5. Кохаю чи ні?

Мабуть, якби я її кохав, у мене таких питань взагалі б не виникало: я просто пішов би — і все.

Але, з іншого боку, вона мені дуже подобається. Та ця різниця не дає мені спокою.

Кружляю собі по району. Зараз би вже з Олесею десь під ручку ходив... Але якось ніяково мені. Здається, що всі показуватимуть на нас пальцями й казатимуть: «Ой, вона така мала, а він уже такий дорослий! І ходять тут собі».

Боюся, що всі постійно дивитимуться на нас і пліткуватимуть про те, що вона молодша. Чи все-таки, коли подобається людина, це все — маячня?

Мої друзі казали, що вона для мене замала. А її подруги, навпаки, були тільки за те, щоб ми зустрічалися. І кого мені слухати?

Я йшов куди очі дивляться. Ці місця були мені зовсім незнайомі. Двір, багато дерев, людей майже немає. Оце йшов і зайшов. Тут порожньо, як у мене в голові: ні думок, нічого.

Я наче вигорів ізсередини. Такі ситуації мене вбивають, бо я не розумію, що мені робити далі. Адже й так, і так шкодуватиму.

А про що я дійсно шкодуватиму більше? Про те, що не пішов до Олесі, чи про те, що пішов? А-а, я зрозумів! Я боюся того, що подумають про нас. Що подумають про мене інші. Що всі почнуть мене засуджувати за те, що зустрічаюся з дівчиною, молодшою за мене на цілих шість років!

Так, стоп. Здається, це саме те. Я розвернувся й пішов назад повз старі будинки та закинутий парк. Там нікого не було, і це добре, бо я спіймав себе на думці, що вже починаю розмовляти вголос.

Оце я дожився! Це все через цю незвичну ситуацію та постійні думки. Я занадто близько до серця все сприймаю.

Я боюся, що подумають інші, а Олеся чомусь не переймається із цього приводу. Ось у гості мене запросила і не переживає, що про неї хтось щось скаже.

Здається, ця дівчинка мудріша за мене. Треба тільки зрозуміти, що лякає мене більше: шестирічна різниця чи те, що говоритимуть інші?

Та яка різниця, кому скільки років, якщо людям добре разом! Хай так і буде!

А люди завжди щось казатимуть. усім не догодиш. Мені здається, що якби ми були однолітками, все одно хтось щось про нас вигадав би.

Нарешті до мене дійшло. Нарешті я зрозумів і, здається, знайшов хороший вихід. Шість років — це, звісно, різниця. Та це з якого боку подивитися...