Розділ 8

Кілька хвилин Лейна ошелешено витріщалась на свою суперницю, перетравлюючи почуте й шукаючи в ньому друге дно, інший сенс і, можливо, підступ.

– І навіщо тобі це? – не спішила вона вірити словам Алорії.

– Щоб він за мною не ганявся, – скривилась дівчина, роздумуючи над тим, як їй знищити мітку. А для цього їй потрібен Ліорен. – Тобі доведеться постаратись, щоб в мене все вийшло.

– Я ще й маю старатись?! – обуренню Лейни не було меж й дуже чесались руки – відправити цю зайду-нахабу політати, але совість не дозволила.

– Так, моя мила! – ніяк не менше обурилась Алорія. – Це не моя провина, що твій дорогоцінний Ріоль постійно рветься на пошуки істинної пари! – про свою провину щодо мітки – озвучувати вона не збиралась. – Чомусь же він це робить?

– Тому що, спадкоємця йому може народити лише істинна пара! – з розпачем в голосі вигукнула Лейна, і в її очах з’явився вологий блиск. – Ти ж маєш це знати!

Про спадкоємця, яким так марять ці дракони, Алорія якось забула за всіма подіями. А вона ж і до цього готувалась: адже фальшива мітка, хоч і тягне дракона до неї, але спадкоємця не принесе. Проте, була в неї ідея, чому народити дитину дракону може лише істинна: розбалансованість енергій зі звичайними жінками. І, якщо привести їх у відповідність одна одній, то драконам і мітки не знадобляться: можливо, цілитель, або й зовсім артефакт, що буде це робити.

– Тобто, він кохає тебе, але заради дитини ладен проміняти на іншу?! – зневажливо пирхнувши, Алорія подумки вже й собі ляпаса відвісила за власну дурість – варта вона була того, щоб тепер викручуватись?

– Нікого він не міняє! – відвертаючись й позираючи десь у небо, злим тоном процідила Лейна. – Він і мене втратити не хоче, й істинну пару знайти мріє. Просто вже стільки років йому не щастило, і я сподівалась, що й в цьому він повернеться знов сам, і все буде чудово до наступного свята наречених.

Алорія закусила губу: власне кажучи, не влізь вона зі своєю «міткою» – Лейна спокійно насолоджувалася б коханням свого дракона. А з іншого боку: десь колись могла б знайтись дійсно істинна пара Ріоля, й вона навряд чи була б такою доброю, щоб терпіти поруч зі своїм чоловіком його коханку. Скільки б на цьому ґрунті скандалів було б! То Лейні ще й радіти треба.

– Значить так! – з рішучим виглядом розвернула вона обличчям до себе Ріолеву коханку. – Я зроблю все, щоб ти змогла завагітніти від свого дракона. А ти зробиш все, щоб він від тебе й на крок не відходив!

– Яким чином? – знов витріщалась на неї Лейна.

Алорія аж кулаки стиснула:

– Свята магія! Мені тебе вчити?! Хапаєшся за живіт! Втрачаєш свідомість! Плачеш за найменшого приводу! Та що завгодно, аби він винним почувався і йому ніколи було думати ще про когось!

Очі коханки спалахнули радісними вогниками, але так само швидко й згасли:

– Знаєш, – сутужно зітхнувши, вона сховала обличчя в долонях, – забирай його собі. Мені не потрібен чоловік, що ладен продати моє кохання заради дитини від іншої.

– Це ж буде твоя дитина! – почала нервувати Алорія, усвідомлюючи, що примарна свобода, яка лиш зажевріла десь на обрії, почала швиденько згасати.

– Але обере він, насправді, не мене! А дитину! Таке враження, що йому все одно від кого вона в нього буде, – розтираючи сльози по щоках, хлюпала носом Лейна.

Цього лиш не вистачало! Алорії теж якось не хотілось відчувати себе просто тією, хто народить драконча. А як же кохання? Вона ж мріяла, що разом з найбагатшим драконом отримає зрештою і його. Проте, виходило, що разом з фальшивою міткою – вона отримала й фальшиві почуття. А такі – вони їй не були потрібні. Та, якщо Лейна піде – Ріоль вчепиться в неї і вже точно не відпустить. І правду сказати не можна – кинуть за ґрати.

– А давай перевіримо! – скинулась вона раптом, вхопившись за одну дурну ідею, котра цілком могла спрацювати.

– Що саме? – попри хлюпання, Лейна все ж виявила цікавість й дивилась на свою суперницю з зачаєною надією, хоч як це не було дивним.

– Чи кохає він тебе насправді, – переможно склавши на грудях руки, ніби вже всім все довела, Алорія стояла перед нею з гордо задертою головою.

– І як ти це зробиш?

– Є в мене один засіб, що імітує надмірну блідість, – продовжувала розвивати ідею цілителька. – Далі вже сама зіграєш: скажеш, що жити не хочеш без нього, але й ділити його ні з ким не збираєшся, тож, відпускаєш свого дракона на волю… отруївшись.

Лейна припинила хлюпати носом й недовірливо подивилась на дівчину:

– Отруїти мене вирішила?

Алорія закотила очі й застогнала:

– Якби хотіла – не зупиняла б! Їдеш – і їдь собі! Та я з твоєї чашки відіп’ю, щоб ти не боялась.

– Гаразд, – в коханки навіть очі просохли, й вона потягнула дівчину до сходів униз: – Але спочатку треба привести до тями головного глядача.

Притягнувши Алорію до драконових покоїв, Лейна кинулась до ліжка, де мирно сопів її коханий. Ні на яке термосіння він не реагував, лиш задоволено бурмочучи під носа, й інколи вчувалось щось схоже на «Мої квіточки!» Дослухавшись до цієї фрази, Лейна розлючено вхопила його за вуха й струсонула головою чоловіка:

– Гад! Ну, гад же!

– Він не в собі зараз, – стягуючи її з ліжка, намагалась заразом заспокоїти жінку Алорія. – От і несе хтозна-що.

– То повертай його в себе! – сердито гарикнула на неї  Лейна.

– Це ж не одразу робиться, – вона дістала з сумки червоний флакончик й, побачивши на столі графин й келих, швиденько налила води й накрапала кілька крапель зілля. – Спочатку розбудити треба.

Дівчина хотіла влити розчин в рота Ріоля, але Лейна підскочила з іншого боку ліжка й вихопила келих в неї з рук:

– Я сама! – сердито буркнула та, піднявши голову чоловіка, влила в нього краплі.

За пару хвилин той розплющив очі й обвів їх обох мутним поглядом, після чого розплився нахабним осміхом:

– Мої дівчатка! То ми вже всі разом в ліжку? – дівчатка й слова вимовити не встигли, як він схопив обох за руки й смикнув на себе. – Я готовий з усіма одразу! – потягнувся він губами спочатку до Лейни, але та, вліпивши йому ляпаса, кинула на нього ковдру, прикриваючи «готовність», й видралась з обіймів. – Пташечко! – хапнув він рукою повітря й повернувся до Алорії. – Ну, хоч ти йди до мене, кицюню!