Пролог

Скільки себе пам'ятаю, я завжди співала. З самого дитинства батьки ставили мене на табуретку перед родичами і я уявляла себе на великий сцені. Фанати, масштабні концерти та музичні премії— це все було моєю найзаповітнішою мрією. Шлях до визнання для мене не був надто важким. І це не тому, що я володіла хорошим ліричним сопрано. Батько був доволі відомим виконавцем у вузькому колі. Вони зі своїм найкращим другом, і за сумісництвом моїм хрещеним батьком, ще в юні роки створили популярний рок-гурт «Storm surge». На жаль, мого батька в молодому віці не стало, а його друг створив свій лейбл, який так і назвав. Дядько Тарас повністю замінив мені тата і я дуже вдячна йому за це. Коли мені було вісімнадцять, він запропонував стати співачкою в його ще тоді не дуже популярному лейблі. Звісно, я погодилась, адже такий шанс випадає раз в житті. Спочатку я співала ліричні пісні, які не набирали масштабних рейтингів. Концертів було дуже мало, і то тільки на якийсь день села, або приватні дні народження . Мене це дуже засмучувало, бо я хотіла страшенної слави. Потім я вирішила повністю змінити свій стиль. Коли я поміняла образ «милої попелюшки» на «зухвалу стерву», то все пішло вверх. Доволі відверті образи, танцювальні хіти без сенсу, красиве личко — і все, слава в тебе в кишені. Виявилося, що за два роки можна повністю підкорити весь шоу-бізнес. Багато хто вважає, що якби не мій хрещений батько, то нічого в мене не було б. І це суцільна правда. Якби не він, то я б ніколи не стала співачкою року два рази поспіль. 
Я покрутилася перед дзеркалом в своїй величезній квартирі та посміхнулася своєму відображенню. Коротка сіра сукня з блискітками, яка ледь прикриває одне місце, але натомість добре видно довгі ноги. Густе темне волосся спадає на мої плечі легенькими хвильками, а карі очі підкреслені яскравим макіяжем. Всі захоплювались моєю зовнішністю і дарували гори компліментів, але це все заслуга моїх стилістів і тренера. Вони створили мені такий образ і я його старанно дотримуюсь. Байдуже, що вдома я залюбки ношу спортивні штани та порвану футболку, якій вже років п'ять. Зараз я KAMILLA, і всі знають мене тільки такою. 
Всунувши ноги в новесенькі срібні туфлі від Jimmy Choo та прихопивши маленьку сумочку D&G, я попрямувала до виходу. 
Під під'їздом мене як завжди чекав мій водій та охоронець Юра. Він відчинив дверцята і я сіла в салон свого чорного автомобіля. 
Коли ми під'їхали до найдорожчого клубу міста, я швидко подякувала і вийшла на холодне повітря. Через свою популярність мені не можна так просто з'являтися на людях і доводиться завжди маскуватися. В цьому клубі постійно тусуються відомі люди, тому тут є ще одна зала саме для таких, як я.
Увійшовши в VIP-зал, я одразу ж помітила свою найкращу подругу Настю. Ми знайомі ще зі школи і дружбу саме з нею я ціную найбільше. Вона була зі мною поруч під час всіх невдач та гучних підйомів. 
— Мілка!— крикнула вона і побігла обійматися,— Нарешті ти тут!
— Привіт, Насть. — сказала я і подивилася на коротку фату в неї на голові.— Виглядаєш просто неймовірно.
— Ну з тобою не зрівняюсь.— відповіла вона і посміхнулася.— Це тобі і ти мусиш її надягнути.
— О ні! Будь ласка.— почала благати я, коли вона простягнула мені рожеву стрічку з надписом «Найкраща подруга нареченої і сьогодні я вся ваша.»
— Ти одягнеш її!— сердито сказала подруга і я мовчки кивнула.
Накинувши через плече цю стрічку, я пішла за нею до нашого столика. Тут були ще подруги Насті з університету. Я швидко привіталася і сіла біля Іри.
Ми замовили собі коктейлі та почали пити. Коли алкоголь вже відчувався в крові, ми пішли відриватися на танцполі. Через деякий час я почула свою пісню і почала голосно підспівувати. Напевно, випити два коктейлі та шоти було не надто хорошою ідею. Настя танцювала і веселилася, а я була за неї справді рада. Подруга познайомилась з Андрієм на першому курсі в університеті, а минулого року він зробив їй пропозицію. Наступного тижня у неї весілля, а сьогодні ми вирішили відсвяткувати її дівич-вечір.
— Ходімо візьмем собі на барі текілу?— запропонувала мені Ірка.
— Давай!— погодилась я.
Ми підійшли до бару і замовили спочатку дві стопки, а потім ще і ще.
Напиватися з Іркою було дуже поганою ідеєю. Скільки разів я вже казала, що більше ніколи не погоджуся з нею пити, але ніяк не можу їй відмовити. Особливо, коли вона дивиться такими котячими оченятами. Ми з нею, можна сказати «подруги по пияцтву». 
Після текіли я відчула, що мені цього всього мало і ми з Іркою вирішили втекти до загальної зали і зробити сюрприз людям у вигляді п'яної мене. 
Похитуючись і ледь тримаючись на ногах, ми з нею доплентались до сцени. Діджей відразу ж вимкнув музику, коли помітив як я рачки намагаюся піднятися на сцену. Він повівся, як джентельмен і подав мені свою руку.
— Дякую.— відповіла я п'яним і засоромленим голосом.
— Хух!— почула я Ірку, яка теж ледь добралася на сцену.
— Дай мені мікрофон.— сказала я діджею.
