3. П'ятниця
На столі , в палаті номер шість , лежить один гладіолус рожевого кольору. Під ним красується рожевий папірець.
- - Добрий ранок, від кого це? Тетяна усміхаючись показала поглядом на квітку.
- - Я не знаю.
- - Його приніс якийсь симпатичний чорнявий хлопець.
- - За тебе перепитував.
- - Що саме він питав?
- - Чому ти тут знаходишся та про твоє здоров'я в цілому.
- На обличчі медсестри не сходила усмішка.
- - Є якісь здогадки ?
- - Так, напевно.
- - Вчора випадково зачепила рукою якогось хама.
- - Неприємний тип.
- - Адам - тяжкий підліток. - Він проходить лікувальний курс і має хороші результати.
- - Скоро його випишуть.
- - До речі, а коли мене відпустять додому?
- - Не менше ніж тиждень.
- - Але все залежить від твого стану
- - Довговато.
- - В тебе непогані результати, думаю ти тут ненадовго.
- ...
- Патриція не зразу помітила записку. Як тільки вона поставила у вазочку з водою квітку , вирішила прочитати що там .
- " Невеличкий подарунок красивій дівчині від того придурка. Чекатиму тебе в дворі лікарні о шістнадцятій годині."
- Нічого собі записочка- подумала дівчина.
- Патриція не знала , що й думати. З одного боку вона була рада, а з другого її лякало те , що вона йде на зустріч з таким неприємним хлопцем , та все ж вирішила прийти.
- ...
- На лаві, біля входу в лікарню ,сидів радісний хлопець з двома стаканчиками кави , котрий шукав поглядом невисоку блондинку з світло-блакитними очима і чарівною посмішкою. Через п'ять хвилин Патриція підійшла і сіла поруч з хлопцем.
- - Привіт , придурку , дівчина з хитрою посмішкою дивилася на Адама.
- - Привіт , вибач мене за вчорашнє. Мене , до речі, Адам звати.
- - Я знаю, дівчина не зводила очей з хлопця. Вона старалася вхопити кожну деталь його обличчя.
- - Звідки це?
- - Маю зв'язки.
- Адам протер очі і глянув глибоко в очі Патриції.
- - Ти на мене не ображаєшся?
- - Ні , звісно, буває .
- - Як тебе звати?
- - Патриція.
- - Ого, дуже красиве ім'я.
- - Ти бачила мій подарунок?
- - Так , він дуже красивий.
- - Де ти його надибав?
- - Взяв ось там, хлопець показав пальцем на клумбу в дворі лікарні.
- - Та ти серйозно двинутий.
- Адам посміхнувся.
- - Є трохи.
- - Що ти плануєш робити сьогодні вночі?
- - Планую спати, а що є якісь пропозиції?
- - Я не так задав запитання.
- - Ти не проти о другій піти зі мною в підвал?
- Патриція трохи нахмурила брови та питально глянула на Адама.
- - Я була там вчора на екскурсії по відділу. Нічого цікавого не побачила.
- - Я не про цей підвал.
- - Біля туалету є старі, дерев'яні двері. Якщо туди спуститися , можна зробити класні фото.
- - От уяви , хто ще зможе пофототкатися в лікарняному підвалі?
- - В мене все одно безсоння, давай підемо, глянемо.
- - Ок, тоді чекатиму тебе біля туалету.
- - Побачимося.