Розділ 1

Вже пройшов майже тиждень з того часу, як я опинилася в цьому місті. Я встигла довести Федосову, що він мій батько, пожити в нього та накупити собі речей за його гроші. Ну а тепер я в очікуванні шаленої слави, яка має звалитися на мою голову. Хіба це не так буває, якщо ти донька найвідомішого продюсера? Сьогодні він обіцяв показати мені свою студію та послухати те, як я співаю. Насправді зовсім не хвилююся, адже для мене музика — це те, чим я живу. Не бачила сенсу в тому, щоб якось по-особливому одягатися, тому просто витягнула короткі чорні шорти та білу майку з темними написами. Ще в підлітковому віці, коли захопилася роком, придумала собі такий стиль. Ну і відтоді не зраджую йому. Люблю все легке, відверте та коротке. Обов'язково в темних тонах та щоб багато металевих або шкіряних вставок. Єдине, чого я ніколи не одягну в тому житті — це довгу вечірню сукню. Весільні теж до них відносяться. Ненавиджу таке. Я витягнула зі своєї косметички старі пошарпані тіні. Так, треба буде придбати собі нові, бо цим вже як мінімум три роки. Ще одна особливість мого постійного стилю — це чорні тіні та пірсинг на губі. Тато ще мене таку не бачив, бо мені не хотілося його завчасно лякати.
— О, Господи! — сказав він та закотив очі, коли мене побачив.
— Що таке? — усміхнулась я та відкинула своє довге світле волосся з плечей.
— Ти жахливо виглядаєш.
— Дякую за комплімент. — я подивилася на нього та сіла пити каву, яку він вже встиг мені зробити. — Мені здається, що саме так виглядають рок-принцеси.
— Але ж ти — не вона. — прямо сказав він, а я намагалася вдати, що мене це не зачепило.
— Поки. — я уважно подивилася на нього, даруючи найкращу посмішку. — У мене ж тепер є такий чудовий татусь.
— Не намагайся бути милою. Я вже давно зрозумів, яка ти насправді. — чоловік поклав свою кружку з кавою в умивальник, а потім накинув на плечі піджак. — Ну що, ходімо послухаємо твої здібності, але я хочу, щоб ти дещо знала.
— Що саме? — спитала я та теж піднялася зі стільця.
— Не думай, що я подарую тобі славу, бо ти моя донька. Тобі доведеться добиватися всього самій, якщо в тебе є талант, звісно ж.
— Навіть не сумнівайтеся, що він у мене є.
Я впевнено попрямувала в коридор та взула свої новенькі босоніжки на товстих підборах. Чоловік не дуже вдоволено подивився на мене, а тоді просто вийшов з квартири. Мені, якщо чесно, навіть байдуже, що йому не подобається мій вигляд. Нехай приймає мене такою, яка я є, а не займається перевихованням. Запізно, таточку, вже надто пізно. Коли ми вийшли на вулицю, я одразу наділа на очі фіолетові сонцезахисні окуляри. Знаю, що вони не надто вписувалися до мого всього образу, але в мене сьогодні настрій саме на такий колір. Взагалі, сонцезахисні окуляри — це моя слабкість. Навіть, якщо мені скажуть, що на останні гроші я можу купити будь-яку одну річ, то я куплю їх. Так, буду бродити вулицями, але зате з окулярами.
— Можна дізнатися, з якими саме музикантами ви працюєте? — спитала я, коли ми сиділи на задньому сидінні автомобіля батька.
— Ніби ти не знаєш. — він глянув на мене, примруживши очі, а я просто роздратовано фиркнула та спрямувала свій погляд у вікно. Звісно, я перерила весь інтернет, щоб якомога більше дізнатися про нього, але мені справді трохи образливо, що він не намагається покращити зі мною стосунки. В мене інколи складається таке враження, що я для нього не дочка, а проблема.
— Костя Кай, — раптом сказав він, — Ліля Власевич, співпраця з Каміллою, і ще недавно з'явився один рок-гурт. Досить популярний, але скоро у них буде тур. Якщо мені сподобається те, як ти співаєш, то я можу долучити тебе до їхньої команди.
— С-серйозно? — перепитала я та різко повернула голову до нього.
— Ну але це лише у випадку, якщо мені сподобається. — він знову почав щось розглядати у своєму планшеті.
