Глава 8. Станція «Осколок»: Притулок тіней

Через два тижні «Зірка Оріона», латана-перелатана, покрита грубими рубцями від зварювання та посічена мікрометеоритами, більше нагадувала шмат космічного сміття, ніж міжзоряне судно. Вона повільно, майже беззвучно пришвартувалася в самому темному, глухому куті «Осколка» — величезного, видовбаного зсередини тридцятикілометрового астероїда, що дрейфував на межі нейтральних територій. Це місце було справжньою клоакою галактики, де не пізнавали законів Федерації. Тут не питали імен, тут не перевіряли реєстраційні номери, тут питали лише ціну.

Майкл сидів у прокуреному, напівтемному барі «Чорна діра». Повітря тут було важким, насиченим солодкуватим димом дешевих синтетичних наркотиків та запахом перегрітого мастила. Він навмисно обрав стіл у кутку, спиною до глухої перебірки, тримаючи праву руку на руків’ї важкого імпульсного розрядника, схованого під потертою шкіряною курткою. Навпроти нього, ледь освітлений миготливим неоном, розташовувався чоловік, чиє обличчя було повністю приховане за високотехнологічною маскою-хамелеоном. Рідкі кристали на її поверхні безперервно переливалися тьмяними відтінками сірого й синього, стираючи будь-які риси й міміку — це був посередник інформаційних брокерів «Нульового Вузла», найвпливовішої тіньової мережі цього сектора.

— Інформація про проєкт «Чиста Енергія»? — голос посередника, пропущений крізь вокодер, був спотворений сухим скреготом металевого синтезатора. — Це надзвичайно небезпечний товар, Стоун. Ти навіть не уявляєш, куди засунув свій ніс. За таке Федерація спалить цілу планету, засипле попелом зоряну систему, щоб просто замістити сліди.

— Саме тому я тут, а не на офіційній митниці, — Майкл спокійно, намагаючись не видати внутрішнього тремтіння, посунув по заліпленому столу зашифрований квантовий чип. — Взамін мені потрібні не просто гроші. Мені потрібен новий, швидкий корабель, чисті біометричні документи на мене і цього ведроїда, і… повний, абсолютний захист від шукачів Грейвса. Ваші боси з Синдикату Вільних Торговців адже давно шукали привід, щоб притиснути адмірала до стіни?

Посередник повільно протягнув руку в тонкій рукавиці й торкнувся чипа. В ту ж секунду на його масці-хамелеоні на долі секунди відобразилися зеленуваті каскади даних, що проносилися з шаленою швидкістю: тривимірні схеми біологічного вулика, фрагменти відеозаписів із капітанського містка «Валькірії», детальні звіти про жахливі мутації екіпажу.

— Це… монументально, — ледь чутно прошепотів брокер, і в його спотвореному голосі вперше прокусилися живі, людські нотки подиву. — Це не просто корупція чи розпил бюджету Флоту. Це війна видів. Синдикат приймає твої умови, Стоун.

Уже за годину Майкл і Роберт стояли в глибокому, закритому для сторонніх ангарі у внутрішньому радіусі «Осколка». Перед ними, освітлений лаконічними білими прожекторами, блищав антрацитовим вуглепластиковим корпусом хижий, кутастий швидкісний перехоплювач класу «Тінь». На ньому не було жодних розпізнавальних знаків чи серійних номерів. Форсовані субатомні двигуни, інтегрована система квантового маскування — про такі технології Майкл за часів навчання в академії Флоту міг лише мріяти.

— «Зірка Оріона» залишиться тут. Її повністю переплавлять у доменних печах астероїда, щоб ніхто й ніколи не знайшов нашого сліду, — Майкл із легкою, щемливою тугою подивився на старий, вірний вантажник через панорамне вікно ангара.

— Вона була хорошим кораблем, Майкле, — Роберт, тепер оснащений новим, блискучим маніпулятором із міцного чорного полікарбонату, акуратно поплескав пілота по плечу. — Але мушу зазначити, що на цьому новому судні у внутрішніх житлових приміщеннях є вбудований автоматичний модуль для медитації та йоги. Твій хребет оцінить цей апгрейд.

Майкл коротко усміхнувся. Він чітко знав і розумів, що тепер за ним почнеться таке полювання, якого ця галактика ще ні разу не бачила. Федерація та структури Грейвса не вибачать крадіжку своїх найбрудніших, найнайкривавіших секретів. Але тепер у нього були безмежні ресурси Синдикату, неймовірно швидкий корабель і головне — правда, яка рано чи пізно вибухне оглушливою тишею на центральних столичних планетах.

— Знаєш, Роберте, — Майкл одним легким рухом стрибнув у глибоке крісло пілота, відчуваючи під пальцями приємне тремтіння й міць повністю активованих нових систем. — Здається, провидіння все-таки не у відпустці. Воно просто вирішило кардинально змінити мені спеціалізацію. Із простого перевізника космічного сміття — прямо в привиди.

Антрацитовий перехоплювач безшумно вислизнув крізь магнітне поле шлюзу астероїда і вмить розчинився в абсолютній чорнині космосу, перш ніж перший розвідувальний шукач Федерації взагалі встиг запеленгувати хоч якийсь натяк на їхній тепловий слід.