Кольорова погоня

Пампух, який нарешті вибрався з димаря, скотився вниз, як палаючий жовтий м’ячик.

— Ой! — вигукнув він, дивлячись на переляканого кота. — Пане Марципане, ви такий стильний! Ви сьогодні нагадуєте мені полуничне морозиво з фісташковим соусом!

— Я не хочу бути морозивом! — розлютився кіт.

Тим часом веселка в небі почала гратися. Вона випускала кольорові бульбашки, які прилипали до будинків, і ті теж ставали в горошок. Місто Хі-Хі-Тун перетворилося на гігантський художній експеримент.

Рогань спробував заспокоїти веселку своєю магією, але його ріг лише вистрілив конфетті. Бульк намагався з’їсти «горошки» з неба, але вони виявилися схожими на попкорн — солодкі й хрусткі.
 

Зрештою, всі втомлені, яскраві й трохи липкі від «кольорового дощу», зібралися біля фонтану. Вони дивилися на веселку, яка тепер виблискувала, як божевільна гірлянда.

— Знаєте, — сказав Рогань, поправляючи свій смугастий ріг, — це виглядає досить весело. Хоча мій ріг тепер виглядає так, ніби я з’їв кавун.

Пампух підійшов до Марципана і обережно торкнувся його рожевого рукава.

— Я просто хотів, щоб було гарно, — тихо сказав Пампух. — Я не знав, що бути «гарним» — це так складно.

Марципан зітхнув. Він подивився на своє відображення у воді, побачив себе в рожевому смокінгу, побачив, як радісно сміється Бульк, ловлячи попкорнові горошки, і зрозумів: головне не те, якого кольору твій одяг чи небо. Головне — це те, що в цей момент вони всі разом.

— Гаразд, Пампуше, — посміхнувся Марципан. — Ти — найнезграбніший художник у світі, але ти навчив мене, що життя не обов’язково має бути чорно-білим, навіть якщо це смокінг.

З того дня веселка в Хі-Хі-Туні інколи стає в горошок, а мешканці міста вже не дивуються — вони просто дістають парасольки від кольорового дощу і йдуть пити чай із «солодкими горошками».
 

Деякі речі в природі прекрасні своєю простотою, і навіть найкращі наміри можуть створити великий безлад. 

Будь-який «рожевий смокінг» можна носити з гордістю, якщо ти вмієш посміятися над собою.

Найяскравіші кольори в житті з’являються не тоді, коли ти розфарбовуєш небо, а тоді, коли ти ділишся радістю з друзями.