Розділ 24

Два місяці пролетіли непомітно, і я нарешті відчувала себе на своєму місці. Наші стосунки з батьком стали набагато кращими, і тепер моє прізвище Федосова. Я можу з гордістю носити його, адже справді відчуваю себе донькою Гната. Як виявилося, в тата з'явилася жінка, і це саме вона змогла переконати його поговорити зі мною. Після нашої розмови він одразу ж познайомив мене з нею. Якщо чесно, було дуже дивно бачити біля нього звичайну вчительку фізики, але Світлана така чудова жінка, що я була просто в захваті від неї. Вона так по-доброму віднеслася до мене, даруючи якесь незнайоме мені материнське тепло. Здавалося, що це дивно, але зараз все відчувалося так, наче у мене є сім'я. З Алісою, донькою Світлани, у нас дуже хороші дружні стосунки. Я б навіть могла їх назвати сестринськими, адже дівчинка так сильно нагадує мене в підлітковому віці. Вона завжди шукає вільну хвилинку, щоб поговорити зі мною про свої шкільні проблеми та про хлопців і перше кохання.
Зі Святом в нас дещо неоднозначні стосунки. Точніше, ми кохаємо одне одного дуже сильно і намагаємося проводити час разом, але інколи він дуже дивний. Частенько кудись зникає ввечері, або вночі та не відповідає на мої дзвінки. Ми все ще живемо порізно, адже хлопець не пропонує мені переїхати до нього, а я і не наполягаю.
Завтра важливий день для всієї групи, адже ми вперше будемо виступати на головній музичній премії в такому складі. Якось страшенно хвилююся, що це все відбувається насправді. Попри те, що шанувальники гурту вже звикли до мене, я все одно дуже сильно боюся. Мені хотілося, щоб Свят прийшов сьогодні до мене, залишився переночувати та допоміг би мені забути про всі переживання, але натомість в нього знову з'явилися якісь невідкладні справи. Жодного разу не розпитувала його, бо знала, що йому це не подобається, але щось мене всередині шкребе своїми кігтями. І це щось — ревнощі. Останнім часом в нас постійно з цим проблеми, адже моментами я не витримую й починаю зриватися. Хоч Свят і переконує мене завжди, що для нього важлива лише я, але чомусь все одно сумніваюся. Не хочу думати, що він зраджує мені з кимось, але ці таємниці мені дуже не подобаються. З кожним днем наші, здавалося, міцні стосунки погіршуються. Боюся, що зовсім скоро це все скотиться нанівець.
Я лежала на ліжку та не могла ніяк заснути, хоча і була вже друга година ночі. Важко видихнувши, знову взяла телефон і нарешті побачила, що Свят в онлайн. Я написала йому двадцять повідомлень про те, як сильно переживаю, а він цілих п'ять годин не з'являвся в соцмережах. Цікаво, що він робив та з ким взагалі був? Серце боляче стиснулося, бо мені не хотілося навіть думати про те, що Свят міг бути з якоюсь іншою дівчиною.
— Не хвилюйся, все буде добре, — вголос прочитала я його повідомлення та ще більше почала дратувалися.
Недовго думаючи, я вирішила зателефонувати до нього, бо ця відповідь на всі мої повідомлення мене зовсім не влаштовувала.
— Як ти? Чому ще не спиш? — сказав хлопець, як тільки прийняв дзвінок.
— Як я? — майже закричала. — Тобі моїх двадцять повідомлень було мало?
— Вибач, я не мав можливості відповісти, — просто заговорив Свят, але його голос чомусь був сумним.
— Що відбувається? — спитала я та сіла на ліжку, спершись до його спинки. — Ти останнім часом постійно кудись зникаєш, не цікавишся моїм життям та навіть не відповідаєш на повідомлення. А якби щось сталося? Скажи, ти вже не кохаєш мене? Зізнайся, Святе, бо так буде краще для нас обох.
— Регіно, не говори дурниць. Звісно, я кохаю тебе, але… Зараз у мене нелегкий період.
— Я все розумію, але чому ти не хочеш поділитися цим зі мною? У тебе якісь проблеми, а я про це нічого не знаю. Ми з тобою не чужі люди й ти можеш довіритися мені.
— Поговорімо про це іншим разом, — після невеликої паузи сказав Свят, а я розчаровано видихнула. — Ти краще розкажи, чому так сильно хвилюєшся?
