Розділ 7

Я не могла стримати усмішки, коли дивилася на цю троянду. Мені було так приємно. Байдуже, що ця маленька квіточка не зрівняється з тим букетом, який Свят купив для Іри. Для мене вона — особлива. Така ніжна та романтична. Десь в глибині душі я є саме такою. Просто життя змусило стати сильною та забути про свою іншу сторону. На вулиці вже починало темніти, а я глянула на годинник. Залишилося всього дві години до початку концерту. Це ще ж треба зібратися та доїхати.
— Залишу цю коробку в тебе, — заговорила я до Свята, коли ми зайшли в готель. — Не хочу, щоб Іра помітила.
— Гаразд, — погодився він. — Я покладу твій подарунок в машину біля квітів. Не хвилюйся, вона не побачить.
Ми зайшли в ліфт, а те, що ми так були навіювало мені якісь дивні думки.
— А ти...— я хотіла спитати дещо в нього, але чомусь стрималась.
— Що? — Свят уважно подивився на мене.
— Ти купив Ірі ще якийсь подарунок чи лише квіти? — мовила я, хоча сама не розуміла, чому хочу це знати.
— Ні, тільки квіти. Це Руслан збирався купити їй якісь прикраси, а вона не моя дівчина. Думаю, що як для друга цілком вистачить і букету.
— Я просто думала, що може ти захотів подарувати їй щось особливе.

— І тим самим зізнатися, що вона мені небайдужа? — Свят трохи дивно подивився на мене. — Я не дурний, і добре бачу, що вона кохає Руслана. Для чого тоді мучити себе? Якщо я не можу стати для неї величезним коханням, то хоча б стану другом.
— Логічно, — я трохи відвела погляд. — Чомусь думала, що вона вже тобі не подобається.
— Регіно, що з тобою? — Свят підозріло подивився на мене. — Мене дивують ці твої питання. Тобі ж самій подобається Руслан, то що, вже встигла розлюбити?
— Ну він не те, щоб подобався мені, — почала я. — Просто раніше мені не потраплялися такі хлопці. І знаєш, він єдиний з вас усіх підтримав мене. Ось ти взагалі образив при першій же нашій зустрічі.
— Ну бо ти так заявила, що будеш нашою солісткою, а потім ще сказала, що донька Федосова. Ясна річ, що мене це обурило. Якась дівчина хоче отримати славу, бо в неї відомий татусь.
— Ну от! — я важко видихнула та помітила, що двері ліфта відчинилися, а тоді вийшла в коридор. — Ти знову мене ображаєш.
— Я тобі кажу про своє перше враження, — хлопець невдоволено закотив очі. — Любите ви, дівчата, все перекручувати.
— А зараз ти теж так про мене думаєш, — я уважно подивилася на нього.
— Ні, не думаю, — Свят усміхнувся та легенько штовхнув мене, щоб я йшла. — Все, не дуйся!
— А ти не штовхай мене, бо інакше... Я...
— Ну і що ти зробиш? — він з очікуванням подивився на мене, а тоді відчинив двері до свого номеру.
— Та... — розгублено почала говорити, а тоді просто попрямувала за ним. — Уф!
— Регіно, а ти вмієш битися? — раптом спитав Свят, коли ми зайшли в його номер.
Він поставив квіти на невеликий стіл, а тоді забрав у мене з рук коробку. Я ж поклала в неї сукню.
— Я хоч і виховувалася в інтернаті, але битися не любила ніколи. Один раз вдарила хлопчика, бо він сильно дратував мене. В нього тоді ще кров з носа пішла, а мені стало його шкода. І на цьому мої вміння закінчуються.
— Треба буде тебе навчити, а то скоро станеш відомою. Думаю, що колись та й знадобиться.
— Мені причулося, чи ти сказав, що я стану відомою? — спитала я та підійшла ближче до нього, примруживши очі.
— Ти талановита, Регіно. В тебе хороший голос і потужна енергія. Такі подобаються публіці. Якщо не брати до уваги твій дратівливий характер, то мені до вподоби те, як ти співаєш.
— Ти це зараз серйозно?
— Цілком. І мені здається, що тобі пора йти збиратися. Скоро вже концерт.
