Розділ 18

Вже місяць пройшов з того часу, як я посварилася з Ірою та Святом. В один момент ми просто перестали спілкуватися. Так, інколи я звинувачую в цьому себе, бо сама винна, що накинулася на них зі своїми претензіями. Якщо моє ставлення до Свята ще можна зрозуміти, то на Іру я зірвалася безпідставно. В неї зараз активна підготовка до весілля, в якій я зовсім не беру участі. Звісно, мені б хотілося допомогти їй в організації, але для цього в неї є інші подруги. Навіть інколи відчуваю образу, що вона все так перекреслила через мої слова. Сама винна, знаю, але Іра теж могла б мене зрозуміти. Зі Святом у нас тільки робочі стосунки. Ми розмовляємо лише за потребою, не переходячи на особисті теми. Деколи це було важко, бо моя цікавість дуже сильно хотіла дізнатися, що сталося між ним та Богданом. Але я не питала, а він і не починав цю розмову. За цими всіма особистими проблемами, я навіть не зважала на реакцію шанувальників. Як не дивно, але вони досить добре сприйняли мене, хоча і були ті, що відверто поливали брудом. Цього і варто було очікувати, але не скажу, що мені не образливо. Скоріше, це таке неприємне відчуття, на яке не хочеш зважати, але просто не можеш прийняти. У нас вже було два концерти й мені дуже сподобалося виступати з хлопцями. Це було зовсім по-іншому, ніж в тій групі, на яку я витратила цілих пів року.
З Богданом у нас дещо дивні стосунки. Після тієї бійки я почала на нього трохи по-іншому дивитися. Можливо, він справді щось приховує. Хлопець з кожною нашою зустріччю починав відвертіше натякати, що варто було б вже перейти до ближчих відносин, ніж прості поцілунки. Тільки проблема була в тому, що він зовсім не приваблював мене і я його не хотіла. Я розуміла, що цей хлопець не цікавий мені в цьому плані. Коли він дивився на мене, то не було ніякого тремтіння чи хвилювання. Зовсім не так, як від одного погляду Свята…
Сьогодні чомусь проспала, тому треба було бігти до студії на чергову репетицію. Через сніг та лід, довелося уважно дивитися під ноги, тому я зовсім не помітила, як врізалася в когось.
— Вибачте, — буркнула я.
—Нічого, — сказав хлопець, але цей голос був мені знайомий.
Я підняла погляд та широко усміхнулася. Переді мною стояв Тарас. Хлопець, з яким ми дуже добре спілкувалися, коли я співала в тій групі.
— Привіт, — я обійняла його. — Як же я скучила за тобою.
— Але за той час, відколи пішла з гурту так і не подзвонила, — дорікнув він.
— Я трохи зараз зайнята. Постійні репетиції, особисте життя та проблеми забирають весь мій вільний час.
— Не хвилюйся, я все розумію, — Тарас усміхнувся. — Зараз усі тільки те і роблять, що говорять про тебе. Вони вражені, що ти так добре вписалася в колектив. Якщо чесно, то навіть мені "Азимут" подобається більше з тобою, ніж з попереднім вокалістом.
— Але дуже багато людей мене не сприймають.
— Так є завжди, тому це зовсім не дивно. До речі, чув, що ти зараз з Богданом. І для чого це?
— Тобто? — перепитала я та трохи нахмурилась.
— Регіно, він стільки часу бігав за тобою, а ти відмовляла йому. Тут раптом не проходить і дня, як ти пішла з групи, а ви вже разом. Це дивно, а ще я знаю, що ти його не кохаєш, — хлопець уважно подивився на мене. — До того ж, він ще той негідник.
— Не розумію, чому ти взагалі підняв цю тему, — я відвела погляд.
— Тому, що ти заслуговуєш на краще. Так, я не в праві лізти у твоє особисте життя, але Богдан не є хорошим хлопцем. Він усюди шукаю свою вигоду. Подумай про це, будь ласка. До того ж, — Тарас трохи запнувся, — Ярина теж колись йому довірилася. Ну а він почав зраджувати їй з іншою дівчиною, бо вона була донькою багатого бізнесмена. Все мало би йти за його планом, але Ярина про це дізналася. Тоді вона покинула гурт, але перед цим розповіла тій дівчині про стосунки з Богданом. Знаю, ти думаєш, що це нічого не означає, але він тоді втратив шанс отримати грошики того бізнесмена, але з'явилася ти. Регіно, твій тато відомий продюсер, якого знають в кожному куточку шоу-бізнесу. Думаєш, Богдан цього не врахував, коли почав бігати за тобою?
