Симфонія нічного міста

Музика міста  - це не те, що лунає навколо, а те що чує душа. Допоки гуляєш нічним містом, яке манить своєю загадковістю, шукаєш чогось незвіданого, протиставляєш страхи своїй мужності, мелодія повільно і невпинно охоплює твоє єство.

Для когось це сучасні популярні мотиви, які вириваються крізь замкнені двері нічних клубів, або хіти попередніх десятиліть, що лунають із динаміків в ресторанах, чи легкі ноти вуличних музикантів, що дограють останні ноти перед настанням тиші. Та для мене це все не те.

Варто трішки зачекати і відкриється щось зовсім інше. Те, чого не почуєш у день, а тим більше ввечері, коли вулички наповнені людьми, гамором, невимушеними розмовами, жартами, веселощами. Особливо в центрі міста, де багато ресторанів та кафе. Заглибившись у лабіринт вулиць, тобі відкриється щось зовсім інше. Віддалено воно нагадує повільний блюз. Шум вітру, що гуляє поміж кварталів, шелест листя, яке перемовляється після денних турбот, оповідаючи одне одному новини, скрип старих дверей, які відчиняють жителі міста, які пізно повертаються додому, шурхіт підошов взуття закоханих, що блукають містом і тихо шепочуть ніжні слова, гавкіт собак та нявкання котів, які інколи долинають здаля, а ще легкі нотки тиші, які прориваються у ті миті, коли все затихає.

Ось це і є музика міста. Частина його ідентичності та самобутності. Кожної ночі ця симфонія відрізняється в залежності від пори року, погоди та твого душевного стану. І щоразу вона вражає. Місто, наче геніальний композитор і творець, вміє підібрати саме ті ноти, які потрібні тобі. Заграти мелодії, які торкнуться твоєї душі, варто лише навчитись слухати.