Розділ 27. Перерваний політ Чайок

     Напевно, ніхто з присутніх у залі не відчував такого напруження емоцій, як Стоян та Каменов. А їхній фінал був просто чудовий. Оплески, заслужені цією парою, змогли затьмарити лише оплески, призначені для Самого Дизайнера. Лючія у чудовій темно-синій сукні вийшла на уклін, тримаючи за руки молодих манекенників. У відповідь пролунала буря радісних звуків: і шквал оплесків, і вигуки «браво», і звук камер.

     - Всім дякую!

   Хтось із манекенників кинувся на призовні крики фотографів, хтось мчав переодягатися, хтось поспішав до аеропорту. Олесь і Даніела поспішили до роздягальні. Але Лючія послала менеджера повернути пару, що сподобалася, на фотосесію. Із потенційними роботодавцями не сперечаються. Тому вони повернулися, вибачившись за свою передчасну втечу.

     А в цей час, Ірина була шокована побаченим на телеканалі «Fashion ТV». Зараз, коли вона думала, що все минуло, і вже заспокоїлося, вона знову побачила Камєнова поряд із дочкою! Що це таке? Хіба так буває? Серце у неї відчайдушно билося. Трансляція велася у прямому ефірі. Але показ закінчився, і вони виявляться вільними. Якщо вони зараз нароблять непоправне? Вона мала встигнути сповістити дочку до того. І Ірина знову і знову набирала номер дочки. Але телефон Даніели залишився у номері.

     Нарешті, Олесь та Даня примчали до готелю. Вони вбігли в її номер, зачинили на ключ двері і почали зривати з себе одяг. Вони мали, нарешті, злитися у коханні та подолати всі перешкоди. І це було зараз найголовнішим у їхньому житті. Вони вже наблизилися до розкішного ложа для наречених і впали на край, не відриваючись одне від одного.

     Кохання, почуття довіри, розчинення у коханій людині – ось що зараз повністю захопило всі їхні відчуття. Вони були половинками одного цілого. І мали стати цим одним!

     Але телефон, кинутий на ліжку, просто розривався. Олесь, раптом почувши недобре, сказав:

     - Не бери!

     Однак, Даніела, глянувши на екран, лише видихнула:

     - 19 неприйнятих! Мати. Щось трапилося! – тремтячими руками вона увімкнула зв'язок.

     - Даня, я дуже тебе люблю! І завжди кохала! - плачучи, кричала в трубку мати.

     - Що трапилося, мамо? – з жахом закричала Даніела.

     Олесь машинально схопив її за руки, побачивши страшний вираз обличчя коханої.

     - Я бачила вас на ТБ! Не роби цього! ВІН - ТВІЙ БРАТ!

    - Він мій хто?.. - застигши від жаху, повторила Даня.

   - Брат!

   Дівчина повільно, немов із іншої Галактики, перевела погляд на Олеся. Той теж завмер від відчуття біди, що насувається.

     - Брат! Він твій брат! Я не могла сказати тобі раніше. Прости мене. Будь ласка ... не роби дурниць. Я і його теж люблю, ... - відчайдушно говорила мати, розуміючи, що зараз ніякі розумні аргументи не допоможуть дітям упоратися з горем.

    Даніела, ніби застигши в царстві холоду, загальмовано вдивилась у таке рідне обличчя Олеся. Перевела погляд на свою спущену з плеча бретельку, кинуті дизайнерські туфлі. Так ось чому її так сильно тягло до нього. Рідний брат! Точніше, зведений. А вони зараз мало не...

      Вона закрила обличчя руками і знеможено звалилася на подушку.

     - Ти – мій брат!.. Ось чому ми так любимо один одного! Так розуміли та відчували! - вона заридала, а Олесандр без сил опустився поруч. 

     Як таке було можливе? Як? Такого не могло бути! Адже мати була одружена один раз! Чи ні? Ось чому Ірина заборонила їм зустрічатися! А як вона дізналась? Хоча, яка різниця тепер, якщо вони – брат та сестра? Це був удар, підступнішого за якого просто не придумати. Така дівчина, яких зараз не буває! Розумна, ніжна, вродлива! І вона – ЙОГО СЕСТРА?!!

     Залишок ночі вони пролежали в ліжку поряд, так і не роздягнувшись, по-родинному притиснувшись одне до одного, мучені цим самим питанням.

     Раніше Даніелу тішило наближення 17-річчя. В Україні це був офіційний шлюбний вік для дівчат. І хоч колись вона заявляла, що ніколи не вийде заміж, але якщо це зараз була єдина можливість їм бути разом один з одним, то чому б і ні? Вони думали, що коли вони розпишуться, то Ірині не доведеться робити нічого іншого, як пробачити їх і прийняти те, що сталося.

    Але за нововиявлених обставин вони взагалі не можуть бути разом. Ніколи! Навіщо їм жити далі? Все, що вони могли отримати від долі, залишилося за бортом. Другого такого супутника життя їм просто не знайти у сучасному світі.

     - Якби можна було втекти на безлюдний острів... Розумієш мене? – питала Даня.

     Юнак мовчки кивнув головою, погладжуючи її за плече. Він розумів.

    Сила їхнього почуття була така велика, що одночасно штовхала їх у два протилежні боки. Якщо життя далі безглузде одне без одного, то воно буде тільки в тягар. Вони лежали якийсь час зовсім мовчки, в безсиллі щось змінити. Все, чим вони жили останні два роки, втратило сенс.