12

Дитина зʼявилася на світ вже в лютому.

Лінда чекала, що це буде довго, страшно й боляче. Кет народжувала ніч і половину ранку, й кричала так голосно, що всі слуги в будинку її чоловіка хрестилися, а сам віконт блід від страху й молився, щоб Господь зберіг його дружину і сина.

Але Лінда народила швидко. Все сталося за кілька годин - вона відчула страшний біль у попереку, а потім побачила, як її спідниця мокне. Поруч була Фло, і відреагувала відразу, тому лікаря не довелося довго чекати.

Боляче й страшно було, але недовго. Лінда дуже хотіла якомога швидше народити дитину й не померти, тому налаштувала себе відразу на пологи без ускладнень. Так і сталося, і на світ зʼявилася Маргарет.

Коли маля показали Лінді, вона злякалася, і через те довгий час не могла нормально сприймати доньку. Новонароджена дівчинка була занадто схожою на батька. Вона мала такі ж, як і в Гаррі, глибокі зелені очі та невеликий кущик темного волоссячка на маківці. Навіть її ніс і підборіддя ніби скопіювали з інших, які Лінда хотіла забути.

Отже, Гаррі зробив їй не просто дитину, а маленьку копію себе. І вже з перших днів дівчинка не давала своїй матері спокою, так само, як і її батько.

Перші тижні материнства викликали в Лінди тільки злість і роздратування. Дитина постійно пхикала, варто було тільки на хвилину відвернутися від неї, нескінченно просила їсти та вимагала уваги до себе. Груди страшно боліли, тіло зробилось якимсь не своїм, ніби до нього на шарнірах приєднали руки та ноги.

І постійно хотілося спати. Лінда не могла покинути роботу, бо то було занадто - просто так жити в будинку Піллзів. Вона, як і раніше, займалася з Джесікою музикою, читала з нею Біблію, щоранку одягала та причісувала її. Маля, при цьому, голосно верещало й замовкало тільки після того, як його прикладали до грудей.

Коли Джесіка поринала з головою в уроки, йшла на прогулянку чи в гості, Лінда ледве добиралась до ліжка і засинала, часто з дитиною під боком. Довго спати не виходило, бо дитинча прокидалося й голосно заявляло про своє бажання їсти та отримати чергову порцію материної уваги.

Лінда декілька разів пропонувала Крістоферу звільнити її. Вона не могла повноцінно виконувати свою роботу, нехай і старалась якомога менше носити дитину на руках і не бігла відразу, тільки-но та починала пхикати. Проте все одно не Джесіка займала її вільний час, тому дівчина почувалася винною.

Але Крістофер категорично відмовився її звільняти, й знову повернувся до старої сцени, а саме - благав її лишитися. Лінда поступалась, бо не могла відмовити, і продовжувала працювати, нехай і Мейбел, та й інші слуги, окрім добродушної Фло, дивилися на неї скоса та навіть із неприязню.

Лінда записала доньку на своє прізвище - Райт, і вигадала імʼя її гіпотетичного батька. З її слів його записали Чарлзом. Усі повірили, й поки ніхто не звертав уваги на те, що дівчинка дуже схожа на одного цілком живого чоловіка, який періодично приходив до Піллзів пограти з Крістофером у шахи.

Лінда боялася, що Гаррі помітить, настільки дитина схожа на нього, тому завжди знаходила приводи і йшла з кімнати, коли він приходив. Зате Джесіка несподівано дуже зацікавилась шахами й заявила, що хоче навчитися грати. Щоправда, цей інтерес зникав, тільки-но Гаррі йшов і Крістофер лишався сам із дошкою та фігурами.

Лінда не мала часу роздумувати над тим, бо була постійно зайнята. Спочатку дитина не викликала ніяких емоцій, окрім роздратування та ще якоїсь безсилої злоби. Але з часом, по мірі того, як дівчинка росла, почуття Лінди змінювалися.

Уже в середині квітня, як весна остаточно вступила в свої права, прогулянки перестали бути тортурами з постійним плачем дитини та невдоволеним зирканням перехожих. Маля несподівано стало більше спати, Лінда - частіше відпочивати й усе рідше прокидатися вночі від плачу.

Саме тоді материнство почало дарувати задоволення. Дуже скоро Лінда полюбила посмішку Марко, ямочки, що зʼявлялися на її щічках та підборідді, навіть мʼяке волоссячко, яке швидко росло й стирчало в усі боки.

Як у її батька. Проте Лінда наказала собі не думати про це. Вона виховуватиме доньку з розумінням, що її батько, міфічний Чарлз Райт, помер, і крім самих себе, вони не мають більше нікого в цілому світі.

Або мають. Родичів у Лондоні. Лінда мусила відправити Кет потаємного листа, в якому повідомила про народження доньки й попросила поки що нічого не розповідати батькові. Написала дуже коротко, не торкаючись теми кузена, свого життя й можливого заміжжя, на яке, певно, розраховувала сестра.

Лінда вирішила не розповідати малій Марго, як вона швидко почала називати доньку, про те, що та була онукою лондонського баронета. Немає сенсу ворушити життя, яке вона мусила приховувати. До того ж, насправді їхній рід зовсім не шляхетний, і рідний дідусь дівчинки - то французький актор-пройдисвіт. Про це точно не варто нікому знати.

Заклопотана материнством, роботою, уроками музики, французької та шляхетної поведінки з молодими людьми з Джесікою Лінда майже забула про те, що хвилювало її раніше. Постійна присутність Гаррі поруч більше не заважала, бо він перетворився на щось друго-, або може й третьорядне, як і почуття до нього. Дуже скоро Лінда перестала й подумки сприймати його як батька Маргарет, хоч дівчинка й була занадто схожа на нього.

Може, вона взагалі забула би про Гаррі, якби не Джесіка. Після того, як предмет її обожнювання став вільним чоловіком, вона зробилась дуже таємничою, небезпечно замріяною та жахливо романтичною. А якось, коли вони гуляли вулицею з Марго в колясці, випалила:

-Як ви вважаєте, чи буде дуже погано для репутації, якщо я вийду заміж за колишнього нареченого своєї сестри?

Лінда тоді мало не підскочила на місці, почувши це.

Джесіка вже навчилася від неї гарно вдягатися, ходити й поводитись, як справжня леді. Вона перестала виглядати безбарвною і схожою на черницю, хоча характерна їй прозорість та ніби одночасна присутність в іншому світі лишилися. Загалом, Джесіка робилась гарненькою дівчиною, і молоді люди звертали на неї увагу.