Я відвернула голову до вікна, щоб приховати свою усмішку. Ну такий розвиток подій мені дуже подобається. Невже він справді сказав, що я стану солісткою якогось рок-гурту? Не можу повірити! Тепер цікаво, що це за гурт такий, адже я знаю, що батько співпрацює з "Азимутом", але місце вокаліста там вже точно зайняте. Може це якась інша група? Та яка взагалі різниця, якщо у мене такий шанс.
Коли я вийшла з автомобіля, то просто рот відкрила від здивування.
— Нічого собі. — тихо сказала я та почала розглядати величезну сучасну будівлю. — І це тут студія?
— Так, на третьому поверсі. — пояснив батько та попрямував до входу.
Я стояла, намагаючись не видати свого здивування. Таке враження, наче мене, як ту курку, вивезли з села до міста. Аж соромно стало, що так дивуюся таким простим речам. Та якщо подумати, то що я могла бачити у своєму старому місті, крім пияків та наркоманів. Я так задувалась, що не одразу побачила, як батько вже зник в будівлі. Навіть не почекав на мене. Напевно, ще таки не звик до моєї присутності. Я швидко побігла за ним, намагаючись не впасти на своїх підборах. Здається, сьогодні зірки на моїй стороні, тому все має пройти просто чудово.
Я не могла стримувати своєї усмішки, тож впевнено прямувала за ним коридором третього поверху.
— Я ще зайду до себе у кабінет, а ти почекай мене у студії звукозапису. — чоловік показав мені рукою на двері навпроти.
— Гаразд. — я усміхнулась йому та навіть захотіла обійняти його, але стрималась.
Залишу це на потім, коли мене назвуть солісткою рок-гурту. Я радісно відчинила двері та зайшла у красиву кімнату, що була студією звукозапису. Пробігши очима по стінах, я зупинила свій погляд на двох хлопцях, що сиділи на дивані.
— Привіт. — привіталася я, коли вони зацікавлено розглядали мене. — Я так розумію, що це саме ви є тим таємничим рок-гуртом, в якому я буду солісткою.
— Ти? Солісткою? — спитав якийсь брюнет та прискіпливо подивився на мене.
— Чекай, мені аж смішно стало. — сказав інший з надто приємною зовнішністю та просто знайшовся сміхом. — Ну я всякого очікував, але щоб таке.
— Не бачу в цьому нічого смішного. — сердито сказала я і вже записала його в список моїх ворогів. — Думаю, що мені варто представитись. Регіна.
— Ох, яке ім'я. — продовжував знущатися цей нахаба.
— Федосова. — додала я з задоволеною усмішкою на вустах. Хлопці ж переглянулися, а той брюнет просто знизав плечима. — Так, вам не причулося.
— То ти родичка Гната? — спитав один з них, той, що адекватніший.
— Його донька. — відповіла я, не стримуючи усмішки.
— Не знав, що у нього є діти. — хлопець трохи здивовано подивився на мене. — Я Андрій. Та, якщо чесно, сумніваюся, що ти будеш солісткою саме у нашому гурті.
— Навіть не говори таких дурниць. Якщо її татусь захоче запхати свою донечку до нас в групу, то я краще піду звідси. Не люблю людей, які користуються статусом батьків. — сказав цей інший хлопець, а я відчула навіть якусь образу, хоча і не подала знаку.
— Думаю, що коли ви почуєте як я співаю, то всі ваші сумніви розвіються. — з впевненістю сказала я та сіла на крісло навпроти них.
— Чому ми раніше про тебе не чули? — вирішив поцікавитись цей Андрій, а я мило усміхнулась йому.
— Тому що про це ніхто не знав. Навіть я дізналася про існування свого зіркового татуся всього лише пів року тому. — відповіла я та покрутилася на кріслі. — Ви такі милі. Думаю, що ми з вами спрацюємось.
— Ти дуже сильно помиляєшся, дорогенька. — сказав той хлопець, який навіть не захотів познайомитися зі мною. — Тобі не місце в нашій команді. Ну, як солістки, точно.
— Мені здається, що це не тобі вирішувати. — я трохи роздратовано подивилася в його карі очі.
— Хлопці, привіт. — раптом з'явився мій тато, а я усміхнулась йому. — Ви вже встигли познайомитись з Регіною? Ну що, запрошуємо тебе продемонструвати нам свої здібності.