— Ти так хочеш сказати, що він мене використовує?
— Не знаю, — Тарас знизав плечима, — але добре подумай про це. Ти дуже хороша дівчина, що заслуговує на справжні почуття, а не того, аби нею користувалися заради вигоди.
— Я подумаю.
Тарас обійняв мене, а тоді пішов геть. З ним у нас була особлива дружба. Він наче моя споріднена душа. Я ніколи не сприймала його по-іншому, та і він мене теж. Хлопець дуже сильно кохає свою дружину, а ми навіть з нею познайомилися. От саме Тарас є моїм справжнім другом, а Свят… Він завжди був чимось більшим.
Слова Тараса змусили мене задуматися та засумніватися в щирості почуттів Богдана. Інколи моя свідомість породжувала в мені думки, що хлопець має якісь наміри на наші стосунки, але я вперто ігнорувала це.
— Привіт, — сказала я до хлопців, коли зайшла до студії. — Як у вас настрій?
— Чудово, але сьогодні у нас не буде репетиції, — сказав Толік, а я помітила, що зараз вони лише вдвох з Андрієм.
— А де Свят? — спитала я та трохи нахмурилась.
— Подзвонив десь годину тому та сказав, що захворів, — Толік знизав плечима.
— Насправді він дуже рідко хворіє, тому це дійсно дивно, — заговорив Андрій.
— Можливо, щось серйозне, — тихо мовила я та почала ходити по студії.
Всередині з'явилося хвилювання, яке я просто не могла контролювати.
— Ні, він сказав, що це звичайна простуда, — Толік підійшов до мене. — До речі, Іван теж не прийде. В нього зараз репетиція зі своїми. Тому, Регіно, ми можемо попрацювати над новими піснями.
Я кивнула головою та сіла на диван. Робити репетицію нема сенсу, адже ні Свята, ні нашого тимчасового гітариста Івана не було. Деякий час ми працювали над текстами пісень, а потім хлопці почали придумувати мелодію. Я ж не могла ніяк зосередитися, бо в голові постійно крутилися різні думки. Слова Тараса завели мене в глухий кут, тому я прийняла єдине, як мені здавалося, правильне рішення: вирішила поговорити зі Святом.
Стояти біля його дверей було трохи лячно, бо все одно ще досі відчувалася образа. Я подзвонила у дзвінок та чекала, щоб він відчинив двері. В голові навіть закралася думка, що він збрехав і насправді зараз розважається з кимось, а не хворіє. Всі сумніви в мить розвіялися, коли хлопець відчинив двері.
— Привіт, — я спробувала усміхнутися, а він дивився на мене своїми червоними очима.
— Що ти тут робиш? — охриплим голосом спитав Свят.
— Толік сказав, що ти захворів, тому я вирішила тебе провідати.
Хлопець трохи відійшов, щоб я пройшла всередину. Знявши свою куртку та черевики, попрямувала на кухню, а тоді поклала пакет з фруктами на стіл.
— Що з тобою? — спитала я та подивилася на Свята.
— Застудився, — хлопець знизав плечима та поставив чайник. — Регіно, чому ти прийшла? Наскільки я пам'ятаю, то ти казала, що не хочеш мене ні бачити, ні слухати.
— Гаразд, — я видихнула та витягнула з шухляди дві кружки. — В мене є до тебе декілька питань, але спершу вип'ємо чай.
Свят кивнув, а тоді сів на стілець. Я ж почала робити напої та час від часу кидала на хлопця погляди. Виглядав він справді не найкраще, а ще мене турбував його кашель.
— Відколи це у тебе з'явився цукор? — спитала я та легенько усміхнулася.
— Відтоді, як ти тут була, — відповів він. — Ти ж п'єш чай лише з цукром, а я тоді ще не думав, що у нас так все складеться. Точніше, не складеться.
Я зробила чай та поклала кружки на стіл, а тоді сіла навпроти нього. Якось не знала, як саме почати розмову, тому просто мовчки сиділа. Раптом біля моєї ноги з'явилося щось пухнасте. Глянувши на підлогу, помітила Ріккі. Від радощів швиденько взяла його на руки та засміялася, коли він почав тулитися до мене.
