
Мені не вдалося ніяк стримати переможної посмішки. Я понурила голову в підлогу і стиснула губи, щоб не засміятися. Можливо, мені вдасться вивести його з себе і він взагалі піде геть. Це було б ідеально, бо я не надто бажаю бачитися з ним ще раз. А довести, що я талановита можна й іншими способами.
— Напевно ви справді праві і цей дует буде щось з чимось!— сказав Костя, а я різко підняла голову і подивилася на нього великими очима.— Тільки у мене є декілька умов. Перше: слова напишу я сам. Друге: записуватися ми будемо на нашій студії. Третє: ця композиція повністю належатиме «Fedos production».
— Ти напевно знущаєшся, так?— голосно сказала я.— Я сама можу написати слова, а записуватися ми будемо тільки на цій студії!!!
Я аж кипіла від злості до цього нахабного співака з розумом амеби. Такий весь талановитий і прекрасний, а я що?
— Значить так,— мовив дядько Тарас,— ми з Гнатом вирішили, що дуету бути і нам все одно, що вам це не до вподоби. Пісню ви напишете разом, де хочете, і як хочете. Але за два місяці нам потрібно, щоб вона лежала на столі. Більше вас нічого цікавити не має, тож можете бути вільні.
— От і прекрасно!— роздратовано сказав хлопець і розвернувся, щоб піти. 
— Ти теж можеш йти додому.— звернувся до мене дядько Тарас.
— Але ж ми збиралися сьогодні записувати пісню.— нагадала я.
— Ти себе бачила? Виглядаєш так, ніби ти місяць провела поряд з пляшкою. І переодягни цю футболку.— сказав дядько, а я просто кивнула.
Я йшла довгим коридором і бачила спереду силует хлопця. Він зайшов у ліфт і навіть не притримав його для мене. Тому я просто з «величезним» ентузіазмом помахала йому ручкою на прощання. Коли я вийшла на вулицю, то його вже ніде не було. 
— Юр, тут переді мною йшов хлопець в білій футболці. Ти не бачив, де він дівся?— спитала я, коли сідала в автомобіль.
— Він сів на свій мотоцикл і швидко кудись поїхав. Він здався мені дуже знайомим. — відповів чоловік.— Куди вас тепер везти, додому?
— Ні, в квартиру мами.
Дорога до мами була не дуже довгою, але я ще заїхала в магазин, щоб купити її улюблені цукерки. Квартира знаходилася в звичайному житловому районі. Тут всі знали мене, як маленьку дівчинку, що бігала по дворі і гралася на майданчику. Після підписання контракту з дядьком Тарасом, я з'їхала на нову квартиру, але дуже часто заїжджала до своєї матері. 
— Добрий день!— привіталась я до бабусь на лавці.
Вони мені відповіли, а я піднялась на п'ятий поверх. Я постукала в двері, але мені ніхто не відчинив. Потім я натиснула на дзвінок, але все було марно. Я спробула ще раз, і ще раз. Тоді витягнула телефон і подзвонила  мамі. Через декілька хвилин двері відчинилися.
— О, Мілка!— сказав мені мій любий молодший братик.
— Я теж дуже рада тебе бачити.— відповіла я і натягнуто посміхнулася.— Придурок, чого так довго не відкриваєш?
— Та я музику слухав у навушниках і нічого не чув.— сказав брат і відступив, щоб я зайшла.
— Надіюсь, ти слухав мої пісні.— швидко мовила я і пішла на кухні.
— Я таку попсу не слухаю. — поплентався за мною брат. — Це п'ятнадцятирічні дівчатка твої фанатки, а не я.
— Далеко ти від них втік.— роздратована сказала я.— Ден, тобі всього вісімнадцять! Моя музика якраз для таких, як ти.
— А тобі вже двадцять один. Може пора заспівати щось серйозніше?— дорікнув мені брат.
І чого всі вважають, що я не хочу співати про якесь складне кохання чи життєві випробовування? Просто мій образ не дозволяє мені це робити. Всі звикли до розкутої та яскравої Камілли, а чи буде хтось слухати мене, якщо я змінюсь в романтичну сторону? 
— Можеш не хвилюватися.— сказала я і кинула в рот одну цукерку.— Мені запропонували просто «суперський» дует і тепер у мене буде зовсім інший репертуар. 
— Рілі? Ти співатимеш в дуеті?— здивувався Денис, а я лише закотила очі.— Хто ж ця бідолашна, що буде разом з тобою?
— Бідолашний. — зауважила я.— Це він. Самозакоханий, наглий та ще й впертий придурок. Сказав, що сам напише пісню, уявляєш? Думає, що я танцюватиму під його дудку, а ні. Не на ту напав. 
— Оу, спокійно!— сказав мені брат.— Може ти скажеш мені, хто той чел?
— Костя.— відповіла я.— Як його там? Кай?
— Що?— закричав брат, а я підскочила на стільці.— Ти зараз серйозно сказала? 
— Т-так.— розгублено відповіла я.— Ти його знаєш?
— Я його цілими днями слухаю, розумієш! Та ми з пацанами просто фанатіємо від цього чувака. Він такий крутий, а ти ще й з ним в дуеті співати будеш!— радісно почав говорити брат.— Правда ти нас познайомиш?
— А я що не крута?— ображено спитала я.
— Ти його пісні чула?— спитав брат, а я похитала головою.— Ходімо, я тобі включу. Ти будеш просто в захваті!
— Ну ходімо.— погодилась я і пішла в кімнату брата.
І чого це всі вважають його таким крутим? Можна подумати, ніби я пальцем роблена. Денис взагалі не сприймає мою творчість і каже, що це повна дурня. Ага, йому тільки таких, як той Костя подавай. Сівши на ліжко брата, я закрила очі, щоб краще відчувати музику. Заграли перші ноти і тоді я зрозуміла, чому його обожнюють.