— Точно! Ну все, я побігла, а ти не забудь про подарунок. Побачимось пізніше.
Я вийшла з його номера та попрямувала до себе. В руках все ще була троянда, а на обличчі з'явилася усмішка. Це все якось так дивно. Навіть не віриться, що це Свят щойно говорив мені такі приємні слова. Невже він справді так думає?
Я зайшла до себе в номер та помітила, що Іра досі спить. Інколи мені це було дивним, але я розумію її. Вона не звикла до такого режиму. Щось я зовсім не знала, що мені робити з цією трояндою. Я просто залишила її на столі, а потім покладу в книгу, щоб зберегти для себе. Тут вона точно зів'яне, а якщо я ще буду везти її в автобусі, то доведеться викинути на першій же зупинці. Ну і ще не хочеться лишніх питань. Я вже встигла сходити в душ та переодягнутися в коротку білу сукню. Іра, здається, тільки прокинулась.
Вона втомлено піднялася з ліжка, коли я вже наносила макіяж та пішла у ванну. На щастя, дівчина вміє дуже швидко збиратися. Цілий день вона якась засмучена та це і не дивно. Сьогодні в неї день народження, а поки ще ніхто не привітав її. Можливо, хіба рідні, бо я бачила, що вона розмовляла з кимось по телефону.
Через пів години ми вже були готові та вийшли з готелю. Біля входу нас чекав автомобіль, щоб підвезти до клубу. Хлопці сиділи всередині, а я була в передчутті ще одного концерту. Мені хотілося якнайшвидше поринути в цю атмосферу. Ох, як же я люблю крики, писки та шум натовпу. Іра весь концерт була якась засмучена, але скоро це зміниться, адже ми привітаємо її.
Я вже своє відспівала, а хлопці ще виступали.
По завершенні концерту Руслан раптом підійшов до нас з Ірою та простягнув їй руку. Дівчина здивовано подивилася на нього. Навіть я вражено спостерігала за всім, що відбувається. Звісно, ніхто не просвітив мене в такі плани, але такого я точно не очікувала. Руслан почав говорити Ірі привітання, а тоді при всіх поцілував. Ось тепер і у мене був шок. Напевно, я була подібна на якусь рибу з великими очима, бо просто стояла та тупо витріщалася на це. Хлопець щось прошепотів дівчині на вухо, а вона кивнула та відійшла на край сцени, поки він співав для неї пісню. Ні, я була дуже рада за неї, чесно, але чомусь стало і сумно. Мені хотілося, щоб хтось теж мене так покохав, але поки я можу тільки спостерігати за цим.
Важко зітхнувши, я розвернулася та попрямувала до гримерки. Хлопці залишили тут усі подарунки, тому я витягнула коробку з тортом та вирішила розпакувати його. Раптом у кімнату ввірвався Свят, а я від переляку аж скрикнула.
— Що таке? Чому ти так вриваєшся? Ледь серце не зупинилося від страху, — буркнула я, а він нічого не сказав мені лише взяв у руки букет троянд для іменинниці.
Коли я подивилася на вхідні двері, то якраз в цей момент зайшла Іра з Русланом за руку. Вона трохи здивовано подивилася на нас. Звісно, Свят стоїть з букетом, а у мене в руках тортах. Усі голосно закричали: "Вітаємо!", а я заспівала пісеньку та підійшла до Іри.
— Загадуй бажання! — сказала я та усміхнулась їй.
— Я надіюсь, ти не будеш кидати мені торт в обличчя, — трохи налякано заговорила дівчина, а тоді закрила очі.
Вона загадала своє бажання та дмухнула на всі свічки. Я вирішила не кидати торт їй в обличчя, бо сьогодні в мене зовсім інші плани. Хочу напитися та розважитися з якимось хлопець, а що втрачати? Мене ж і так ніколи ніхто не полюбить.
— Вітаю, Іро! — з широкою усмішкою до дівчини підійшов Свят. Він простягнув їй величезний букет червоних троянд та трішки підняв дівчину. Звісно, вона ж легенька, як пір'ячко, не те, що я. Ні, з фігурою в мене все нормально, але я далеко не така тендітна та мініатюрна.
— Ох, дякую! — вражено відповіла Іра і взяла його в руки.