— Як же я за тобою скучила. Ти став таким красунчиком. Знаю, що ти теж сумував за мною.
Ріккі заскавулів, погоджуючись, а я легенько провела рукою по його шерсті, не стримуючи усмішки.
— Твій хлопець знає, що ти тут? — раптом серйозним тоном спитав Свят.
— Ні, — відповіла я. — Богдан ніколи не контролює мене. До того ж, нема нічого поганого в тому, що я вирішила навідатися до учасника гурту, який захворів.
— Учасника гурту? — перепитав хлопець та тихо засміявся. — Знаєш, мене завжди хвилювала наша дружба. Ти стала мені такою близькою, що я боявся цих почуттів до тебе. Намагався переконати себе, ніби ти всього лише "одна з". Я зміг зрозуміти те, що відчуваю тільки тоді, коли ти пішла. Мені хотілося повернути тебе, правда, але я боявся.
— Чому? — тихо спитала я.
— Думав, що ти не зможеш пробачити мені. Так, я боягуз, який стільки часу набирався сміливості зізнатися в першу чергу собі в тому, що закохався.
— Ти дуже сильно образив мене, тому не дивуйся, що я зараз так до тебе відношуся.
— Знаю, — Свят уважно подивився на мене. — Я не прошу тебе пробачити мені, бо знаю, що це неможливо. Тільки не говори про мене так, наче я всього лише учасник гурту.
— Ти сам викреслив все, що у нас з тобою було. Мені не потрібно було багато часу, щоб зрозуміти, що я закохалася в тебе. Я жила надією, що це взаємно та боялася зізнатися тобі. Ну а коли наважилася, ти добре знаєш, що сталося. Чесно, бували моменти, коли я сиділа одна в кімнаті та сподівалася, що ти прийдеш з вибаченнями й скажеш, що просто заплутався. Тоді я б повірила, але не зараз.
— Про що ти хотіла поговорити? — прямо спитав Свят.
— Чому ти тоді побив Богдана? — я подивилася йому в очі. — Була ж якась причина?
— І що ж це таке сталося, що ти раптом зацікавилася цим? Пам'ятаю, ти навіть слухати мене не хотіла. Невже засумнівалася у вашому коханні?
— Я просто не хочу, щоб мене знову використали, — відповіла я та відвела погляд.
— Зараз нема сенсу говорити про це, бо ти мені просто не повіриш, — сказав Свят та почав кашляти. — Вибач.
— Ти звертався до лікаря? — поцікавилася я, а тоді підійшла до нього та поклала свою руку йому на чоло. — Здається, в тебе висока температура.
— Зі мною все добре. Сьогодні відпочину, а завтра вже буде краще.
Я підійшла до холодильника та відкрила його. Як не дивно, але він був пустим.
— Чим ти взагалі харчуєшся? — я невдоволено подивилася на Свята. — Лягай в ліжко, а я тобі зараз щось приготую.
— Регіно, йди краще додому. Не варто турбуватися про мене, — буркнув хлопець. — Я не мала дитина.
— Я тільки приготую тобі суп, а тоді піду. Обіцяю, не затримаюся надовго.
— Звісно, тебе ж твій коханий чекає, — трохи роздратовано сказав Свят, а потім попрямував до себе у спальню.
Я знайшла в холодильну якесь м'ясо, тому вирішила приготувати йому курячий бульйон. Знаю, що хлопець сам не подбає про себе, а мені чомусь так хотілося це зробити. Коли я приготувала суп, то помітила, що це вже десята година вечора. Мені дуже хотілося спати, адже сьогодні я сильно втомилася морально. Ще й голова почала боліти. Спершу нагодую Свята, а тоді піду додому.
Коли я зайшла в спальню, то помітила, що хлопець міцно спить. Обійшовши ліжко, сіла поруч та довго дивилася на нього. Якісь тупі картинки нашого спільного життя з'явилися в голові, але я розуміла, що це все просто мрії. Я дуже добре знала, що навіть якщо і пробачу колись йому, то завжди буду сумніватися в його почуттях. Сама не помітила, що клубочком лягла поруч. Легенько усміхнулася та закрила очі. Байдуже, що буде потім. Зараз я лише хочу трішки помріяти. Просто полежу біля нього, а тоді тихенько втечу. Та тільки все сталося зовсім по-іншому, адже я навіть не зрозуміла, як заснула.