Він без вагань передав мені його, але я помітила в нього якусь дивну посмішку. Потім він витягнув ще один і дав його Ірці.
— Всім привіт!— голосно крикнула вона і люди в залі повернулися до нас. — Бачите, хто тут стоїть? Так-так, це наша суперзірка KAMILLA, і саме зараз вона для вас заспіває!
Всі в залі зааплодували, а я відчувала себе так легко. Голова трішки крутилася, але мені дуже хотілося співати і танцювати. 
— Привіт, мої дорогі слухачі!— крикнула я. Ну мені здавалося, що я сказала саме так.— Я вирішила зробити вам сюрприз і заспівати вашу улюблену пісню!
Я сказала діджею назву і вже через декілька секунд в залі почулась музика запису мінус і я почала співати:
«А ти вмикай мене, як хочеш
Сьогодні мрію я літати.
Послухай, що тіло шепоче.
Я буду танцю-танцювати.»
Потім почалась клубна музика і ми з Іркою стали відриватися на повну. Мої туфлі кудись відлетіли, а сукня була вже ледь не на поясі. Це були дійсно шалені танці. 
Не знаю як я опинилася вдома, але зранку мене розбудив телефонний дзвінок від дядька Тараса, який був страшенно розлючений. Він сказав, щоб через пів години я приїхала на студію, бо у нього є до мене важлива розмова. Я відчула різкий біль в голові і повільно сіла на ліжку. До горла одразу ж підступила нудота і я ледве прийшла до тями. Часу на збори у мене не було, тому я швидко  почистила зуби і змила вчорашній макіяж. Вдягнувши чорні джинси і якусь однотонну рожеву футболку, я вийшла на вулицю. Своє волосся, яке було в чомусь неприємному і липкому довелося скрутити в пучок, а на очі надягнути чорні окуляри. 
Юрій,як завжди привітався і відкрив мені дверцята. Вже через десять хвилин я знову відчула, що мене нудить.
— Юр, в тебе нема м'ятної жуйки?— спитала я.
— Ні, пані.— відповів водій, а я розчаровано сперлась на крісло.
На щастя, дорога була недовгою і я не встигла вирвати на свій шкіряний салон. На свіжому повітрі мені стало трохи легше, але я розуміла, що вже добряче запізнююсь на зустріч з дядьком. 
Зайшовши в студію, я помітила дядька, який сидів на одному з стільців.
— Привіт. — привіталась я.— Ти хотів, щоб я зайшла?
— Ти мала бути тут ще годину тому!— сердито відповів чоловік.
— Ну вибач, я пізно прийшла додому і трішки проспала.— почала виправдовуватись.
Він повільно повернувся і подивився на мене. Похитавши головою, дядько простягнув мені телефон.
— На, подививсь!— сказав він.
Я увімкнула відео і ледь не впала. Хтось закинув в інтернет той момент, як я була на сцені. Мало того, що я була п'яна в стельку та ще й незрозуміло, що співала. Це звучало, як невиразне белькотіння. Потім почалися наші з Іркою танці, що виглядало так, ніби ми викликаємо злого духа. 
— Там ще є фотографії.— почула я голос дядька.— Погортай!
Я провела пальцем по екрану і переді мною відкрилося фото, де я танцюю і  добре видно мою спідню білизну. Я перегорнула на наступну, і там зображено, як я намагалася поцілувати діджея.
— Це з самого ранку гуляє по Інтернету. Знову! Черговий скандал! Мені здається, ти ніколи не зупинишся.
— А що я зроблю? Я теж звичайна людина і мені хотілось трішки повеселитися.— відповіла я.
— Ти в першу чергу зірка! І тобі треба бути обережнішою в своїх гулянках!— сердито сказав дядько.— Ти думаєш, що людям це цікаво? Та їм, як і мені набрили твої скандальні вибрики! Тебе ніхто не сприймає серйозно.
— На початку своєї кар'єри я була серйозною і що?— обурено відповіла я.— Багато це мені принесло?
— Міло, тобі треба взятися за голову і я дуже добре знаю, як ми це зробимо. 
— Ну і як?— зацікавлено спитала я.
— Ми зробимо тебе ніжною і романтичною.
— Що? Ти хоч сам в це віриш?— засміялась я.
— Нам потрібно, щоб тобою зацікавились не лише підлітки, але й доросла аудиторія. Ну а їм пісні про танці і про те, яка ти вся класна нафіг не потрібні. 
— Ну і що ти пропонуєш? Стати мені скромною монашкою?— спитала я і склала руки на грудях.
— Ні, ти заспіваєш в дуеті.— сказав дядько, а я аж відкрила рот від здивування. 
— Щоооо??? Ти ж знаєш, що я на таке не погоджуся!
— Погодишся!— впевнено мовив дядько.— Ще й як погодишся!
— Я не буду співати з якоюсь дівкою!— голосно сказала я.
— А хто сказав, що це буде вона? 
— Хто ж тоді?— здивувалась я. Ще бракувало мені тих дуетів!
— Ось!— дядько показав мені фотографію досить симпатичного хлопця.— Костянтин Кайда— вихідець з народу. Минулого року переміг в одному з співочих телешоу і став улюбленцем мільйонів. Більш відомий, як Костя Кай. Його остання пісня набрала більше двадцяти мільйонів переглядів на ютюбі за два тижні. Наголошую, пісня, а не кліп.
— Я не знаю його і ніколи не чула, тому не буду з ним співати в дуеті!— різко сказала я.
— Будеш!— відповів дядько і подивився на годинник.— Тому що він і його продюсер будуть тут з хвилини на хвилину.