Він пішов надто швидко. А я не могла довго заснути. Та все ж коли втома взяла своє і я таки поринула в сон, мені чомусь снилась конюшина. Але не звичайна, не трилисна, а чотирилисна. Така, казали, приносила удачу.
Коли я прокинулась, я дуже чітко памʼятала цей сон. Зранку, коли готувала сніданок і гортала стрічку в інстаграмі, мені на очі потрапила реклама.
"Відчуваєте, що вам не щастить? Негаразди переслідують вас? Можливо, це порча, або вплив інших потойбічних сил Нав. Якщо хочете з цим розібратись, ми можемо допомогти."
І далі пропонувалось натиснути на рекламу. Активна кнопка казала "Отримати безплатну консультацію у відьми".
Я б раніше скептично скривилась, прочитавши про відьом, але хіба мені варто сприймати скептично відьом, коли в мене вдома періодично зʼявлявся справжній демон?
Та і згадка слова "Нав", такого ж, яке згадував Люциус, теж давала крихту надії, що це була не шарлатанка. І плюс Люциус сам казав, що відьми існують.
Я натиснула на кнопку і побачила листування в телеграмі. Але мені не хотілось писати туди все, а то ще подумають, що я несповна розуму.
Тому я написала:
"Добрий день, можна з вами порадитися щодо одного особистого питання?”
"Доброго дня. Так, авжеж. У нас є вільна годинка сьогодні ввечері, на восьму. Підійде?"
“Авжеж, я прийду, дякую. Яка у вас адреса?”
Мені скинули адресу і сказали, що будуть чекати. Я теж попрощалась і вийшла з чату. Не мала сильних надій на цю зустріч, але ж треба було з чогось починати. Навіть якщо ця відьма шарлатанка, я можу колись знайти і справжню…
***
Коли я відвела малого в садок, то одразу поїхала до маєтку, який треба було фотографувати. Дорога туди зайняла доволі багато часу, мені треба було доїхати до кінцевої метро і тільки звідти роботодавець організував мені машину.
Я приїхала на місце і побачила шикарну будівлю. На фото вона дійсно виглядала в багато разів гірше, ніж вживу. Ключі у мене були, тож я відкрила хвіртку і зайшла на територію.
Одразу дістала фотоапарат, який мені передали з водієм, і навела на маєток. Зробила фото. Але коли спробувала поглянути на фотографію, то чомусь фотка вийшла якась сіра і трохи розфокусована.
Може, тут якісь магнітні поля?
Та ні, ну що за дурня, я тепер всюди думаю про щось дивне… Може, просто фотоапаратом давно не фоткали.
Вирішила пройти всередину. Відчинила двері. Все виглядало дуже монументальним, хоч і трохи похмурим. Я одразу зробила пару фоток. Потім пішла до наступної кімнати. Подумала, що пороблю більше фоток і вже щось точно зможу обрати чи хоч обробити і тоді виставити.
Коли обійшла все, то перекинула фото на ноут, щоб поглянути на фото у нормальному розмірі. І раптом побачила дещо, що мене спантеличило — на одному фото чітко було видно двері в тому місці, де ніби була суцільна стіна. Я закрила ноутбук, пішла до тієї кімнати і уважно оглянула стіну, може, там десь були приховані двері? Але нічого такого не знайшла. Подумавши, що, може, то просто гра тіней справила таке враження, я увімкнула яскраве світло і зробила ще одне фото цієї кімнати. Причому на самому фотоапараті ніяких дверей не було, хоча фото все одно здалося нечітким.
Та коли я перекинула знімок на ноутбук, двері знову були там! І більше того — біля них стояла якась невиразна фігура, схожа на людину в плащі з каптуром, який був низько насунутий і приховував обличчя…
#286 в Любовні романи
#67 в Любовне фентезі
#89 в Фентезі
#17 в Міське фентезі
Відредаговано: 20.11.2026