Розділ 25

У просторій тренувальній кімнаті, де Алекс і Арія проводили свої заняття, знову лунав стукіт кроків, свист розсіченого повітря та луна магічних імпульсів. Тепер тут зійшлися троє — Алекс, Селія та Роґан.

Підлога кімнати вже була всіяна слідами нещодавніх поєдинків — тріщинами, обгорілими мітками, втиснутими відбитками. Тренувальний простір був захищений бар’єрами, тож учасники могли викладатися на повну.

Алекс стояв з опущеним донизу кров’яним мечем. Його погляд був спокійний, тіло — розслаблене, та водночас повне готовності до атаки. На обличчі — легка посмішка. Його супротивники — Селія з яскравим вогняним спалахом у зіницях, і Роґан із перетвореними в масивні звірячі лапи руками — уже встали у бойову стійку.

— Починайте, — кинув Алекс коротко.

Не чекаючи запрошення вдруге, Селія вистрілила вперед полум’яним снарядом, не щоб поцілити — а щоб обмежити поле зору. Одночасно Роґан вдарив ногою по землі, змусивши з неї вирости ряд кам’яних шипів, які стрімко понеслися до Алекса.

Хлопець встиг розчинити свій меч, перетворивши його на довгий батіг із крові. Він декількома ударами розтрощив шипи й снаряд Селії й рвонув уперед, намагаючись скоротити дистанцію.

Селія не дала йому цього зробити: вона створила бар’єр із пекучого полум’я між Алексом та Роґаном, а потім кинула кілька куль вогню йому під ноги, змушуючи його змінити траєкторію руху. Одночасно Роґан, обійшовши півколом, увірвався в ближній бій, його руки знову були звірячими, а нігті довгими, наче леза.

Алекс ухилявся, відбивав удари, парирував лапи лезом крові, яке знову набуло форми меча. І хоч удари Роґана ставали дедалі агресивнішими, Алекс кожен раз перебудовував захист, немов знав, куди той битиме наступним.

— Зараз! — крикнула Селія щоб попередити Роґана, і з обох її рук одночасно вистрілили два потужні потоки полум’я, спрямовані просто в Алекса.

Той встиг заховатися за створений зі стисненої крові щит, але навіть крізь захист гарячий шквал змусив його ковзнути назад. Не втрачаючи ні секунди, Роґан знову рвонув уперед, використовуючи магію землі для пришвидшення. Кам’яна броня вкрила його груди й плечі, надаючи нову силу удару.

Селія прикривала його рух, обстрілюючи Алекса хвилями вогню з боків, щоб не дати йому піти в ухил чи контратаку. Вони працювали як відлагоджений механізм: коли один атакував, другий створював простір і прикривав.

Алекс уперше за поєдинок похмуро звів брови. Він не мав часу на формування нових конструкцій із крові — тому кинувся вперед, між двома хвилями полум’я, і вдарив Роґана по нозі лезом, перерізаючи захист. Удар змусив звіролюда похитнутися — і в цю ж мить Алекс стиснув кулак, змусивши уламки крові, розкидані по полю, злетіти в повітря.

— Здаюсь! — вигукнув Роґан, відчувши холод леза, що притислося до його спини.

Алекс не встиг видихнути, як ззаду знову наближалося полум’я. Селія кинулася у фінальний ривок, створюючи два батоги з вогню й намагаючись збити Алекса з ніг. Але той кинув свій меч прямо в дівчину. Селія відбила його одним із батогів, аж раптом помітила що Алекс зник з свого місця. Вона на мить зупинилась, що і привело її до поразки.

Один рух, і лезо зупинилося біля її шиї.

— Здаюсь, — спокійно промовила Селія, опускаючи руки.

Алекс прибрав меч і глибоко видихнув. Його тіло було вкрите потом, а дихання трохи збилося — не тому, що йому було важко, а тому що змушений був постійно адаптуватися до їхніх тактик.

— Молодці. Ви обоє добре спрацювалися, — промовив він.

Селія підморгнула Роґану:

— Я ж казала, що з часом ми синхронізуємось. Навіть нашому командиру довелося попітніти.

— Однак, ми все ще не змогли його перемогти, — буркнув Роґан із посмішкою.

— Скоро ви це зробите, — посміхнувся Алекс. — Що ж, давайте подивимося як там справи у інших, — додав він, переводячи погляд туди, де боролися Ліліт, Каеліс та ЛІанель.

Каеліс рвонув уперед, його меч виблискував при кожному русі, наче вирізав сам простір. Він атакував першим — широкий горизонтальний розріз, за яким миттєво прийшов вертикальний. Ліанель вправно ухилявся, блокував удари списом, водночас вишукуючи слабкі місця в захисті.

Але це була лише приманка. Ліліт тим часом почала формувати темні списи, які з'являлися один за одним навколо неї, зависаючи в повітрі. Коли Каеліс відступив на мить, вона кинула одразу три — з різних напрямків.

Ліанель крутнув спис, створюючи навколо себе щит зі світла, який розбив снаряди на уламки, проте в цей момент Каеліс уже піднімався в повітря — підкинений своєю ж магією вітру — й з висоти опускав меч згори вниз. Ліанель ледь встиг ухилитися вбік, і повітря вибухнуло на тому місці, де він щойно стояв.

Ліліт не дозволила йому відпочити: з долоні вирвалося кілька пучків темної енергії, схожої на блискавки, які звивались у повітрі, хапаючи простір навколо, немов шукаючи ціль. Ліанель створив тонку світлову перегородку, яка спалахнула перед ним, блокуючи удар, але одна темна блискавка прослизнула збоку й обпекла його плече.

— Попався! — вигукнула Ліліт.

— Я тільки почав, — відповів Ліанель крізь стиснуті зуби.

Каеліс знову пішов в атаку, цього разу в парі з Ліліт. Вони пересувалися з точністю до секунди — поки один атакував зблизька, інший обстрілював з відстані, змушуючи Ліанеля одночасно ухилятися й захищатися.

Коли Ліанель намагався прорватися до Ліліт, Каеліс зупиняв його шквалом ударів. Коли він намагався відкинути Каеліса — його наздоганяла темрява Ліліт. Це була ідеально злагоджена атака, яка поступово вичерпувала простір для маневру.

Та Ліанель — це Ліанель. Поступово він почав змінювати ритм: замість відступів він став діяти зухваліше, перехоплюючи ініціативу. Він випустив кілька сліпучих спалахів, змусивши Ліліт на мить втратити орієнтацію — саме цього моменту йому вистачило, аби ривком опинитися перед Каелісом.

Удар списом — блок. Другий — блок. Третій — удар знизу. Каеліс зреагував занадто пізно — удар по ребрах вибив повітря з легень і відкинув його назад. Мить — і світловий снаряд розсік повітря просто біля його обличчя.