27. Лія

Дівчата посилено репетирували, бо подали заявку на участь у прослуховуванні на престижний міжнародний конкурс. Якщо вони отримають схвальну відповідь на прослуховуванні, то поїдуть у Німеччину вже для безпосередньої участі в конкурсі. Лія так хотіла потрапити на нього. Заради цього була готова репетирувати зранку до ночі, аж Христина зупиняла її:

— Ти ж не хочеш знову потрапити до лікарні через виснаженя? Треба й відпочивати, бо інакше ми не зможемо поїхати на той конкурс!

— Так, я буду відпочивати, — кивала Лія. — Але вже після прослуховування! Це дуже важливо для мене…

— Добре, але після одразу відпочинок… Я переживаю за тебе. Не тільки Маркіян, я теж. Все ж, ти — моя найкраща подруга, — сказала Христя.

 — Дякую, — Лія обняла її. Відчувала провину, що думає про хлопця Христі. Відчувала себе поганою подругою… Але не могла перебороти себе й забути про Гліба…

***

Ось і настав день прослуховування. Коли вони чекали на свій вихід, то Лія краєм вуха почула слова іншої учасниці:

 — Тут уже куплено все, я наперед можу сказати, хто пройде, бо ті учасниці мають впливових родичів…

Ці слова засмутили Лію, хоча вона й намагалася переконати себе, що, може, то просто чутки, які не мають реально онови. 

Але коли вони виступили (Лії здалося, що все було чудово), і всі учасники теж показали свою майстерність, вони  почули присуд журі. Переможцями відбору від Києва назвали саме тих музикантів, про яких говорили, що вони мають впливових родичів. Лія дуже засмутилася, спершу їй хотілося обуритися, але тут же вона зрозуміла, що це нічого вже не змінить. 

— От же ж! — Христя підтисла губи і додала неголосно, щоб чула лише Лія: — Вони грали дуже посередньо! 

 — Мабуть, у багатьох конкурсах таке, — зітхнула Лія. — Людям “з вулиці” перемогти неможливо…

— Але на нашому минулому конкурсі все було чесно… Бо він був не такий крутий? — припустила подруга.

 — Думаю, через це там усе було більш-менш справедливо. А якби там були такі нагороди, як тут, то теж знайшлися б “блатні”, — Лія взяла її за руку. — Ходімо звідси…

***

Приїхавши додому, вона місця собі не знаходила. Здається, можна відпочити, почитати книгу чи подивитися фільм, сходити на шопінг, але Лії нічого не хотілося. Вона подумала, що варто написати в соцмережі про несправедливість організаторів відбору, і вже почала набирати текст, але десь на середині зрозуміла, що нікуди його не викладатиме. Вона не хотіла опинитися в центрі скандалу, не хотіла стати персоною нон-грата на інших подібних конкурсах. Раптом цей — лише неприємний виняток?

Але все одно їй хотілося виговоритись, і вона, дописавши свою розповідь, надіслала її Глібові. Закінчила словами: “Думаю, чи варто мені взагалі займатися музикою, може, покинути цю справу? Буде більше вільного часу і ціліші нерви!”

Коли вона це писала, то все ж нерви її здали, і Лія розплакалась. 

Він прочитав повідомлення одразу. І одразу прислав відповідь:

"Мені дуже шкода. Хочеш, я підніму скандал? Мій вітчим спонсор багатьох конкурсів. Він фанат музики, його знають в усіх музичних колах." 

А одразу за цим повідомленням прийшло ще одне:

"Як ти? Ти вдома?" 

“Так, я вдома, — відповіла Лія. — Не турбуйся, я в нормі. Трохи засмучена, але то таке… Не треба ніяких скадалів…”

Він прочитав повідомлення, а потім написав: 

"Відірвусь від листування на пʼятнадцять хвилин…"