— Це ж перша премія, на якій я буду виступати, — відповіла я, бо мені справді хотілося, щоб він заспокоїв мене. — До того ж у прямому ефірі та ще й на одній сцені з найвідомішими зірками країни. Для мене це щось нереальне, а ще дуже страшне.
— Тобі нема чого боятися, бо ти дуже талановита.
— Я боюся, що можу осоромитися, — тихо сказала я.
— Регіно, перестань. Ти вмієш впевнено поводити себе на сцені, а ще твоя енергетика дуже подобається глядачам. Все пройде просто неймовірно, а знаєш чому?
— Чому?
— Тому що ти прекрасна дівчина й талановита співачка, — заговорив Свят, змушуючи мене усміхнутися. — Ти ж завтра нафарбуєшся своїми темними тінями? Це тобі додає особливої впевненості.
— Завтра макіяж мені будуть робити професіонали, тому побачимо, що там придумає стиліст, — відповіла я. — Ми ж після премії проведемо час разом? Я вже дуже сильно скучила за тобою.
— Я теж, — тихо сказав хлопець та замовчав на декілька хвилин. — Після самого концерту в мене є деякі справи, але потім я приїду до тебе, обіцяю. Ну або якщо хочеш, то ти до мене. Взагалі завтра я буду весь вечір та ніч виконувати усі твої забаганки.
— А потім в тебе знову з'явиться щось нове, — ображено мовила я, — і ти вкотре перенесеш нашу зустріч на потім. Якщо чесно, то мене вже починає це дуже сильно дратувати та злити.
— Вибач, але ти мусиш ще трохи потерпіти, а потім все буде краще.
— Мені набридли твої обіцянки, — різко сказала я. — Ти говорив, що зробиш мене найщасливішою дівчиною, але чомусь щось приховуєш від мене. Я боюся знову розчаруватися в тобі, чесно. Одних слів про кохання недостатньо, коли я не бачу його у твоїх вчинках. Так, ще два місяці тому все було по-іншому, але зараз я починаю думати, що просто нецікава тобі.
Мені більше не хотілося нічого слухати, тому я просто збила дзвінок та вимкнула звук. До ранку так і не змогла зімкнути очей, адже ці думки постійно крутилися в моїй голові. Як не дивно, але не було жодного пропущеного дзвінка від Свята. Можливо, він просто не хотів мене турбувати, бо вже було досить пізно. Чи може, це я себе так намагаюся заспокоїти.
Ще навіть не було дев'ятої ранку, як до мене приїхала Саша, мій стиліст, разом з командою візажистів та перукарів. Вони почали чаклувати над моїм образом, а мені страшенно хотілося спати. Навіть дві чашки кави не допомогли зняти моєї сонливості. Вже через дві години я дивилася на себе в дзеркало та не могла впізнати. Хоч вони й зробили мені образ справжньої рок-діви, але це все разом виглядало просто неймовірно. Чорна шкіряна сукня вигідно обтягувала моє тіло, а бахрома від талії до колін вдало підкреслювала фігуру. Високі підбори візуально зробили ноги ще довшими. Волосся легкими хвилями лягло по спині, але об'єм зробив зачіску дещо неохайною. Макіяж був дуже темним, але під очима замість звичного чорного олівця, використали бордові тіні. Таким чином колір очей став ще більше виразним.
Я глибоко вдихнула, адже справді відчувала хвилювання. От-от моя нога вперше вступить на червону доріжку.
Через десять хвилин мені зателефонували та повідомили, що автомобіль вже чекає на мене під будинком. Я взяла у руку свій гаманець та телефон, а тоді вийшла з квартири. Як тільки опинилася на вулиці, то одразу ж захотілося обійняти себе, адже було не так вже і тепло. Та ще й хвилювання додавало мені додаткового тремтіння.
Коли я сіла в автомобіль, то хлопці вже були всередині. Всі чомусь поводилися дуже спокійно та навіть жартували, а я ж знервовано перебирала пальцями.
— Не хвилюйся так, — тихо сказав мені Свят і міцно стиснув мою руку.
Усі з гурту знають, що ми разом, але на загальну аудиторію це поки не виносилося. Можливо, колись шанувальники самі про це дізнаються, а поки вони навіть не здогадуються.
— Мені страшно, — зізналася я, вирішивши забути всі образи. — Це все так незвично і я раніше не була на таких заходах.
— Куди ділася та Регіна, що нічого не боялася? — спитав хлопець та уважно подивився на мене. — Ще раз кажу, щоб ти ніколи не сумнівалася у собі, чуєш? І навіть якщо ти боїшся, то ми всі тебе підтримаємо.
