Глава 10

- Насильство - це груба сила, що заподіює фізичну або моральну травму. Якщо ти вважаєш, що в обов'язки чоловіка входить рукоприкладство, а дружина повинна все це зносити, бо він головний - знай, я дам здачу. Ніхто. Ніколи. Навіть через біль. Не змусить мене стати річчю. Любов не контроль, любов це довіра Ейдане, турбота, відповідальність, самопожертва, це дуже широке поняття, яке включає в себе так само прагнення до цього почуття обох.         

Стримуючись, але все ж таки вислухавши мене, Ейдан криво «по-прайсовськи» посміхнувся:

- О, відповідальнішого за мене в нашому шлюбі навряд чи можна було ще когось знайти. А самопожертва з мого боку - я тоді сказав тобі, що виховаю вашу дитину як свого сина, я не спілкувався зі своєю матір'ю, щоб у неї не було можливості втручатися в наші з тобою стосунки, я не хотів розлучатися з тобою, навіть знаючи, що після викидня ти вже ніколи не зможеш дати мені спадкоємця. Так, Кіро, знати кожен твій крок - це моя турбота про тебе, але я ніколи тебе не бив і не брав силою. Можливо, в моїх очах і читалася така загроза - тільки ось ти єдина людина, якій я не зможу нашкодити. Ти мала все, Кіро, даючи мені в замін крихти. Інші жінки до моїх почуттів до тебе ніколи не мали ніякого відношення. Я лише намагався заповнювати нестачу того, чого мені бракувало в тобі, прекрасно усвідомлюючи, що ти моя одержимість. Був момент, коли я хотів звільнитися від цієї одержимості, тепер ні. Ти знову повернешся до мене, і ми почнемо все спочатку. Інакше я тебе відправлю до в’язниці за замовлення вбивства.

- Ах, ось ви де! - широко відчинивши двері, з'явившись немов рятівна соломинка, на балкон ступив Натан, виблискуючи своєю незмінною посмішкою.

- Зараз ти звалиш, Натане! Ти тут зайвий! - прогарчав Ейдан, повільно повертаючись до брата. Бійка тут була ні до чого, але цей момент я збиралася використати для себе. Як не дивно, але зараз більш тверезомислячим з них мені здавався саме Натан.

- Я спокійно опишу йому ситуацію, і вийду до тебе через п'ять хвилин, - торкнула я за рукав Ейдана, в спробі згладити гострий кут і виграти час. - Дай нам всього п'ять хвилин. Гадаю, привертання загальної уваги буде тут зайвим. Я скажу Натану чому я розриваю з ним наш договір.

Здається, мій голос подіяв на Ейдана як заспокійливе, і це дозволило йому холоднокровно зважити ситуацію.

- Добре. П'ять хвилин, - процідив він важко зітхнувши, залишаючи нас наодинці.

- І? - зігнув Натан свою смоляну брову.

- Напад на Прайсів! - швидко випалила я. - Я була до цього причетна, до того як втратила пам'ять. Ейдан пригрозив мені, зажадавши ...

- Я зрозумів, - обірвав мене Натан, чомусь перехилившись через перила. - Зможеш стрибнути? Кіро, час йде.

- Легко, якби не ці підбори. Що ти задумав?

- По можливості непоміченими дістатися до автостоянки, - кинув він мені, стрибнувши вниз. Недовго думаючи, скинувши туфлі, перекинувши ногу через поруччя, я стрибнула за ним слідом, благо висота була метра півтора. Правда, босоніж приземлятися було дуже боляче!

Схопивши мене за руку, Натан потягнув мене за собою. Бігати в вузькій сукні - це ще те завдання, але я героїчно здала стометрівку, благополучно плюхнувшись в його спортивне авто.

- Інтригує навіть не те, що ти задумав, а те, що мультимільйонер Натан Прайс збігає через балкон як дрібний хуліган, - віддихавшись, усміхнулася я, за звичкою змахуючи чубок. - Так куди ми їдемо?

- Статут Прайсів говорить: «Ні в якому разі наше лайно не повинно вилазити назовні». Рік тому, мій молодший брат Рікан, на своє сімнадцятиріччя напився до усрачу та збив людину на смерть, але покарання за це він так і не поніс. Тому що він Прайс. Справу зам'яли, і про це ніхто не дізнався. Як і про те, що моя сестра Ізабель лікувалася від наркотичної залежності. Ти єдина, хто вирішив зіпсувати репутацію Прайсів, подавши на розлучення. Але Ейдан ні за що не використовує проти тебе інформацію, якщо ти будеш носити прізвище Прайс. Мені здається, схиляти перед ним коліно тобі не хочеться, але ж є і інші способи стати місіс Прайс, - лукаво посміхнувся Натан, випромінюючи самовпевненість. - Зробимо все по-моєму, крихітко. Ти ж бачиш, обставини нас самі до цього змушують. Я не деспот, просто шибайголова. Ми одружимося завтра, і завтра ж полетимо до Іспанії. Буде весело, погоджуйся!

- Ти й справді розпещений ідіот, - фиркнула я. - Ми ж не кохаємо один одного!

- Розкажи мені казочку про любов, - промовив Натан, граючи голосом. - Вона зробила тебе щасливою, Кіро? - цілком серйозно запитав він в наступний момент. - Сядеш на валізах і будеш на неї чекати?

І дивлячись на пейзажі, які проносилися повз, я замислилася.

У моєму житті справді була любов, взаємна, щира. Часом ми сварилися, його гарячий темперамент, моя впертість, але ми настільки потребували один одного, що долаючи це, піднімалися на наступну сходинку щастя. Мені здавалося, що так ми доберемося до зірок, сходинка за сходинкою, а там будемо перебувати у вічному блаженстві. Але я впала вниз, а Маркус вознісся до цих самих зірок і далі, куди там йдуть душі. Моє власне почуття любові розчавило мене, коли я зрозуміла, що того, кого я люблю - більше немає. Полюбити когось вдруге мені вже буде складніше, тому що в мені засів страх. Страх того, що це різко і боляче обірветься, страх порожнечі. Тому можливо, Натан мав рацію - легше веселитися без неї.

- Я вийду за тебе, тому що я так вирішила сама, а не тому що мене до цього примусили. Я думала про це ще до того, як ти відчинив двері. Коли в той момент на балконі я побачила твої очі, я зрозуміла, що піду з тобою, не дивлячись на те, що у мене якісь дивні почуття до Ейдана. Ти маєш рацію, я не можу дозволити йому зв'язати мене по руках і ногах, він мене лякає. Так що ми будемо з тобою робити Натане? Коли одружимося? Як ти уявляєш собі наше сімейне життя?

- Ти будеш в'язати мені шкарпетки, чекаючи на мене з полювання. Жартую! Просто будемо вчитися уживатися під одним дахом в однакових побутових умовах, приймаючи заскоки один одного, як характерні звички. Ми будемо лаятися, миритися і робити дітей.