37. Лія

Цей поцілунок був таким несподіваним і  разом з тим довгоочікуваним. Лія  почувалася дуже щасливою, всі проблеми і негаразди відійшли на задній план. Вона хотіла б, щоб такі побачення відбувалися якомога частіше, хотіла б не розлучатися з Глібом навіть на короткий час.

— Я дуже хочу, щоб ми поскоріше їм розповіли, — вона зазирнула Глібу в очі. 

— Мій батько, точніше, вітчим, не має дізнатись раніше часу, — пояснив Гліб. — Одного разу він вже нашкодив людині, яка була мені важлива. Навіть два рази, Ліє. Один раз це була моя матір. Інший — дівчина, яка мені подобалась. Те, що він зробив з другою… — він стис губи в тонку лінію і відвів погляд. — Він — хворий. Я маю спочатку придумати, як захистити тебе. Він вже погрожував. Правда, Христі. Тільки це і тримає мене зараз від того, щоб всі дізнались.

 — Він думає, що ти зустрічаєшся із Христею? — здогадалася вона. 

— Так, — Гліб кивнув. — Він стежив за мною. Коли він сказав цю погрозу, я розбив його обличчя.  Вперше в житті зробив подібне. Я планував помститись йому за все, що було в минулому, і для того прикидався ідеальним спадкоємцем. Але маска тріснула, коли він погрожував. Бо я подумав, що як він дізнається про тебе? І не зміг стриматись.

— Тепер він може захотіти тобі помститися… — зітхнула вона. 

— Я все ж сподіваюсь, що він надто сильно любить фірму і не захоче залишити її без спадкоємця, хай і не його крові. Інших у нього все одно немає, — відповів Гліб. — А мені треба всього пару тижнів. Я виконаю свій план і тоді вже він залишиться без нічого. І я не буду переживати за тебе. 

— Так, я попросила маму нікому не говорити про тебе, поки ти це не залагодиш, — вона усміхнулася. — Вона хоче потім з тобою познайомитись, може, влітку приїдемо в гості?

— Приїдемо, — він усміхнувся і чмокнув її в маківку. — Знаєш, коли я з тобою, все відходить на другий план. Це таке дивне відчуття. У мене ніколи до тебе такого не було. Хоч я і думав, що вже був закоханий.

 — А я досі такого ніколи не відчувала, — вона поклала голову йому на плече. — Це так чудово — коли ти когось кохаєш…

— Але і страшно. Я ніколи ні за кого так не переживав. Весь час думаю, чи не мав я все ж мовчати, аж поки не розберусь з батьком. Але не зміг бачити тебе поруч з іншими, — зізнався Гліб. — Це, певно, егоїстично.

— Ти правильно зробив, — сказала Лія. — І що зізнався мені, і що попередив. Я просто буду обережнішою…

— Добре, — він знову легенько поцілував її. — Потерпимо трохи. Я заберу в нього можливість нашкодити і тоді ми будемо разом відкрито, ні від кого це не приховуючи…

***

Після ресторану Гліб підвіз Лію до її будинку. Коли вони вийшли з машини, Лія запитала з хвилюванням в голосі:

 — Зайдеш до мене? 

— За два тижні зайду, — він сковтнув слину і рвучко обійняв її, легенько притиснувши спиною до дверей. — Чорт, знала б ти, як сильно я хочу зайти… Але поки не розставлю всі крапки над "і" з Христею, не зайду. Інакше це буде неповага до тебе. Я не можу такого допустити.

 — Добре, — Лія знічено усміхнулась. — Я не буду наполягати..

— Ти найкраща, Ліє, — Гліб подався вперед і поцілував її. Знала б вона, як важко йому зараз було стримуватись. Але він обіцяв собі, що тепер в першу чергу буде думати про Лію, а не про свої бажання. Буде правильно вчинити саме так, Гліб це знав.

 — Ти такий добрий, турботливий, — відповіла вона. — Я рада, що зустріла тебе. Саме такого, про якого я мріяла…

— Ти теж саме така, про яку я мріяв…

Він спочатку хотів заперечити всі ті слова про себе з її вуст, але не став. Ще раз коротко поцілував її і відсторонився. А потім вони почули, як двері сусідньої квартири відчиняються…