3. Вік, то важливо?

Здається, я вже друге коло починаю. А все-таки шість — це багато чи мало? Хто його знає. Шість років між нами... Але ж так і не скажеш.

Вона так гарно співала на тому весіллі. Яка молодець! Яка вона молодець!

І потім постійно мене доглядала. І не п'є майже. І така розумна, розумна.

Не знаю, що мені й робити. Йти чи ні? Але ж вона сама мене до себе запросила.

Усе так добре було, коли ми разом. І там, на весіллі, хтось із гостей так і сказав, що ми — гарна пара. І що ми з Олесею дуже схожі: і зовні, і взагалі.

Ми — це доля? А може, це тільки мені здається? Є ж інші дівчата. Он сестра нареченої — вона, здається, такого ж віку, як я. І ще не одружена.

Але мене до Олесі тягне. Як магнітом. У чому ж тут справа? Я взагалі не розумію.

От тягне мене — і край. З нею цікаво. Інтереси в нас однакові. Може, це головне? А очі там чи фігура — то не так уже й важливо.

А вік? Цікаво, вік — це важливо?

А й справді красиво тут у них на мікрорайоні. Ось річка поруч зі школою. Сюди можна приходити погуляти разом. Це ж так приємно — тримати дівчину за теплу долоню й стояти поруч із водою. І цілуватися...

Боже! Що я таке думаю та про що мрію? Їй же тільки п'ятнадцять! Може, вона ще й не цілувалася ні з ким.

Усе-таки, що не кажи, а вирішувати маю лише я сам. Вона мене там чекає, а я тут колами ходжу й усе ніяк не вирішу, йти мені чи ні.

Наче отой Гамлет: бути чи не бути нашому з нею коханню.

А що? Вона в мене точно закохалася. Усі подруги, які з нею були, коли ми до них у гості приїжджали, так мені й казали. Мовляв, дивись, якими закоханими очима на тебе Олеся дивиться!

Але ж вона ще така дитина... Якби мені було приблизно стільки ж, скільки їй... А з іншого боку, якби мені дійсно було стільки, скільки їй, то, мабуть, ні я, ні вона одне одному не сподобалися б.

Коли мені було п'ятнадцять, мене тягнуло до дівчат, які були старші за мене.

Отож-бо й воно! А ти: «дитина, дитина»... Та ні. Усе одно. Шість років — це щось дуже нереальне, як на мене. Чого я боюсь?

Ми нічого такого з нею не збираємося робити. А якщо вона перша почне? Я всього ж передбачити не можу.

Якщо вона почне до мене приставати? Боже, які тільки думки лізуть мені в голову!

Рішення треба вже приймати якесь. А то я вже цікаво, по якому разу повз її вікна проходжу?