Глава 8

Професійно та чисто заваливши цього виродка, я інстинктивно потягнулася до поясу, за звичкою шукаючи там наручники.

- Лежати, я сказала! - рявкаю, вивертаючи йому руку. - Швидко дай мені свій ремінь! - кинула я Ейдану, бо він був до мене найближче.

- У вас у всіх буде моторошно боліти голова, ви будете відчувати оніміння в кінцівках та слабкість, але гіршого ми, слава богу, уникли, - звернулася я до Прайсів, зібравши зброю у нападників. - Натане, ти намагаєшся додзвонитися або як?

- Я вже додзвонився, - вимовив він, не зводячи з мене свого пильного вивчаючого погляду. - Скажеш, серіалів надивилася? Наскільки я пам'ятаю, техніка рукопашного бою не входить в програму дизайнерів. Це що таке було, Кіро? Що це за ніндзя прийоми? Звідки?

- А наскільки я пам'ятаю, тут було троє дорослих мужиків, які повинні були протистояти вбивцям. Вашу сім'ю ледь не пустили в розхід, могли б сказати «спасибі», - грубувато та з розчаруванням кинула я, розуміючи, що ситуація поставила мене в двозначне становище. А дійсно, звідки та Кіра вміє стріляти і махати ногами?

- Кіро ... у тебе кров, - злякано прошепотів Ейдан торкнувшись спочатку моєї мокрої плями на сукні, а потім глянувши на свою закривавлену руку, і він був єдиний, хто злякався за мене абсолютно щиро.

На лівому боці у мене виступила довга кривава смуга. Натиснувши на рану, я злегка скривилася.

- Всього лише подряпина, навіть зашивати не доведеться. До вашого жалю жити буду.

- Я не здивуюся, якщо ти теж причетна до цього нападу! - прочухалися злісна мачуха, свердлячи мене очима. - Я бачила, як ти дивилася на годинник, значить, знала коли це станеться.

- Звичайно, я знаю період дії цього газу на організм людини, нападники теж про це знали. Вони проникли сюди будучи впевнені, що ви не зможете чинити опору. Якби я була до цього причетна, скажіть, навіщо мені було вас рятувати? Щоб здивувати вас? Не думаю. Краще запитайте, хто з прислуги приніс газ, і де була ваша чортова охорона? Я впевнена - якби ви спустилися на перший поверх, вас би зустріли там свинцем. Хтось дуже наполегливо хоче знищити Прайсів. Так що вам варто вжити заходів, а не тикати в мене пальцем!

- Кіро, але це дійсно дивно. Раніше за тобою такої моторності та замашок спецназівця не помічалося, - Ейдан натиснув інтонацією, натякаючи на мою амнезію, про яку інші його родичі не були обізнані.

- Вважай, що перед тобою поліпшена версія твоєї колишньої коханої жінки, - з гірким сарказмом усміхнулася я йому. - У всіх нас є свої таємниці, Ейдане. Ти ж теж не побажав мені багато чого пояснити.

- Дуже боляче? - знов доторкнувся він до мого порізу, дбайливо заглянувши мені в очі.

- Просто пече, - видихнула я, щосили внутрішньо опираючись виниклому тяжінню.

Прайси, звісно, не розуміли що відбувається між нами двома, чому замість зневаги та ненависті Ейдан з такою ніжністю дивиться на мене не відриваючись, зате я остаточно переконалася, що ця людина все ще кохає Кіру. Просто якийсь містичний любовний трикутник! Ейдан, я і привид мого двійника. Тому що схоже я теж до нього небайдужа, мені захотілося обійняти його, сховатися у нього на плечі, щоб він прошепотів мені ласкаве. ... Стоп, це газ, я повинна бути марю! 

«Це не твій чоловік, Кіра Гроссу!»

Потягнувши його до вікна, подалі від вух, але ближче до свіжого повітря, я заговорила якомога тихіше:

- Скажи, мені важливо знати, я що колись переспала з Натаном?

Скривившись, він знехотя ствердно кивнув у відповідь, не зводячи від мене очей. Колись цей факт мабуть мало не звів його з розуму, зараз на його обличчі прослизнули лише відлуння тих мук, які він зміг прийняти.

- Дитина .... був від нього? - видавила я, одночасно здригаючись та внутрішньо холодіючи.

Він знову ствердно кивнув.

- Натан про це знав? - мій голос впав остаточно.

На цей раз Ейдан заперечливо похитав головою.

- Якби ти розповів мені все, я б не прийшла сьогодні із ним. Через цей туман в голові мені важко орієнтуватися, але я не зустрічаюся з Натаном. Насправді це скоріше угода - я відвідую разом з ним заходи протягом місяця, а він допомагає мені знайти одну людину. Ейдане, я не хочу, щоб ти думав, ніби я роблю тобі це на зло.

- Всього розповісти неможливо, Кіро, я ж радив тобі триматися від нього подалі, - гірко зітхнув він, трохи розслабившись. - Де ти навчилася так стріляти?

- Всього розповісти неможливо, Ейдане, - повернула я йому його фразу. - Мені шкода. Я б багато чого віддала, щоб виправити помилки, Ейдане. Я йду, не переживай! - у мене просто не вийшло протистояти цьому бажанню, це була якась надприродна термінова потреба. Я все-таки обійняла його, бажаючи попрощатися, і Ейдан у відповідь хоч і коротко, але все ж міцно притиснув мене до себе. І в цей самий момент до мене дійшло чому ж мене так лякає це тяжіння - у мене з'явилася до нього подоба справжніх почуттів.

- Я все ще кохаю тебе, - прошепотів він, торкаючись губами мого вуха. - Таку як ти зараз кохаю навіть сильніше. Це повернулося, Кіро, ... моя необхідність в тобі.

Мені стало не по собі, в голові каша, у відчуттях бардак, я не знала що йому відповісти, і що на нас чекає після цих слів в майбутньому - я остаточно заплуталася в переживаннях, які на мене звалилися.

- Нам усім доведеться дати свідчення, і тільки після цього я тебе відвезу! - перегородив мені шлях Натан, коли я відліпилася від Ейдана.

- Дідька лисого я з тобою поїду!

- Як миленька, - із залізобетонною упевненістю кинув мені Натан.

- Наш договір з тобою не має юридичної сили. Я знайду інший спосіб потрапити до Європи, - прошипіла я йому одними губами.        

- Ні, тому що я зроблю так, що ти не зможеш покинути навіть межі цього міста. Зі мною можна домовитися, Кіро, не варто воювати проти мене.

- Мене від тебе нудить, Натаніелю Прайс! – дія адреналіну скінчилася, і тепер залишився тільки неприємний осад, ні хвилини не хотілося перебувати в цьому будинку!