Тато кивнув мені в сторону, де стояв мікрофон. Я впевнено піднялася з крісла та попрямувала туди.
— Святе, підіграєш їй? — мій тато звернувся до того нахаби. Ну що ж, йому підходить таке ім'я. Тепер я хоча б знаю, як його величати.
— Звичайно, бос. — відповів той, та взявши гітару підійшов до мене. — Що будете співати, мадемуазель?
Я лише роздратовано закотила очі та назвала йому одну зі своїх улюблених пісень. Вже через хвилину в кімнаті зазвучала приємна музика і я просто закрила очі та потонула в цій пісні. У мене не було жодного хвилювання, бо чомусь я була впевнена у своїй силах. Можливо, навіть занадто. Я розплющила свої очі та помітила, що тато уважно дивиться на мене.
— Непогано. — сказав він, а я просто відвела погляд.
Хм, непогано. І це єдине, що прозвучало з його вуст щодо мого співу. Ну що ж, супер! Тепер я почала хвилюватися. Було таке відчуття, що на мене вилили відро холодної води, або просто спустили з небес на землю. Напевно, я таки занадто швидко вибудувала у своїй голові нездійсненні мрії. Мені нічого не залишалося, як наліпити на обличчя широку усмішку.
— Ох, я сьогодні трохи запізнився. — раптом у кімнату ввірвався ще один хлопець. Ну а я дуже добре знала хто він, адже соромно не знати вокаліста улюбленої групи. Звісно, це Руслан. То що виходить, що переді мною сидять хлопці з "Азимуту", а я просто безсоромно заявила, що буду новою солісткою. От дурепа. Ну але ж тато казав...
— Як Іра? — раптом спитав у хлопця Свят.
— Чому ти вирішив спитати про неї у мене? — Руслан трохи роздратовано подивився на свого друга, а потім, здається, вперше помітив мене.
— Я обожнюю твої пісні. — сказала я йому, наче божевільна фанатка. Господи, на кого я перетворююсь?
— Це приємно. — просто відповів він з легкою усмішкою на вустах.
— До речі, я Регіна.
— Вона казала, що буде солісткою нашого гурту, уявляєш? — сказав той Свят і почав сміятися.
— Ну щодо нашого не впевнений, але якщо це ти співала декілька хвилин тому, так, що було чутно на весь коридор, то я впевнений, що тебе чекає великий успіх. — сказав Руслан, а я просто розплилась в широченній усмішці. Який же він класний, не те, що інші.
— Регіно, не знаю, що ти собі напридумувала у своїй голові, — раптом заговорив мій батько, а я схвильовано подивилася на нього, — але максимум, що я міг запропонувати тобі — це співати в їхньому турі на розігріві.
— О! — все, що й змогла вимовити я, відчуваючи образу та розчарування.
— І можу тебе привітати, адже мені сподобалось, як ти співаєш. — сказав тато та усміхнувся мені. — Думаю, що вам буде весело в турі.
— Навіть не сумніваюсь. — буркнула я та склала руки на грудях.
— Ну що ж, вітаємо тебе в нашій команді. — сказав Руслан та усміхнувся мені.
— Дякую. Я вже піду.
Я спробувала усміхнутися та взялася за ручку.
— Ну ти ж поїдеш з нами в тур? — раптом спитав у мене Андрій, а я просто знизала плечима.
— Я подумаю.
— Тут нема про що думати. — серйозним тоном сказав Свят, а я подивилася на нього з відкритим роздратуванням. — Якщо хочеш здобути славу, то співи у нас на розігрівах ніяк не допоможуть, а бути солісткою тобі явно не світить. Але ми були дуже раді познайомитися з дочкою великого боса, а ще окрема дяка за те, що так сильно розсмішила мене.
— Не хвилюйся, — я усміхнулась та впевнено подивилася на нього. — в турі звикнеш до моїх жартів, бо я людина дуже весела.
Кинувши на нього останній роздратований погляд, я просто вилетіла зі студії зла та розчарована. Дурепа. Думала, що вперше в житті пощастило, а насправді доведеться ще всім доказувати, що я чогось варта. Нічого, вони ще побачать мене на стадіонах, і це не будуть виступи на чужих концертах.