13

Спочатку Лінда не була впевнена в правильності свого рішення. Вийти заміж за Крістофера означало б зрадити власні принципи, адже раніше вона ніколи б не стала налагоджувати свої справи за рахунок чоловіка.

Раніше, коли їй не вистачало розуму й розважливості. Вона була недостатньо розумна, щоб завоювати Джонатана, й поступилась йому, і грала за його правилами. Її кузен не з тих, ким можна маніпулювати, як радила Кет. Але Крістофер…

Він був хорошою людиною. Лінда запевнилась у цьому вже після їхнього першого вечора, коли він учив її грати в шахи. Крістофер був доброзичливим, шляхетним і терплячим, говорив тихо, не тиснув і увесь час посміхався. Поруч із ним було зручно, він став би хорошим, турботливим чоловіком. Саме таким, про якого розповідала Кет.

Але Лінда спочатку вагалась, бо ніколи б не стала для Крістофера такою дружиною, на яку він заслуговував. Їй доведеться грати в кохання заради власної вигоди, й це було гидко по відношенню до такої людини, як він. Але маленька Марго не мала майбутнього й могла отримати його тільки у випадку вигідного заміжжя своєї матері.

Лінда поставила хрест на думці про повернення додому до Лондона після того, як отримала листа від Кет.

«Люба сестро, я вітаю тебе з народженням донечки й дуже рада, що маю небогу, нехай Господь і Пресвята Діва збережуть її. Мій Генрі здоровий і посилає тисячу вітань своїй маленькій кузині.

Люба моя, поясни, що сталося в тебе із цим Джонатаном і куди ти поїхала? Тут страшний скандал, адже ще восени ми отримали листа від нашого кузена, де він написав, що ти звабила його з метою одружити на собі, а потім кинула, коли дізналась про його дружину. Він лаявся, що ми підкинули йому тебе вагітною невідомо від кого, й він має тепер рятувати свою репутацію.

Люба, я знаю, що ти не винна, навіть коли й зробила так, бо той Джонатан взагалі не говорив нічого про своє одруження. Але батько, коли прочитав це, страшенно розлютився й сказав, що не хоче більше нічого знати про тебе. Думаю, він визнає нашого кузена своїм офіційним спадкоємцем, хоча про це досі не йдеться».

Отже, батько зрікся її, або ж просто зробив те, чого хотів уже давно.

І Джонатан вижив. І не просто лишився живий, а ще й почав мститися. Лінда мусила зберігати обличчя й стримувати холод, що пробігав по спині. Якщо кузен раптом зʼявиться тут і почне говорити, вона втратить все. Добре, коли взагалі залишиться живою.

Потрібно влаштувати життя якомога швидше. І Лінда зробила свій хід, бо тільки шахи не могли бути тим, що повʼязувало б її з Крістофером.

Наступного дня після того, як вони вперше грали разом, вона вклала Маргарет спати, дала Джесіці ліки й спустилась униз, де її господар, як і завжди, сидів сам із шахівницею. Сама спустилась, підійшла й запропонувала продовжити. І в процесі розпочала розмову на тему, що давно цікавила її, і заодно могла обʼєднати з Крістофером.

-У вашій газеті можна друкувати прозу власного написання? - запитала Лінда, розставляючи фігури за схемою, точно так, як учив Крістофер, щоб підкреслити його важливість для неї.

-Е.. - чоловік знітився, бо нічого не знав про це. Тільки теоретично, але навряд чи зміг би підтримати розмову - Загалом ні, лише новини. Ще аналітичні замітки.

-А ви б не хотіли відкрити літературну сторінку? У вашій газеті?

Лінда навіть не подумала, що жінці не властиво обговорювати з чоловіками такі теми. Справжні леді не цікавляться такими питаннями й не роздають порад щодо ведення бізнесу.

Але Крістофер перебував у полоні чар дівчини, був невимовно щасливий через її ініціативу пограти й розпочати розмову, тому ні на що не звернув уваги. Лінда не мала достатньо досвіду, інакше зрозуміла би, що господар уже тоді був на її гачку. Залишалося тільки тримати його там і надалі.

-Та… - Крістофер почувався повним ідіотом, хоча від чистого, невинного погляду дівчини йому робилося легше - Можливо. Я про це взагалі не думав.

Лінда закинула цю ідею не просто так. По-перше, так вона показала Крістоферу, що цікавиться його справами й може знайти більше спільних тем для розмови, ніж Джесіка чи шахи. А по-друге, нещодавно прочитавши у газеті конкурента, «Міррор», літературну колонку з віршами якогось Карла, вона задумалась, що «Таймз» і справді могла б стати не просто новинним виданням.

І заробляти ще більше грошей.

Крістоферу сподобалась ідея, вірніше, Лінда своїм чистим поглядом, милою посмішкою та грою в довіру розбудила в ньому бажання втілити її задум. Чоловік навіть змусив себе повірити, що насправді сам вирішив відкрити літературну колонку. І вже наступного дня повідомив про це співробітникам.

-Але ж, сер - заперечив тоді Алекс - Ви впевнені, що нас хтось читатиме, чи якісь автори захочуть нести сюди свої твори? Досі ми так і не змогли перебити «Міррор» по продажах.

Крістофер взагалі не думав про це. Він зосередився тільки на кінцевій меті - догодити Лінді. Саме тому було вирішено відкрити колонку, а особисто Алексу наказано написати для неї перші короткі оповідання.

-Цікаво, яка ж це собака підкинула Піллзу таку невчасну ідею - лаявся хлопець, коли вони разом із Гаррі поверталися додому - І з чого я маю народити ці оповідання, ти часом не знаєш?

Гаррі мовчав, але потай радів, що таке завдання не довірили йому. Він би й строчки в художньому жанрі не написав.

Але його радість тривала недовго.

Наступного дня увечері він прийшов до Піллза, щоб, як завжди, пограти в шахи, але застав за шахівницею Лінду. З наймилішим та найневиннішим виглядом вона щось розпитувала, а Крістофер відповідав, при цьому, його обличчя огидно розпливалося від щастя.

Ця сцена виглядала настільки гидкою, що Гаррі охоче осліпнув би тієї ж миті. Лінда пішла, мило посміхаючись, і не дивлячись на нього - тільки на Крістофера. Знущалась, насміхалась над ним, не інакше. Ось, навіть цьому нещасному підстаркуватому чоловічкові щастило більше, ніж йому.

Гаррі лютував, але зовні мусив лишатися спокійним. Нехай Лінда не думає, ніби його дуже турбує її загравання з Крістофером. Може, він і видав би її секрети саме тоді, щоб розвалити честолюбні плани дівчини, але Піллз виглядав цілковито закоханим, абсолютно дурним і нездатним дослухатися до здорового глузду.