— Дякую, — я легенько усміхнулася. — Можеш покласти мій телефон та гаманець собі в кишеню? Мені буде незручно, а сумочка до мого образу аж ніяк не підходила.
Хлопець кивнув та кинув мої речі в кишеню своєї шкіряної куртки. Через декілька хвилин машина зупинилася і я почула на вулиці шум. Свят все ще міцно тримав мене за руку, а це змогло трохи заспокоїти моє серце. Я глибоко вдихнула і налаштувала себе на позитив. І справді, колись я нічого не боялася, а зараз часто почала хвилюватися. Можливо, всі переживання через те, що зараз одна з моїх мрій здійсниться. Можливо, ми навіть отримаємо якусь премію, адже хлопці потрапили в номінацію "Прорив року". Було б круто, якби вони здобули перемогу, але якщо раптом це станеться, то комусь доведеться сказати промову. І цим кимось буду не я, а Руслан. Все-таки я тимчасова заміна, а не повноцінний учасник гурту. Ну хоча б щось...
Насправді все було не так страшно, як я думала. На червоній доріжці ми на декілька хвилин зупинилися, щоб нас сфотографували, а потім підійшли до ведучих. Вони поставили нам пару питань, на які довелося відповідати мені, а потім перемикнули свою увагу на інших зірок.
Сама премія була дуже високого рівня. Мені страшенно сподобалося виступати на цій сцені. Хоча хлопці й не перемогли у номінації, але все одно залишалися у своєму чудовому настрої. Здається, для них це все зовсім неважливо. Вони живуть лише сценою та музикою.
— Я зараз прийду, — тихо сказав мені на вухо Свят і піднявся зі свого місця.
Він попрямував кудись у сторону виходу, а я просто залишилася з хлопцями. Концерт вже завершився, тож ми мали зараз дати ще одне інтерв'ю, а тоді поїхати в клуб святкувати.
— Де Гнат? — спитав Толік, після п'ятнадцяти хвилин очікування. — Він нікому не телефонував? Бо сам говорив, що домовиться за інтерв'ю, а тоді подзвонить до нас.
— Не знаю, — я знизала плечима.
— Так Гнат же, напевно, до Регіни телефонував, — Андрій подивився на мене. — В тебе вимкнений звук?
— Ой, а мій телефон у Свята, а він кудись пішов, — сказала я та різко піднялася. — Піду пошукаю його, бо може тато дійсно дзвонив до мене.
Я швидко попрямувала у ту сторону, в яку пішов хлопець. І як же я так забула про свої речі, що залишила у нього. Та і Свят дуже дивно повівся, адже зник в той момент, коли у нас от-от будуть брати інтерв'ю.
Я йшла довгим пустим коридором, але неподалік почула якісь голоси. Вони були віддаленими, але один з них здавався знайомим. Я тихо пішла туди та опинилася в іншому крилі палацу. Голоси ставали все зрозумілішими і я могла хоч трішки розібрати слова. Здавалося, що молоді люди сваряться, адже розмова явно була на підвищених тонах. Коли я підійшла ближче, то побачила Свята з якоюсь дівчиною. Вона була дуже гарною, а ще я згадала, що вони сьогодні декілька разів переглядалися. Тоді я подумала, що це так заведено у шоу-бізнесі, але схоже, я дуже сильно помилялася. Дівчина раптом взяла його за руку та підійшла ближче до хлопця. Вона помітила мене, я знаю, бо на одну секунду зустрілася зі мною поглядом. Напевно, вони не просто знайомі, але я чомусь не могла і слова вимовити, лише стояла та дивилася на них. Всередині з'явилося якесь дуже погане передчуття.
— Ти ж знаєш, що я все ще дуже сильно тебе кохаю, — сказала дівчина та раптом поцілувала його.
Сльози з'явилися на моїх очах, адже він не відштовхнув її, а просто стояв, дозволяючи їй це робити. Здається, усі мої думки щодо нього були правдою і яка ж я ідіотка, що знову повірила йому.
Раптом почав дзвонити мій телефон в кишені хлопця, і вони відсторонилися. Один вигляд Свята став мені таким огидним, що захотілося втекти. І тільки я зробила декілька кроків назад, як він помітив мене. Хлопець подивився важким та сумним поглядом, а я похапцем витерла сльози і просто пішла геть. Не хочу слухати його виправдань, бо мені вистачило того, що я побачила.