Син демона

12. На прийомі у відьом

Мені стало якось моторошно, виникло відчуття, немов хтось дивиться мені в спину. В сусідній кімнаті пролунало рипіння половиць, хоча я була впевнена, що там нікого не було. І мої нерви здали. Я схопила свої речі, ключі і кинулась геть, подалі від цього будинку. Навіть пальто застібала вже, коли вийшла на подвір’я і трохи віддихалась. 

“Не позаздрю тим, хто зрештою тут поселиться, — думала, поки йшла до водія, який чекав мене, дрімаючи в машині.  — Я б відмовилася, навіть якби цей величезний будинок віддавали мені задарма…”

Приїхала в офіс, але за час дороги страх ніби трохи минув, і я вже сумнівалася, чи дійсно все те було насправді, а не грою уяви? Я знову відкрила ті фотки і побачила, що тепер і на зображенні в ноутбуку не було ніяких дверей і постатей. Хоча фото були такими ж нечіткими і ніби трохи зернистими, як ті, які давали нам власники. 

Хтозна, як це пояснити, адже фотоапарат був справним, щоб перевірити, як він працює, я прямо тут, в автівці, зробила кілька знімків краєвидів із вікна, і все було чітко видно. 

Зрештою, вирішила просто покращити якість фото у фотошопі і не говорити нічого шефині. А то вона ще подумає, що в мене з нервами не все гаразд…

Коли я віднесла їй готові, вже відкориговані знімки, вона зітхнула.

— В тебе теж вони  всі якісь похмурі. Ну, хоч якість вища. Добре, виставимо, що є.   

 — Певно, там таке освітлення, — сказала я.  — Нічого кращого не вдалося зробити. Але будинок великий і навколо нього чимала ділянка, думаю, покупці знайдуться, бо й ціну поставили цілком прийнятну…

— Добре, хай буде так, — кивнула начальниця…

***

Після роботи, попросивши маму через нібито “термінове завдання на роботі” забрати малого з садочка і побути з ним у мене вдома годину чи дві, доки я повернуся, я вислухала трохи нотацій, сказала, що постараюся більше не затримуватись, це останній раз, а потім з полегшенням натиснула на “відбій” і поїхала до відьми. 

Коли підійшла до будинку за адресою, яку мені надіслали, з гілки дерева злетів ворон і підлетів до мене, голосно каркнувши. Я аж здригнулась від несподіванки. Тепер, після того, як почалися усі ці події після першої зустрічі з Люциусом, я в усьому стала бачити загадкові знаки. Ще не встигла натиснути на кнопку дзвінка, як двері самі відчинилися переді мною. 

“Можливо, вони побачили мене  через якусь камеру спостереження”, — подумала я і обережно переступила поріг будинку. 

 — Заходьте сюди, — почула я приємний жіночий голос з кімнати прямо переді мною по коридору, і двері так само самі відчинилися, пропускаючи мене. Я побачила бібліотеку, заставлену шафами з книгами, книги були й на підвіконні, і навіть на підлозі. За великим столом сиділа дівчина десь мого віку, з довгим рудим волоссям, розпущеним по плечах, на ній був звичайний светр і джинси, і я трохи розгубилася, бо очікувала побачити літню жінку в якомусь балахоні, як і малювала в уяві типову відьму. 

 — Добрий вечір… я… е-е-е… до відьми записувалася, це тут? — мій голос звучав невпевнено. 

— Так, це тут, — усміхнулась дівчина. — Отже, що у вас за проблема?

Я вирішила спершу не говорити всю правду про себе, зокрема, про те, що маю сина від демона. Якщо вона справжня відьма, то повинна сама щось відчути. Якщо ж просто шарлатанка, то я це побачу, тоді просто згорну розмову, попрощаюсь і піду. Якщо ж вона якось покаже, що дійсно має силу, тоді я все й розповім, без втаювання…

 — Розумієте, я працюю ріелторкою, і от зіткнулася з дивним випадком… — я розповіла про той загадковий будинок і показала не оброблені фото. — А потім мені трапилося ваше оголошення, ви написали, що якщо у моєму житті відбувається щось дивне, я можу звернутися до вас. І от я тут… Хотілося б почути вашу думку про цей будинок. і ще дещо…

— Схоже, тут живе привид, — до нас підійшла ще одна дівчина. Ця була вся в чорному і на відьму була схожа більше. — Вони погано відображаються на світлинах і в дзеркальних поверхнях. 

 — І що тоді робити? Його можна якось прогнати? — поцікавилась я. 

— Ну, цілком можливо, — кивнула брюнетка і підійшла ще ближче до мене. — Аню, ану підійди до неї. Від неї демоном несе, але ж вона людина… Може, під закляттям?

Я відчула, як моє серце ніби на мить перестало битися… Отже. вони дійсно мають відьомську силу, раз відчули енергію Люциуса…

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше