24. Хочу побачити...

Добре, що до Львова тепер можна було не повертатися. Батько вже сам повирішував все.

Отже, Гліб міг би поїхати зустрічати Лію сьогодні. Кинути все заради неї не було проблемою. Але Христя не йшла. Тож і він не міг. Не хотів сильно видавати себе. Хоч і дуже хотів побачити її. Навіть думав поїхати потім, але знову ж таки, вирішив, що це все ж буде недоречно. 

Натомість щойно Маркіян сказав, що поїде за нею, замовив їй доставку. Креветки. Вона, здається, їх любила. І ще інших морепродуктів. Він надто захопився, замовляючи цю доставку. Дізнатись її адресу було нескладно. Але він почувався винним перед нею і Маркіяном за всю цю "самоволку". 

"Зараз прийде доставка. Пришли фотку їжі до і після. Хочу побачити, скільки ти зʼїла".

Лія якийсь час не відповідала, мабуть, саме приймала доставку. А потім написала:

“Дякую, це так несподівано, але дуже приємно! Що мені тепер, звітувати тобі, скільки я з’їла,  щоразу, чи можна лише один раз?”

"Я був би не проти, якби щоразу…" — написав він. Не жартував, хоча, може, вона сприйме це за жарт, він не знав.

”Ото хтось здивується, як побачить наше листування, — вона поставила смайлик. — Подумає, що ми якісь шанувальники дієт…”

"Тобі треба краще харчуватись. І більше не сидіти на дієтах", — написав він одразу. Він думав, що її стан цілком може бути повʼязаний з тим, що вона мало їсть. Він вже давно про це думав.

“Та я ніколи на них не сиділа, — відповіла Лія. — Просто така худа від природи…”

"Дівчата постійно щось таке роблять. А потім псують здоровʼя. Я б не хотів, щоб ти знову потрапила в лікарню…"

Він хвилювався. Навіть при листуванні. І це були дуже нові відчуття. Здається, тепер Лія взагалі хвилювала його ще більше, ніж до поїздки. Але ж вони навіть не бачились весь цей час…

“Обіцяю, що буду добре харчуватися, — відповіла Лія. — А як щодо нашого спільного походу в кіно? Ми з Маркіяном якраз про це говорили. В тебе вийде?”

Він відчув укол ревнощів, коли вона згадала Маркіяна. Авжеж, вони спілкуються. Він же забирав її сьогодні. Але вони нікуди не пішли і Гліб трохи розслабився.

"Авжеж. Нізащо не пропущу… Хочу побачитись," — написав він, а потім швидко додав: "З усіма."

“Тоді домовились, — і вона знову поставила смайлик. — Почуваюся дуже щасливою від того, що нарешті вдома!”

Йому стало тепло від її слів. Він і сам чомусь відчув її щастя. Це було так незвично, але приємно.

"Я теж дуже радий, що ти нарешті вдома…."

***

Перед побаченням він нервував. Такого взагалі ніколи не відбувалось із ним. Думав, як би так сісти на ті чотири сидіння так, щоб він і Лія були по центру. Ці всі маленькі "махінації" трохи відволікали. 

Можна буде сісти на друге місце з чотирьох. Першому. Тоді якщо Лія сяде на третє, їй ніхто нічого не скаже, це точно…

Гліб подумки сварив себе за всі ці дрібні плани. Але і не спробувати не міг. Тому коли вони вже забрали дівчат і приїхали до кінотеатру, він так одразу і зробив. Просто всівся на друге місце з чотирьох, ніби так і треба.

Серце билось так часто, хоч він ніби ж і нічого такого не зробив. Тільки мигцем поглянув на Лію. 

 — Так, Христю, сідай тут, біля Гліба, — розпорядився Маркіян, і посадив сестру на перше місце. Потім якось невпевнено поглянув на ті два місця, які залишились. Мабуть, не дуже хотів, щоб Лія сиділа біля Гліба. Але вона сама пройшла і сіла на це місце, тож Маркіяну не залишалося нічого, як зайняти останнє вільне.