39. Лія

Лія здивовано глянула на Гліба і відповіла:

— Ні, не спілкувалася, а що трапилось?

— Вона не відповідала на дзвінки, а зараз її телефон взагалі вимкнений. Ти ж знаєш Христю, вона і півгодини без інстаграму не може прожити, — сказав Маркіян стурбовано. — А тут вже цілий вечір не на звʼязку. 

 — Давай я спробкую з нею зв’язатися, — запропонувала Лія, відчуваючи неабияку тривогу. 

— Ми ж з нею ніби і не сварилися… Думаєш, вона саме мене ігнорує? Треба подзвонити Глібу, певно, якби він їй подзвонив, вона б відповіла… — заметушився Маркіян. — Хоча телефон же вже вимкнений… Чорт… 

Гліб торкнувся мікрофону на екрані мобільного Лії, вимкнувши його. 

— Думаєш, вона могла щось дізнатися? І тому образитись? 

— А раптом вона потрапила в біду? Треба її щзнайти! — вигукнула Лія. 

— Я зараз поїду і все дізнаюся, добре? Не хвилюйся, будь ласка, — він погладив її по волоссю. — Я її точно знайду. 

— Так, знайди, будь ласка. Якщо вона дізналася… — Лія зітхнула. — Таки треба було розповісти їй усе одразу, не чекаючи…

— Розкажемо, пробач будь ласка, — він коротко поцілував її. Насправді, Гліб не вважав, що вчинив неправильно. Заради безпеки Лії він би вчинив так само знову і знову, навіть якби йому дали все переграти. Йому були потрібні ці пару тижнів для того, щоб потім батько не міг стати на заваді. — Іди додому. Я подзвоню тобі, щойно щось дізнаюсь, добре? 

Саме в цю мить, коли він вже практично збирався йти, його телефон задзвонив. Гліб подумав, що це Маркіян, тому дістав мобільний.

Але замість того, щоб побачити імʼя друга, побачив напис "Батько".

Гліб після того випадку ніколи подумки не називав вітчима батьком, але не підписати його так означало ризикувати. Вітчим був хитрим і розумним. Грати з ним було небезпечно, особливо після того, як з Гліба вже частково спала його маска, коли він вдарив вітчима.

— Вітчим дзвонить. Це не до добра, — Гліб поглянув на Лію.

— Думаєш, сталося щось погане? — в неї всередину все похололо від недоброго передчуття. 

— Він рідко мені дзвонить, зазвичай по роботі. Але ми вже деякий час не спілкувались… Після того, як я розбив йому обличчя нещодавно. Коли він сказав, мені їхати за кордон і що якщо я лишаюсь через дівчину, то… — в голові Гліба раптом почали сходитись пазли. — Чорт…

— А він думає, що Христя — твоя дівчина… — Лія приклала долоню до губ. Тепер вона теж усе зрозуміла. — Він міг убити її?

— Ні, він не став би, — Гліб сказав це впевнено, хоча насправді він не був впевненим на сто відсотків. Вітчим був жорстоким і злим, він дав загинути матері Гліба заради дрібниці… І це був перший момент, з якого Гліб почав його ненавидіти. — Якщо йому щось від мене треба, то вона має бути в порядку, він це розуміє, — додав він. — Добре, я візьму слухавку, тільки тихо….

Він зробив глибокий вдих і видих, а потім провів пальцем по екрану, приймаючи виклик і ставлячи телефон так само на гучномовець:

— Привіт, Глібе, — сказав вітчим. — Ти вже підготував документи, про які ми говорили до нашої кхм… сварки? 

Гліб не очікував, що батько дзвонитиме по роботі. У нього навіть від серця відлягло. Значить, він вирішив замʼяти цей момент? Це було б ідеально. І означало, що, скоріш за все, він не має ніякого відношення до того, що Христя зникла. 

— Так, все є, я відправлю тобі зранку, — він дійсно все робив по роботі, як і слід робити. Ну бо на фірму у Гліба все ще були свої види і плани. 

— Чудово! — зрадів вітчим. — А як щодо поїздки за кордон? Може, ти вже передумав?

— Ні, я не поїду з Києва, — він взяв Лію за руку і зазирнув їй в очі. — Це не змінилось. Але тут можеш розраховувати на мене.

— Це через твою дівчину? Христю? А що як вона сама тобі скаже, що ти маєш їхати? 

— Чому їй таке казати? В неї тут конкурси, навчання. Тут її життя, — не погодився Гліб, хоча авжеж казав не про Христю, а про Лію. "Друзі" вже не казав, бо розумів, що вони дійсно всі посваряться, і дуже скоро. Це було сумно, але цього неможливо було уникнути.

 — Хочеш, я зараз дам їй слухавку і вона сама це тобі скаже? — лагідним голосом продовжив вітчим.   — Ти ж хочеш, щоб у неї все було добре, тому маєш робити все, що я тобі скажу…