Сині очі

Сині очі

Пролог

- Голівка вже появилася. Тужся! Ще! Що? - здивувалася лікарка, побачивши білу шкіру дитини, яка щойно народжувалася.

- Що таке, лікарю? - захвилювався батько народжуваємої дитини, який був присутнім на спільних пологах, але стояв біля голови дружини.

- Ще! Ще! Тужся! Ще трохи! Ось і все! Молодець, мамо! Зараз ще послід народиш - і все! - говорила лікарка акушер-гінеколог.

Медична сестра прийняла дитину, протерла та поклала її на груди матері.

- В неї сині очі?!! - чи то здивувався, чи то обурився татко.

- У більшості сині очі, поки пігмент не почне сам вироблятися. - пояснила акушерка, яка приймала пологи. - Це нормально. Але шкіра біла. Це дивно. Прийдеться вас тут протримати для дослідження з виявлення можливих хвороб.

- Сині очі! Біла шкіра! Марто! Ти мене зрадила! Це не моя дитина! Не хочу тебе бачити!

- Дурню! Ти ж чув! А! Ааа... - народжувала послід жінка, який одразу витягнувся. - Дурню! Де я могла тебе зрадити? З ким? Де тут ти бачиш білошкірого синьоокого красеня?

- Може й не красеня! Ти ж літала у відрядження у сусідню галактику, ось мені й зрадила!

- Коли це було?

- Може там термін вагітності інший!

- Там такі ж самі, як ми з тобою, там наші живуть на штучній базі!

- Мені байдуже! З ким з них! Хоч з усіма!

- Що? Що ти несеш?

- Може там був якийсь місцевий! Планета ж, на якій ти була, далеко від своєї зірки! Може взагалі ти напилася та не пам'ятаєш нічого! Що ще гірше!

- Як ти можеш! Так про мене думати!

- Бо я бачу факт: цю дитину! 

- Шановні батьки! не сваріться! Може це звичайна генна мутація. Треба все перевірити. - пояснювала лікарка. - Не поспішайте з висновками. Ви куди?

- Не хочу я цієї дитини! Не хочу я такої дружини! - вискочив чоловік, грюкнувши дверима.

- Ця дитина мені життя зламала! - заридала мати. - А я ще досі кохаю цю нікчему! Цього покидька.

- Все налагодиться. Ваш чоловік охолоне та повернеться. А дитина ось яка гарна, ви її полюбите. Принаймі у вас є донька, яка не схожа ні на кого на цій планеті. 

- Дійсно, не схожа ні на кого на цій планеті. Що мені з нею робити?

- Виховувати та любити.

Мати обійняла свою дочку, яка смоктала груди, насолоджуючись материнським молозивом, яке два дні виробляється перед тим, як піде вже повноцінне материнське грудне молоко.

- Нічого, сама виховаю. Та вилікую, якщо дитина хвора. - пообіцяла молода мати. - Якщо він мені не вірить, то мені не потрібен такий чоловік.

1

- Романе Володимировичу, це Ваш кабінет. - знайомили нового лікаря з його місцем роботи. - Генній інженерії виділений цілий поверх.

- Дякую. - промовив Роман Володимирович.

- Так, мамо, у мене все добре. Так. Я вже поїла. На вихідні не зможу приїхати додому, бо лікарі хочуть якесь нове обстеження провести зі мною. Так. За це додатково заплатять, так що ти зможеш виплатити той клятий кредит. - по коридору лікарні пройшлася дівчина з білою шкірою. - Так. Так…

Далі вже не було чутно її розмови по мобільному.

- Це та сама білошкіра дівчина на ім’я Світляна, якій стільки наукових робіт присвячено? - запитав лікар у супроводжуючих.

- Так. Це вона. Це та пацієнка, заради якої Ви влаштувалися до нас на роботу.

- Я хочу з нею познайомитися.

- Ви познайомитеся. В процесі роботи.

- Я згораю від нетерпіння прямо зараз. Дійсно. Коли вона закінчить розмову зі своєю матір’ю по телефону.

- Авжеж. Але Світляна зазвичай годинами спілкується зі своєю матір’ю по телефону. Навіть процедури проходить та прості обстеження, не відкладаючи цього телефона.

- Я чув, що на вихідні планується нове обстеження Світляни?

- Так. Обстежимо для цікавого дослідження. Лікарю. У Вас у кабінеті усі документи з цього приводу.

- Не знав, що у першій тиждень на цій роботі мені прийдеться сверурочити у вихідні. Але мені дуже цікаво, що там. Заради чогось нового я готовий жити на цій роботі.

- Добре. Там Ваш кабінет. - Роману Володимировичу нагадали напрямок, де він повинен працювати. - У Вас багато роботи. Потім поговорите зі Світляною.

Новий лікар подивився у сторону біля вікна, де Світляна, білошкіра синьоока дівчина, продовжувала розмовляти зі своєю матір’ю по телефону, та зіткнув.

Увійшов у свій новий кабінет, сів за величезний стіл на зручному кріслі та почав роздивлятися документи.

2

 - Світляно, ви ж у курсі, що у далекому Всесвіті, де ми зараз знаходимося, подалі від Землі, праматір’ї людства, на планеті, яка розпалюється своєю зіркою, для захисту від променів рідної зірки давно народжуються лише кароокі з найтемнішою шкірою. Вас обстежують, досліджують зі самого народження. Ви народилися у звичайній родині одразу зі синіми очима та білою шкірою, здатними протидіяти ганебній дії променів світила, не реагуючи на них опіками та порушенням зору. Генна мутація? Досі ніхто не може це вияснити. За вісімнадцять років! Вас одразу забрали з родини та розмістили у дослідницькому центрі, де вивчають, вивчають, постійно вивчають, не даючи повноцінно жити. Вами зацікавилася комерційна генна інженерна компанія, яка тільки почала розвивати свій бізнес на зміні зовнішності майбутніх дітей. Можливість зробити синьоокими та білошкірими нащадків, пристосованими до реальних умов життя, дражнить великим прибутком. Невже Ви не хочете покинути цей дослідницький центр та почати жити повноцінно? - запитав Роман Володимирович.