Передмова. Кон'юнкція.

Публікуючи цю серію есе з філософії релігії, я досить добре усвідомлюю те, що на релігійну тему написано вже дуже багато. Протягом багатьох століть вона розробляється найсерйознішим чином. Чи можу щось істотне додати? Спробую. Не вважаю за можливе і необхідне для себе сперечатися з відомими та компетентними фахівцями в даній галузі. Однак спробую викласти власні авторські висновки на тему, ґрунтуючись на особистому досвіді та спостереженнях, прагнучи до системності у розгляді та до наочності в описі.

Для обкладинки книги я обрав фотографію з храмом Святої Трійці (Гергетіс Цмінда Самеба) у грузинському селі Гергеті. Він знаходиться поряд з горою Казбек біля її підніжжя на висоті 2170 м. Вважається, що це найвища гірська чинна церква в Грузії. Чому я зробив такий вибір? Храм дуже красивий, цього мені вже достатньо. До нього ведуть сходинки по землі, а ведуть вони, за моїм відчуттям, саме до Неба, бо гори по своїй висоті ближче до Бога. Це і є та символіка, яку хочу змалювати у серії есе.

Усвідомлюю, що не зможу охопити тут скільки-небудь значну частину питань з філософії релігії, бо цей напрямок занадто широкий. Тому всі мої теми позначаю як вузькі розгляди щодо окремих завдань. З усього широкого розуміння релігії беру на власну розробку лише ті її ділянки, де релігія стикується з політикою та з психологією – психологією індивідуальною та масовою.

Адресую ці есе теж досить вузькому колу читачів, які цікавляться філософією релігії, з метою більш впорядковано розкласти на своїх світоглядних «полицях» деякі міркування на визначену тему. Є люди, які ходять до храму тому, що так роблять всі. Є також люди, яких відштовхує термін «кон’юнкція». Перед ними мені варто просто вибачитися, бо з огляду на специфічність теми свідомо звужую свою цільову аудиторію для цієї публікації.

А є люди, які хочуть краще зрозуміти сутність своїх вчинків у храмі та часто ставлять собі питання, «чому я роблю саме так, а не інакше». Їх я й запрошую до неквапливої та розсудливої розмови про релігію. У такому спілкуванні для читача дуже бажано бути відвертим та чесним перед самим собою. Це важлива обставина.

Найцікавішими вважаю ті моменти релігійної практики, коли мої сучасники – друзі, знайомі, земляки – виконують церковні ритуали без належного розуміння, не усвідомлюючи історичне коріння обрядів та їхнє початкове значення. Таких прикладів багато. Тож спробую щось сформулювати та пояснити – собі та читачам.

У всіх частинах публікації застосовую один загальний метод, який образно визначаю як математичні паралелі. Це мій авторський підхід. Математика та життєве людське мислення дають можливість проводити певні аналогії між собою. Тим і користуюсь. Такий підхід, на мою думку, іноді надає витонченості логічним висновкам, а іноді просто образне розуміння, зручне для розгляду складних речей.

Наприклад, ставлю знак булевої алгебри «І, &», кон'юнкцію – між Вірою та Матеріалізмом. Так робити можна і цікаво – це моє суб'єктивне бачення. У чистому вигляді застосувати математику у філософії важко, бо філософська логіка не ідентична математичній, а в образному сенсі так робити можна. Кон'юнкція у цьому разі означає можливість прийняття як істини одночасно двох протиборчих начал – і релігійного, і матеріалістичного підходу.

Це, так би мовити, погляд з особливої, філософської точки зору, погляд з якоїсь третьої сторони. Він передбачає усунення обов'язкової альтернативності вибору та взаємного виключення Віри та Матеріалізму, відкриває можливість пошуку точок дотику між цими протилежними позиціями. Категоричне неприйняття інших світоглядів залишаю фанатикам.

Отже, намалюю ситуативні картинки, моделі чи схеми для ілюстрації ходу думок. Математичні паралелі дадуть витонченість і системний вигляд логічним побудовам, а ситуативні картинки – наочність. Розкладу складні питання «по поличках».

А почну я свої розгляди зі структури релігії. З чого вона складається? Як її складові взаємодіють між собою? Бо для того, щоби розкладати щось «по поличках», треба спочатку визначитися з елементами, які будемо розкладати. Ось така математична думка для філософського есе. Якщо висловити ідею структурності релігії з допомогою математичної образності, то багатобожжя паралельно племені без системної централізації, а єдинобожжя – до централізованого єдиновладдя, монархії. Про структурність релігії йтиметься у першій частині про її три складові.