Ти стоїш біля великого, на повний зріст, дзеркала. Шикарна вечірня сукня, яка підкреслює фігуру, доповнена відповідним макіяжем та зачіскою. Ненависть до тебе така палка та пристрасна, що можна було б спалити місто! Втім, ти це прекрасно розумієш. Останні штрихи - і ти повертаєшся, щоб піти. Але перед тим переводиш погляд на підлогу. Посміхаєшся, додаючи ненависті ще декілька десятків градусів. І виходиш.
Тебе звуть Алаіта. Гарне ім’я, шкода, що не справжнє. Втім, людина, що практикує відьмівство темного шляху не може мати ім’я Іванка, наприклад. Тому на Наталку ти давно вже не відгукуєшся. Ти дійсно відьма, це правда. Про темну також не брешеш. Але люди, які до тебе приходять, впевнені, що темна відьма - це майже, як світла, тільки використовує чорний колір в одязі, та вміє імітувати загробний регіт.
Як же вони помиляються! Приходячи до тебе, клієнти підписують собі не те щоб смертний вирок, скоріш договір про неприємності, і великі, на багато років уперед. Хоча впевнені, що прийшли зробити пристріт на когось. Ти брешеш всім та про все, тому що договір словесний, і дуже легко під час розмови ввернути речення, яке змінить всю суть угоди.
Ти паскуда, і точно знаєш про це. І це знання хвилює тебе приблизно так само, як вірогідність появи чорної діри на кордонах Сонячної системи. Головне, що цікавить тебе - це гроші та вплив. І вілла на Балі, про яку ти мрієш не перший рік.
Тобі, Алаіта, вже п’ятдесят п’ять років. Але, звісно, на них ти не виглядаєш. Максимум - двадцять п’ять. І тільки інколи, якщо ти витратила багато зусиль на закляття, справжній вік проглядає через ретельно накладену маску молодості. Тоді на тебе краще не дивитися. Ну, якщо немає бажання погано спати потім вночі.
Ти пішла, і залишила їжу. Точно знаючи, що вона несмачна. Тільки тут помиляєшся. Ти вважаєш цю їжу такою. Тому що тебе також можна обманути. І удати, що це фу, гидота яка, а не їжа для справжнього дракона. Ти побачила, що їжа перший раз дуже довго залишалася не з’їденою, та зробила висновок, що вона не подобається. Але це найкраще з того, що ти купувала. Алаіта, тут тебе надурили. І хто? Ахаха. Домашня тваринка.
От ретельно замкнені двері відчинити не можна. На жаль. Як і вибратися через димохід, за відсутністю такого. Правда, існують інші виходи, які можна перевірити. Головне, щоб був час. А він є. Разом з бажанням накивати п’ятами звідси. Хоча найбільшим бажанням є помста. Кажуть, її подають холодною. Але, здається, це блюдо не просто охолонуло, а вже вкрилося товстим шаром льоду. Або ненависті до тебе. А, може, і тим і іншим.
Робити шкоду у твоєму гніздечку небезпечно. Тому це ніхто робити не буде. А дмухнути в дзеркало холодним полум’ям - можна. Тиждень після цього твоє зображення буде викривленим, показуючи варіант “Алаіта погладшала”. Поки ця фішка не розгадана, можна інколи так забавлятися. Не часто. Та й одяг буде заперечувати такому ствердженню дзеркала. Ну а коли/якщо цей маленький жарт викриють, можна придумати ще щось.
Про тебе, Алаіто, можна більше нічого не казати. Як про тих, які пішли - або гарно, або ніяк. Тому що ти відьма сильна, можеш відчути, що кажуть, та почати мститися. Хоча, якщо це такий бал, як сьогодні, то є шанс, що ти не помітиш. Там такі кавалери будуть - від відьмаків до іфритів. Так, подія міжнародного масштабу. Тому ти туди й прагнула потрапити. Від іфритів до Балі не так далеко.
Ти повернешся під ранок, і в домі буде тихо. А ненависть… Її не помітно навіть тобі. Вона просто розлита в повітрі. І в один прекрасний день ти захлинешся нею, і це буде гарно. І твоя домашня синьо шкіра тваринка нарешті стане вільною.
