Глава 14. Чорне двадцять два

Платинова кулька витанцьовувала по обсидіановому колесу рулетки, видаючи сухий, ритмічний тріск, який для більшості присутніх у залі звучав як удари пульсу самої пані Удачі. Навколо столу зібралося чимало розкішно вбраної публіки: сенатор із прикордонного сектора, чия ліва рука була повністю покрита живою золотою наношкірою, відома оперна діва з Нового Берліна та пара професійних гравців із Тіньових Світів, чиї очі під темними окулярами гарячково прораховували вектори руху.

Проте вся увага елітної громади була прикута не до кульки, а до велетенського чорного андроїда в гігантському червоному метелику. Роберт стояв непорушно, наче базальтова статуя, але всередині його полікарбонатного черепа квантовий процесор працював на межі термічного перевантаження.

— Майкле, — пролунав тихий, ледь чутний тріск у мікронавушнику контрабандиста. — Біометричний термінал VIP-зони почав трансляцію тактового імпульсу. Захист сервера виявився складнішим, ніж припускав барон Корво. Вони використовують динамічне 128-бітне шифрування з прямою прив'язкою до коливань магнітного поля самого лайнера. Мені потрібно ще мінімум три хвилини повної нерухомості біля цього столу.

— Роби що мусиш, залізяко, але не привертай уваги, — так само тихо відповів Майкл, ліниво покручуючи в пальцях важкий золотистий чип Синдикату.

— Не привертати уваги? — Роберт злегка повернув до нього оптичний сенсор, який мигнув іронічним жовтим світлом. — Майкле, я — двохсоткілограмовий бойовий андроїд у краватці-метелику з контрабандного шовку Тортуги, який стоїть посеред залу вартістю в річний бюджет невеликої системи. Я уособлення фрази «привертати увагу».

Кулька зробила останній віраж, глухо вдарилася об металеву перегородку й завмерла.

— Чорне, двадцять два! Ставки зроблено, ставки виграно, — мелодійно промовила круп'є з фіолетовим волоссям, і її кібернетичні пальці з бездоганною точністю підсунули до Майкла цілу гору блискучих платинових чипів.

Навколо столу прокотився стриманий, але здивований гул. Сенатор із золотою рукою невдоволено примружився, а оперна діва награно зітхнула, розглядаючи Майкла крізь кришталевий лорнет.

— Неймовірна інтуїція, містере Вандер, — кібернетичний адміністратор, який досі спостерігав за грою з тіні марсуанських дубових колон, знову з'явився поруч, наче привид. Його золоті візерунки на скронях ледь помітно завібрували від сканування обличчя Майкла. — Подвоїти ставку чи бажаєте перейти до залу вищих лімітів?

— Мій логістичний секретар вважає, що це число сьогодні приносить нам удачу, — Майкл невимушено підштовхнув усю виграну гору чипів назад на те саме поле. — Залишаємо все на чорному двадцять два. Повторимо, красуне.

Дівчина-круп'є професійно здригнулася — сума на кону тепер могла купити невеликий патрульний катер Федерації. Вона знову запустила платиновий снаряд по обсидіановому колу.

• Статус завантаження даних: 47% реєстру фінансових транзакцій Грейвса скопійовано.
• Рівень тривоги: Локальний брандмауер казино зафіксував несанкціоноване споживання енергії в підмережі VIP-ліфта. Направлено технічний дрон.
• Залишок часу: 90 секунд до автоматичного блокування порту.

— Майкле, — застеріг Роберт через внутрішній канал, поки його срібляста антена під метеликом гарячково вбирала гігабайти зашифрованої інформації. — До нашого сектора наближається ремонтний дрон класу «Окулус». Якщо він просканує мій бездротовий модуль на цій частоті, наш статус ексцентричних інвесторів миттєво зміниться на статус космічного брухту.

Майкл боковим зором помітив, як під стелею атріуму, тихо дзижчачи трилопатевими стабілізаторами, плавно знижується невелика куляста сфера з глянцевого білого пластику з яскраво-блакитним лазерним оком. Дрон прямував точно до голови Роберта.

Діяти треба було негайно, і бажано в стилі «Дзен і мистецтво випадкових руйнувань».

Майкл різко, ніби від надмірного азарту, змахнув рукою, «випадково» зачепивши кришталевий келих із колекційним шампанським, який адміністратор так люб'язно поставив на край столу. Ігристо рідина красивою дугою полетіла прямо на відкриту сенсорну панель керування рулеткою.

Електроніка елітного закладу, звісно, мала захист від вологи, але не від концентрованого цукру та алкоголю потрійної дистиляції Синдикату. Панель видала короткий сніп синіх іскор, обсидіанове колесо раптово заклинило на повному ходу, а платинова кулька з ефектним свистом вилетіла за межі столу, влучивши прямо в центральну лінзу ремонтного дрона, що висів над ними.

«Окулус» ображено пискнув, його блакитне око замиготіло фіолетовим хаосом короткого замикання, і дрон безпорадно закрутився на місці, після чого м'яко впав у глибоке декольте оперної діви з Нового Берліна. Зал вибухнув криками, сміхом та істеричним обуренням примадонни.

— О, мої найглибші вибачення! — Майкл приклав руку до грудей з виразом щирого жаху на обличчі. — Ці нові колоніальні смокінги... тканина абсолютно не дихає, руки самі здригаються від напруги! Запишіть ремонт цієї прекрасної іграшки на мій рахунок, любезний.

Адміністратор-кіборг застиг, його золоті візерунки на мить згасли від системного шоку. Навколо панував ідеальний, контрольований хаос.

— Завантаження завершено. 100% даних Синдикату на нашому чипі, — прорипів Роберт, плавно ховаючи срібну голку під червоний шовк. Його метелик від вибуху іскор злегка припав попелом, але тримався гордо. — Реєстр Грейвса у нас, Майкле. І, мушу зазначити, твій коефіцієнт точності кидка келихом перевищив мої найоптимістичніші розрахунки на дванадцять відсотків.